У науковій літературі тривають дискусії з приводу застосу-вання пільг при оподаткуванні податком на додану вартість. У більшості країн світу і надто в країнах ЄС пільги поширюють-ся на такі товари й послуги: продукти харчування, ліки та ме-дичне обслуговування, витрати на освіту, купівлю та найм жит-ла, одяг, книги й газети, розваги та спорт, музеї, державний розпродаж товарів і послуг, фінансові послуги, державні това-ри, витрати на мистецтво. Нині пільги при оподаткуванні ПДВ запроваджуються у 26 країнах світу, які залучили ПДВ до своїх податкових систем, приблизно за 200 позиціями, з них лише близько ЗО нульових ставок.

Легко помітити, що перелік пільгових благ продиктований бажанням досягти соціальної справедливості. Проте в фінансо-вій літературі постійно триває полеміка щодо визначення опти-мального складу товарів і послуг, які можна назвати товарами й послугами широкого споживання.

За законами держав Спільного ринку — це послуги пошти, лікарень, установ освіти й культури, некомерційні радіо і теле-бачення, які також претендують на пільги. Деякі проблеми ви-никають при оподаткуванні малого бізнесу. Це пов'язано, в ос-новному, з відсутністю достовірних бухгалтерських даних для вирахування податку. Для подолання цих труднощів Європей-ським Співтовариством для малого бізнесу широко застосо-вується неоподатковуваний мінімум.

Маються певні труднощі при застосуванні ПДВ у сільсько-му господарстві, зокрема щодо фермерства. У 1958 році части-на країн Європи домовилась шляхом підписання відповідного договору про неоподаткування ПДВ оборотів із реалізації про-дукції фермерськими господарствами.

Загалом, є підстави дійти висновку, що досвід застосування ПДВ у країнах Європи засвідчив його життєздатність і успішне функціонування в ринкових системах. Водночас очевидним є те, що найперша проблема запровадження ПДВ — це підготов-ка суспільної думки, освітня робота з платниками та професій-на перепідготовка персоналу податкових органів. Такі заходи конче потрібні, бо суспільство не очікує нічого доброго від жод-ного нового податку. Тож, необхідна повна гласність щодо на-

мірів про внесення змін до податкової системи та роз'ясню-вальна кампанія, аби забезпечити свідоме ставлення та перебо-роти побоювання щодо запровадження ПДВ.

У деяких країнах до агітаційно-роз'яснювальної роботи із впровадження будь-якого податку долучались приватні фірми, і це давало позитивний результат. Впровадження ПДВ в Україні й досі потребує вирішення питань, пов'язаних з обліком та реєстрацією платників, визначенням критеріїв оподаткування окремих видів товарів, робіт та послуг, засобів виробництва продукції за договірними цінами та проданої в кредит.

Одним із видів непрямого оподаткування є специфічні ак-цизи, які є найактивнішими інструментами державного регулю-вання кількісних параметрів споживання певного переліку то-варів, тютюнових та горілчаних виробів, контролювання доходів монополістів при виробництві деяких товарів, захисту власних виробників та перерозподілу доходів споживачів при купівлі предметів розкоші (ювелірні вироби, дорогі автомобілі).

Специфічні акцизи в більшості країн мають назву "акциз-ного збору". Вони включаються в ціну товару й оплачуються покупцями, виробниками або імпортерами товарів. Податок нараховується один раз на точно визначеному законом етапі ру-ху товару від виробництва до споживання.

Ставки акцизного збору, як правило, встановлюються в процентах до оптової ціни товару. Водночас останніми рока-ми спостерігається певна незручність щодо обчислення акцизу та неточності при визначенні розміру податку. Тому все більшо-го поширення набуває метод впровадження ставок у твердих су-мах з одиниці товару. Це дає змогу ефективніше впливати на процес виробництва та реалізацію підакцизних товарів.

Світовий досвід застосування в оподаткуванні специфічних акцизів підтверджує, що треба дуже обережно підходити до виз-начення ставок акцизних зборів. Високі ставки зумовлюють зростання тіньового обороту, ухилення від оподаткування та появу великої кількості неякісної фальсифікованої продукції. Боротьба з цим явищем не дає позитивних результатів і, що найголовніше, потребує великих затрат із боку держави, які іно-ді перевищують доходи від акцизного збору.

Є підстави стверджувати, що впровадження акцизного збо-ру потребує продуманих загальнодержавних заходів із контролю за виробництвом та імпортом підакцизних товарів, встановлен-ня державної монополії на виробництво деяких із них, підви-

щення відповідальності за ухилення від оподаткування. Водно-час треба зазначити, що в більшості країн світу після проведен-ня податкових реформ у 70-80-х роках XX століття частка спе-цифічних акцизів у доходах бюджету зменшилася.

Це зумовлено тим, що стали поширюватися універсальні акцизи, збільшилася база оподаткування щодо особистого при-буткового податку, в податкових надходженнях швидкими тем-пами зростала частка податків на соціальне страхування. Зага-лом, специфічні акцизи ще довго використовуватимуться в податкових системах.

Важливим елементом непрямого оподаткування є мито. В Україні воно почало вводитись з перших років незалежності. У 1992 році був прийнятий Закон України "Про єдиний мит-ний тариф", відповідно до якого вводилось мито як на імпорт-ні товари так і на експорт за окремими товарними групами. В подальшому митна політика зазнала певної лібералізації, що зумовлено зміною структури внутрішнього ринку. Проте лібе-ральний митний режим, особливо з імпорту, який виражався в зниженні імпортних тарифів і численних пільгах, зумовив на-повнення внутрішнього ринку імпортними товарами та погір-шення при цьому позицій вітчизняних товаровиробників, що стало однією з причин платіжної кризи й падіння обсягів ви-робництва.

На сьогодні можна дійти висновку, що митна справа в Ук-раїні набуває досконаліших форм та ефективності застосування.

4.4. Прямі податки в податковій системі України

Прямі податки належать до найбільш древніх форм оподат-кування. Вони є обов'язковим елементом податкової системи держави майже на всіх етапах розвитку суспільства.

Відповідно до розвитку державності відбувалося постійне удосконалення системи прямого оподаткування: починаючи з примітивних прямих податків у натуральній формі до технічно відшліфованих систем прямого оподаткування у ринкових, еко-номічно високорозвинутих країнах. Хронологічно цей процес