створила сприятливі умови для отримання платниками з державного бюджету значних сум відшкодування ПДВ по господарських операціях з фіктивними структурами, які податки до бюджету не сплачують, у тому числі й ПДВ. У результаті відшкодовані по таких операціях суми податку складають прямі збитки Державного бюджету України.
Визначення дати виникнення податкових зобов'язань також є досить проблемним питанням у вітчизняному законодавстві. У Законі України "Про податок на додану вартість" під датою виникнення податкових зобов'язань вважається дата будь-якої з події що сталася раніше :
- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківській рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг) - або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Дія такого положення буде неоднозначною у сучасних економічних умовах. З одного боку, такий порядок визначення дати виникнення податкових зобов'язань вирівнюватиме платника податку і бюджет, платників між собою на різних етапах сплати ПДВ, підвищуватиме стабільність надходжень від ПДВ до бюджету, значно звужуватиме можливості ухилення від оподаткування і, нарешті, відповідатиме світовій практиці оподаткування цим податком, де датою реалізації вважається день переходу права власності на продукцію, згідно з умовами поставки, що визначені сторонами.
З другого боку у вітчизняних економічних умовах значний розрив у часі між моментом виникнення податкових зобов'язань (відвантаження продукції) і моментом надходження коштів за цю продукцію (або й відсутність останнього моменту) призведе до суттєвого відволікання обігових коштів підприємств, що може спричинити банкрутство частини з них і у кінцевому рахунку - скорочення обсягу ПДВ.
На сьогоднішній день актуальним залишається питання подальшого удосконалення ПДВ в Україні з тим, аби він розглядався не лише як важливе джерело доходів бюджету, а як свідомий, цілеспрямований інструмент регулювання економічних процесів.
ПДВ посідає чільне місце в податковій системі України. Він має свої переваги та недоліки як з фіскальних позицій, так і з огляду регулювання обсягів споживання. Завдання науки про податки полягає в подальшому вдосконаленні механізму справляння податку, що вимагає як високої податкової техніки, так і великих фінансових витрат. Як свідчить світовий досвід - єдино правильний шлях.
3.3. Зміни, що відбулися в оподаткуванні податком на додану вартість в Україні з 1998 по 2001 роки.
З 1 січня нового року дуже часто починають (або припиняють) діяти ті чи інші норми, положення, закони тощо. І якщо, припустимо, відкрите Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 р., то це стає більш ніж очевидним.
З першого січня 2000 року набрав чинності Закон України “Про внесенння змін до Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.12.99 року № 1274-ХІV, згідно з яким із Закону про ПДВ були вилучені підпункт 6.2.5 і підпункт 6.2.7, а також пункт 11.12. З цього виливаються два факти:
31 грудня 1999 року стало останнім днем, коли операції з продажу:
вугілля та продуктів його збагачення, вугільних і торфяних брикетів;
електроенергії;
газу, імпортованого в Україну,
мали право оподатковуватися податком на додану вартість за нульовою ставкою.
Отже, пільговий пункт 6.2 Закону України "Про податок на додану вартісь", в якому говориться, за якими операціями ПДВ обчислюється за нульовою ставкою, зменшився на два підпункти – 6.2.5 і 6.2.7. Інакше кажучи, віднині, з першого січня 2000 року, операції з продажу вище зазначених товарів як за грошові кошти, так і шляхом бартеру не пільгуються і оподатковуються податком на додану вартість на загальних підставах, тобто за ставкою 20%.
Слід відзначити, що такі товари, як:
вугілля коксове (код згідно з ТН ЗЕД – 2701 12100);
вугілля камяне інше (код згідно з ТН ЗЕД – 2701 12900);
вугілля камяне, інше (код згідно з ТН ЗЕД – 2701 19000), а також
газ природний (код згідно з ТН ЗЕД – 271121000)
включені до Переліку товарів критичного імпорту (Постанова КМУ від від 18.06.99 року № 1080, з урахуванням змін та доповнень). Отже, згідно з пунктом 11.5 Закону України "Про податок на додану вартісь" № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. до 01 січня 2001 року ввезення цих товарів для вітчизняного виробництва у момент перетину митної території України здійснюється без сплати податку на додану вартість. Таким чином, податкові зобовязання з ПДВ у підприємства-імпортера таких товарів (так само, як і решті товарів кретичного імпорту) виникають тільки у випадку їх продажу на території України.
З 01.01.2000 року припинився особливий порядок використання (виключно на закладання матеріальних цінностей до державного резерву з метою підтримки запасу, що не знижується, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України) Державним комітетом України з матеріальних резервів сум ПДВ, сплачених за операціями з відпуску матеріальних цінностей, які були закладені до державного матеріального резерву згідно з договорами, укладеними до 01.01.98 рік.
Нагадаємо: “дата народження” пункту 11.22 Закону “Про ПДВ” – 28.03.98 рік, коли набрав чинності Закон України 169/98-ВРвід 04.03.98 р.
Довідково тут можна додати, що згідно із статтею 3 Закону України “Про державний матеріальний резерв” від 24.01.97 р. № 51/97-ВР державний матеріальний резерв призначається для:
забезпечення потреб України в особливий період;
надання державної підтримки окремим галузям народного господарства, підприємствам, установам та організаціям з метою стабілізації економіки у випадку тимчасових порушень строків поставки важливих видів сировини та паливно-енергетичних ресурсів, продовольства виникнення диспропорцій між попитом та пропозицією на внутрішньому ринку;
надання гуманітарної допомоги;
забезпечення першочергових робіт при ліквідації наслідків в надзвичайних ситуаціях.
Відповідно до другої частини пункту 11.6 Закону України "Про податок на