векселів та видача позик під заставу векселів. Обіг векселів зменшує кількість необхідних для обігу грошових коштів та потребу у прямих банківських кредитах. Один вексель може обслуговувати одразу декілька торгових угод, до того часу коли він буде пред'явлений к обліку, а у багатьох випадках може не пред'являтися взагалі.
Комерційний кредит має такі недоліки: обмеженість у часі, розмірах; іноді вимушений з боку постачальника характер відстрочки платежу у зв'язку з фінансовим становищем покупця, ризик для постачальника, великий вплив з боку банківської сфери при обліку векселів.
г) Споживчий Кредит
Споживчий кредит відображає відносини між кредитором та позичальником з приводу кредитування кінцевих потреб.
Споживчий кредит – кредит, який надається тільки в національній грошовій одиниці фізичним особам на придбання споживчих товарів тривалого користування та послуг і який повертається в розстрочку, якщо інше не передбачено умовами кредитного договору
В усіх країнах споживчий кредит виступає системою грошових відносин, пов'язаною з тимчасовим перерозподілом вільних коштів юридичних і фізичних осіб.
Споживчий кредит – це кредит, який дає:
можливість отримати ті речі, яких без використання кредиту потрібно було б довго чекати, або ж які були б недоступні для отримання;
гнучкість: робити придбання товарів в зручний час, навіть тоді, коли споживач немає в своєму розпорядженні необхідної суми готівки;
безпеку: коли людина купує або мандрує, кредитні картки є більш зручним і надійним засобом платежу в порівнянні з готівковими розрахунками.
допомогу: споживчий кредит дозволяє оплачувати непередбачені термінові витрати (ремонт автомобіля після аварії тощо).
Але споживчий кредит має і свої недоліки, які слід враховувати:
іноді кредитні рахунки створюють оману багатства і це призводить до надмірних витрат і згодом по мірі накопичення боргів часто виникають труднощі, щодо щомісячних платежів.
як правило, покупки в кредит обходяться дорожче, ніж при оплаті готівкою. Це відбувається тому, що при купівлі товару в кредит ціна на товар часто трохи вища, ніж при оплаті готівкою, а також до неї слід добавити процент за користування кредитом.
Споживчий кредит активно регулюється з боку держави. Регулювання здійснюється як на рівні надання кредиту, так і на рівні його використання і виражається або в заохочуванні кредитування кінцевого споживача через процентну ставку, термін кредиту, первісна участь власними коштами в кредитній операції, або ж в більш жорсткому режимі кредитування.
Споживчий кредит стимулює ефективність праці. Отримуючи заробітну плату, яка є недостатньою для купівлі за готівковий розрахунок ряду товарів, вчасності товарів тривалого споживання, людина має можливість купувати дані товари в кредит або брати кредит під їх купівлю. Згодом, кошти за ці товари повинні бути виплачені, тому кожний, хто взяв в кредит, намагається протриматись на соєму робочому місці як можна довше, тобто на більш довгий проміжок часу.
Отже, споживчий кредит прискорює реалізацію товарів широкого вжитку і побутових послуг, збільшує платоспроможний попит населення, підвищує його життєвий рівень.
Суб'єктами кредитування є фізичні особи. У ролі кредиторів виступають комерційні банки, ощадні каси й асоціації, ломбарди, кредитні спілки, підприємства й організації. Між банками і населенням може існувати посередник, наприклад торговельна організація.
Об'єкти кредитування – це затрати, пов'язані із задоволенням потреб населення для купівлі товарів в особисту власність, а також затрати інвестиційного характеру на будівництво і підтримку нерухомості.
Класифікація споживчих кредитів відбувається за такими принципами:
цільовому характеру;
суб'єктам кредитних відносин – на банківські, або небанківські позики;
за способом організації системи надання коштів – на позики організовані та неорганізовані, прямі та опосередковані;
формам видачі – на товарні та грошові кредити;
ступенем покриття кредитом вартості споживчих товарів та послуг;
засобу погашення кредиту – на погашаємі поступово та разовим платежем;
строку видачі – коротко -, середньо та довгострокові;
В залежності від цільового призначення споживчі кредити поділяються на:
інвестиційні;
для купівлі товарів та оплати послуг;
на розвиток особистих господарств;
цільові кредити окремим соціальним групам;
чекові – під банківські кредитні картки.
До інвестиційних відносяться позики на кооперативне житлове будівництво, будівництво та купівля індивідуальних будинків, реконструкцію та ремонт об'єктів будівництва.
Наступна група об'єднує позики для купівлі споживчих товарів, або оплати надаваємих послуг.
До кредитів на розвиток особистих господарств відносяться позики на купівлю сільськогосподарської техніки, транспортних засобів, с/г тварин, тощо.
Соціальний характер мають усі види споживчого кредиту, однак потрібно виділити позики окремим соціальним групам (студентам, молодим сім'ям).
Нецільові споживчі готівкові позики надаються населенню комерційними банками, ломбардами під заставу майна. Це кредит на невідкладні потреби та непередбачені обставини (лікування, стихійні явища).
Надання чекового кредиту пов'язано з наявністю рахунку в банку. Передбачується надання кредиту і в момент закінчення залишків коштів на рахунку (овердрафтні рахунки). Овердрафт – при користуванні ним оплата чеків відбувається з рахунку клієнта. Якщо ж кошти відсутні на рахунку банк покриває від'ємне сальдо кредитом в рамках встановленого ліміту. Погашення кредиту відбувається за рахунок поточних надходжень або спеціальних внесків клієнтів. Інший різновид чекових кредитів базується на застосуванні спеціального чекового рахунку та спеціальних банківських чеків. Спеціальні чекові рахунки використовуються деякими банками, які випускають для своїх клієнтів спеціальні чеки визначеного номіналу. Банк встановлює клієнту ліміт кредитування і на його величину видає чеки. Використання клієнтом чеків веде до вичерпання ліміту кредитування, а надходження на чековий рахунок відновляють ліміт. Плата за чековий кредит справляється у відсотках від використаної суми.
Особливістю використання споживчого кредиту є збільшення використання кредитних карток. Кредитні картки передбачають участь трьох сторін: банка-емітента кредитної картки, її власника і торгівельної організації, яка приймає кредитні картки в якості платіжного засобу за товари та послуги. Для отримання кредитної картки клієнт повинен надати банку встановлену банком суму грошових коштів. Оплата