На відміну від внутрішнього кредиту джерелам міжнародного кредиту притаманні міждержавна міграція та укрупнення за рахунок їх залучення з інших країн.

Рух міжнародних позичкових капіталів має специфічні властивості, які позначаються на функціях міжнародного кредиту. Сутність і особливості міжнародного кредиту проявляються у таких його функціях:

1. Перерозподіл позичкових капіталів між країнами з метою забезпечення потреб розширеного відтворення.

Позичковий капітал поринає у ті сфери, де забезпечується одержання прибутку економічних агентів, через що відбувається вирівнювання національного прибутку у середній прибуток та збільшення його маси.

2. Економія витрат обігу у сфері міжнародних розрахунків.

Це відбувається через заміну дійсних грошей (золотих, срібних) кредитними, застосування безготівкових розрахунків, заміну готівкового валютного обігу міжнародними кредитними операціями. Завдяки економії часу обігу позичкового капіталу зростає час продуктивного використання капіталу, а отже, і розширення виробництва та зростання прибутків.

3. Прискорення концентрації та централізації капіталу.

Залучення іноземних кредитів прискорює процес капіталізації додаткової вартості, спричиняє появу нових фірм та монополій. Великі компанії на відміну від дрібних та середніх фірм користуються пільгами па світовому ринку позичкових капіталів.

Принципи міжнародного кредиту.

1. Зворотність.

2. Строковість. Забезпечує повернення кредиту у строк, обумовлений кредитною угодою.

3. Платність. Є втіленням закону вартості та передбачає застосування диференційованих умов кредиту.

4. Матеріальна забезпеченість. Передбачає гарантоване погашення кредиту.

5. Цільовий характер. Кошти надаються за умов визначення певних об'єктів позики.

Принципи міжнародного кредиту відображають використання позичкових ресурсів суб'єктами світового господарства як засобу досягнення ними поточних та стратегічних цілей господарської діяльності.

Міжнародний кредит традиційно виступає у різних формах. Для зручності вивчення та використання міжнародний кредит прийнято класифікувати за головними ознаками, які характеризують кредит із різних боків (за строками надання, джерелами кредитування, об'єктами і т.п.).

Головною ознакою класифікації є розподіл кредитів за об'єктами кредитування, у відповідності до якого міжнародний кредит (як і внутрішній) виступає у двох основних формах:

товарного або комерційного кредиту

грошового або банківського кредиту

Міжнародний комерційний кредит найчастіше виступає у вигляді фірмового кредиту, коли фірма-експортер однієї країни надає імпортеру іншої країни відстрочку платежу при реалізації товарів або послуг.

Поширення розрахунків у кредит є загальносвітовою тенденцією. Якщо у 1937 р. на умовах розрахунків у кредит експортувалося 1,5% машинотехнічних товарів, на початку 60-х рр. – 50%, то наприкінці 80-х рр. – 75% експорту капіталістичних країн. Надання кредитів імпортерам – звичайний засіб реалізації продукції у межах міжнародного економічного співробітництва.

Строки фірмових кредитів визначаються умовами кон'юнктури світових ринків, видом товарів та дорівнюють іноді восьми - дев'яти рокам. За сучасних умов у зв'язку з розширенням експорту машин та обладнання спостерігається тенденція подовження строків фірмових кредитів.

Різновидами міжнародного комерційного кредиту є кредити, пов'язані із відповідними формами міжнародних розрахунків (вексельні кредити, авансовий платіж імпортера, кредити за відкритими рахунками тощо).

Переваги фірмового кредиту:

незалежність від державного регулювання кредитування експорту;

відносне невтручання державних органів у комерційні угоди;

великі можливості узгодження вартості кредиту безпосередньо між контрагентами у комерційному контракті;

не включення терміну використання до повного терміну (це фактично продовжує його порівняно з банківським кредитом).

Недоліки фірмового кредиту:

обмеженість строків та розмірів кредитування коштами та станом фінансів фірми-постачальника, необхідність рефінансування кредиту у банківських установах;

зв'язаність покупця з певним постачальником;

збільшення ціни товару порівняно з ціною аналогічного товару, який продається за готівку.

Міжнародний банківський кредит виступає як кредит у грошовій формі і надається банками, урядами, міжнародними кредитними організаціями.

У залежності від того, хто виступає в ролі кредитора, розрізняють кредити:

приватні, які надаються банками, фірмами, іноді посередниками;

урядові (міждержавні).

Це головним чином позики:

міжурядові, які надаються зараз найчастіше промислове розвиненими країнами країнам, які розвиваються, і тісно пов'язані з різними національними, регіональними та міжнародними програмами допомоги;

змішані, в яких беруть участь приватні підприємства та держава;

кредити міжнародних та регіональних валютно-кредитних і фінансових організацій.

Одержання цих кредитів часто є своєрідною умовою та гарантією одержання додаткових кредитів на світових ринках приватних капіталів.

За строками міжнародні кредити поділяються на:

короткострокові - до 1 року, іноді - до 18 місяців (надкороткострокові - до 3 місяців, добові, тижневі);

середньострокові - від 1 до 5 років (у деяких країнах - до 7 років);

довгострокові - понад 5 років.

Частиною довгострокового кредиту є позики - залучення державними та приватними корпораціями позичкових коштів на національному та світовому ринках позичкових капіталів через випуск своїх боргових зобов'язань.

За видами зовнішньоекономічних угод розрізняються:

комерційні кредити, безпосередньо пов'язані із зовнішньою торгівлею та послугами;

фінансові кредити, які використовуються на будь-які інші цілі - прямі капіталовкладення, будівництво інвестиційних об'єктів, придбання цінних паперів, погашення зовнішньої заборгованості, валютну інтервенцію;

“проміжні” кредити, які призначені для обслуговування змішаних форм вивозу капіталів, товарів та послуг, наприклад у вигляді виконання підрядних робіт (інжиніринг).

За призначенню міжнародні кредити, як і внутрішні, можна розділити на продуктивні та непродуктивні.

До продуктивних належать кредити, призначені для розвитку країни-позичальника: для закупівлі промислового обладнання, матеріалів, ліцензій, "ноу-хау", оплати виробничих послуг, забезпечення зовнішньоторговельних угод та інших господарських потреб.

Непродуктивні кредити є пов'язані з утриманням урядового апарату, армії, закупівлею зброї, погашенням зовнішньої заборгованості за раніше одержаними кредитами і т.п.

За валютою позики розрізняють міжнародні кредити у валюті країни-боржника або країни-кредитора, у валюті третьої країни, а також у міжнародних рахункових валютних одиницях (СДР, Екю). Найчастіше міжнародний кредит надається у валюті країни-кредитора.

За забезпеченням виділяють кредити:

забезпечені;

бланкові.

Забезпеченням слугують товари, товаророзпорядчі та інші комерційні документи, цінні папери, векселі, нерухомість та коштовності. Іноді використовують частину офіційних золотих запасів країни.

Бланковий кредит надається під зобов'язання боржника погасити його у встановлений термін. Звичайним документом при цьому є соло-вексель з одним підписом позичальника. Різновидами бланкових кредитів є контокорент та овердрафт.

3. Функції