Строки надання споживчих кредитів різні. Їх можна поділити на такі види:

короткострокові – терміном до 1-го року;

середньострокові – терміном до 3-х років;

довгострокові – терміном більше 3-х років.

Довгострокові кредити надаються на інвестиційні витрати. Банки надають споживчі позики одразу позичальнику (прямі кредити), або через посередника (торгові організації, ломбарди).

До споживчого кредиту відносять кредит ломбардів, які надають можливість населенню зберігати речи особистого використання та домашнего споживання, а також отримувати позики під заставу. Розмір позики визначається за договором в залежності від суми та виду речей які закладаються. Якщо позика не погашається то ломбард передає речі для продажу. Із цієї суми погашається плата за зберігання, розходи по страхуванню та продажу. Залишок позики ломбард повертає власникові за наявності в нього квитанції або залогового білета.

д) ЛІЗІНГОВИЙ Кредит

Лізинговий кредит – це відносини між самостійними юридичними особами з приводу надання в оренду засобів праці, а також фінансування, придбання рухомого та нерухомого майна на визначений строк. Лізинг представляє собою форму майнового кредиту. Об'єктом лізингу є будь-яке рухоме майно (автомобілі, устаткування, тощо) та нерухоме (будівлі, споруди) майно, що відносяться до основних фондів і є об'єктом купівлі-продажу. Умовою виникнення кредиту є існування власників товару, які протистоять один одному як власники, юридично самостійні особи, що готові вступити в економічні відносини: продати товари, сдати їх в оренду. Суб'єктами лізингу є лізингодавець, користувач, виробник. Лізингодавець (орендодавець) – це суб'єкт господарювання, який є власником об'єкта лізингу та надає його в оренду. В якості орендодавця може виступати спеціальна лізингова організація (фірма). Це можуть бути дочірні організації комерційних банків. Учасниками лізингової фірми можуть бути підприємства, банки, асоціації та ін.. Вони можуть об'єднувати свої внески на підставі установчого договору. До вкладів в установчий фонд можуть бути внесені будівлі, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності та грошові кошти. Засновники беруть участь у керуванні ділами фірми; мають право на частину прибутку (дівиденти) від її діяльності; отримують частину майна у разі ліквідації фірми можуть мати пільгове право на отримання в оренду майна. Розрізняють види лізингу в залежності від: термінів експлуатації майна; засобів придбання; відношення до лізингового майна; типу фінансування.

За строками експлуатації та періоду амортизації майна лізинг поділяється на:

оперативний;

фінансовий.

Оперативний лізинг – це перепоступка майна на термін, який менший терміну повної амортизації. Він поділяється на короткостроковий оперативний лізинг – від декількох днів до 1 року та середньостроковий – від 1 року до 5 – 10 років.

Фінансовий лізинг – це перепоступка майна на термін повної амортизації.

В залежності від засобів придбання майна лізинг поділяється на:

прямий лізинг;

лізинг виробника;

зворотній лізинг.

У прямому лізингу лізингодавець купує майно для здання його користувачу в оренду. При лізингу виробника лізингодавець фінансує виробника. Зворотній лізинг – це продаж підприємством частки власного майна лізингової компанії з одночасним підписанням контракту про оренду.

По відношенню до лізингового майна розрізняють:

чистий лізинг;

повний лізинг;

терміновий лізинг;

револьверний лізинг.

Чистий лізинг – додаткові витрати по технічному обслуговуванню об'єкта бере на себе користувач. Повний лізинг – технічне обслуговування об'єкта проводить лізінгодавець. Терміновий лізинг передбачає одноразове фінансування лізингової угоди; револьверний – вторинне.

За територією діяльності лімінг буває:

внутрішнім;

зовнішнім;

змішаним.

Відносини з приводу лізингу між його суб'єктами визначаються лізинговим договором, який передбачає наявність власника на об'єкт лізингу в особі лізінгодавця та межі прав користувача на об'єкт лізингу; строк лізингу; зобов’язання по здійсненню виплат лізінгодавцю; відповідальність користувача за невиконання зобов’язань.

Строк оренди залежить від об'єкта лізингу, періоду амортизації, первинної вартості. За користування об'єктом лізингу лізінгодавець стягує з користувача лізинговий платіж. Лізинговий платіж включає витрати лізінгодавця, пов'язані з купівлею об'єкта лізингу; лізингову ставку, яка нараховується в залежності від вартості об'єкта лізингу; витрати по страхуванню об'єкта лізингу та інші витрати лізінгодавця.

Орендатор може здійснювати платіж раз в місяць, квартал або півріччя. Передбачаються різні види платежу:

пропорційні (рівними долями);

прогресивні (зростаючими);

регресивна ( що зменшуються).

Лізинговий кредит може бути погашений шляхом повернення кредитору вартості в тій самій натурально-речовій формі; укладення нової лізингової угоди на коротший термін та за льотними ставками.

Мета лізингу – підтримка розвитку науково-технічного прогресу, розширення можливостей розвитку матеріально-технічної бази підприємства.

Лізинг сприяє прискоренню реалізації продукції виробництва, доведення її до споживача. Для кредитора (лізингової фірми) лізингові операції є джерелом доходів у вигляді орендної плати, коштів, отриманих від продажу орендатору орендуємого майна. Лізингова фірма здійснює посередницькі, технічні, маркетингові, інформаційні, рекламні послуги.

е) Міжнародний Кредит

Будь-яка національна економіка у процесі свого функціонування вдається до зовнішніх позик за умови недостатності власних фінансових ресурсів на даному етапі розвитку. Зовнішні позики дозволяють країні задовольнити потреби споживання та інвестування за рахунок залучення заощаджень ззовні.

Формою руху позичкових капіталів у сфері міжнародних економічних відносин є міжнародний кредит.

Міжнародний кредит - це надання валютних та матеріальних ресурсів одними суб'єктами системи світового господарства іншим у тимчасове користування на умовах платності, зворотності та строковості.

Кредиторами та позичальниками можуть бути суб'єкти системи світового господарства усіх рівнів: приватні фірми та банки, державні заклади, уряди, міжнародні та регіональні валютно-кредитні і фінансові організації.

Розвиток міжнародного кредиту, започаткований виходом виробництва за національні межі, характеризується постійним зростанням його масштабів.

До джерел міжнародного кредиту належать:

частина грошового капіталу підприємств, яка тимчасово вивільнюється у процесі кругообігу;

грошові