Зміст
Вступ---------------------------------------------------------------------- 3
1. Призначення, статус та основи організації центрального банку----------------------------------------------------------------------------- 4
2. Функції центрального банку--------------------------------------10
3. Становлення центрального банку в Україні------------------ 25
Висновки---------------------------------------------------------------- 31
Список використаної літератури----------------------------------- 32
ВСТУП
Центральний банк – це орган грошово – кредитного регулювання економіки, наділений монопольним правом емісії банкнот та правом керувати грошово – кредитною системою країни.
Об’єктивна необхідність у створенні центральних банків як окремих інститутів кредитної системи виникла ще в і далекі часи розвитку Варно –грошових відносин, коли емісія банкнот багатьма банками фактично зруйнувала підвалини грошового обігу та дезорганізувала всю систему господарських зв’язків.
Головне призначення центрального банку – управління грошовим оборотом з метою забезпечення стабільного не інфляційного розвитку економіки. Центральний банк впливає на грошовий оборот через зміну пропозиції грошей і зміну ціни грошей. Своє призначення він реалізує завдяки тому, що відіграє в економічній системі особливу роль, а саме роль:
Емісійного банку;
Банку банків, тобто специфічної банківської інституції, яка формує банківські резерви і регулює діяльність банківської системи;
Органу державного управління, який відповідає за монетарну політику.
Центральний банк бере безпосередню участь у формуванні пропозиції грошей, причому як у формуванні її готівкового компоненту, так і безготівкового (депозитного).
1. Призначення, статус та основи організації центрального банку.
Головне призначення центрального банку – управління грошовим оборотом з метою забезпечення стабільного не інфляційного розвитку економіки. Він здійснює емісію готівки для того, щоб забезпечити нею комерційні банки в обмін на їх резерви, розміщені в центральних банках. Комерційні банки постачають готівку своїм клієнтам (вкладникам) в обмін на їх депозити в банках, залишаючи у своїх касах незначну суму го-тівки як резерв. Готівка, що емітована центральним банком, ви-пущена в обіг комерційними банками і циркулює в позабанківській сфері, є важливим компонентом пропозиції грошей.
Другим, ще важливішим компонентом пропозиції грошей, враховуючи його розміри, є гроші суб'єктів економіки, розміщені в комерційних банках на депозитних рахунках, тобто безготівко-вий компонент. У формуванні цих грошей центральний банк та-кож відіграє визначальну роль. Він забезпечує банківську систе-му додатковими резервами, надаючи комерційним банкам позич-ки та купуючи у них цінні папери на відкритому ринку.
Резерви банків поділяються на дві частини: резерви, що їх центральний банк вимагає нагромаджувати (обов'язкові резерви), і будь-яка сума вільних резервів, якою банки вважають за потрібне володіти (надлишкові резерви). Комерційні банки в межах надли-шкових (вільних) резервів, розмір яких значною мірою залежить від норми обов'язкових резервів, надають позички своїм клієнтам-позичальникам і таким чином створюють додаткові депозити. Сума створених депозитів перевищує суму резервів, наданих центральним банком комерційним банкам, тому що кредитна ді-яльність банківської системи в цілому спричиняє мультиплікативне розширення депозитів. Коли центральний банк вилучає з бан-ківської системи резерви — стягує позички з комерційних банків чи продає цінні папери на відкритому ринку — відбувається від-повідне мультиплікативне згортання депозитів. Слід відзначити, що готівка, випущена комерційними банками в обіг, мультиплі-кативного розширення не дає.
Таким чином, центральний банк як особливий орган банківсь-кої системи створює так звані гроші підвищеної ефективності — готівку в обігу і резерви комерційних банків, що слугують базою (грошовою) для зростання пропозиції грошей.
Центральний банк установлює для комерційних банків норму обов'язкових резервів, але розмір надлишкових резервів і харак-тер їх використання комерційні банки визначають самостійно, враховуючи вплив різних чинників:*
невизначеність коливання залишків за депозитами, що зале-жить від поведінки вкладників. Чим мінливіший приплив і відплив депозитів, тим більше надлишкових резервів треба банкам мати;*
вартість кредиту, який комерційним банкам потрібно взяти для задоволення обов'язкових резервних вимог у разі недостат-ньої кількості резервів. Вона визначається рівнем офіційної процентної ставки центрального банку. Зростання офіційної ставки збільшує співвідношення між надлишковими і обов'язковими ре-зервами, бо позички для тимчасового поповнення резервів ста-ють дорожчими, і навпаки;*
процентний дохід, який комерційні банки втрачають, три-маючи резерви у центральному банку1. Сума втраченого доходу визначається ринковою процентною ставкою. Зростання остан-ньої зменшує співвідношення між надлишковими та обов'язко-вими резервами, і навпаки.
Центральний банк має, як правило, монопольне право здійс-нювати емісію готівки. Проте маса готівки, необхідна для обігу, визначається головним чином поведінкою суб'єктів економіки (фізичних і юридичних осіб), котрі вирішують, в якій пропорції вони триматимуть гроші готівкою і на депозитних рахунках у банках. Основні чинники, що впливають на це рішення:*
довіра до банківської системи, тобто рівень ризику, пов'я-заний із розміщенням коштів у банках (ймовірність банківської паніки);*
сподіваний дохід від розміщення коштів у банках, який ви-значається рівнем депозитної процентної ставки комерційних банків;*
масштаби тіньової економіки, підґрунтям якої є спроба уни-кнути контролю за законністю бізнесу, а також спроба уникнути сплати податків;*
рівень доходів суб'єктів економіки. Готівка широко викори-стовується людьми з низькими доходами. Зростання доходів (ба-гатства) веде до зменшення співвідношення між готівкою і гро-шима, розміщеними на депозитних рахунках.
Центральний банк, регулюючи пропозицію грошей, впливає на ціну грошей, тобто на рівень процентних ставок. Між пропо-зицією грошей і рівнем процентних ставок існує складний дво-значний взаємозв'язок. Так, у короткостроковій перспективі, ко-ли пропозиція грошей зростає, рівень процентних ставок знижує-ться, але з перебігом часу ситуація змінюється:*
збільшення пропозиції грошей може мати стимулюючий вплив на економіку і забезпечити зростання національного дохо-ду. В умовах зростання доходу суб'єкти економіки підвищують попит на гроші для нагромадження вартості і для фінансування
інвестицій. Зростання попиту на гроші викликає підвищення рів-ня процентних ставок;*
збільшення пропозиції грошей може викликати зростання загального рівня цін в економіці і розгортання інфляційних про-цесів, що, у свою чергу, також зумовлює підвищення попиту на гроші, а отже, і зростання рівня процентних ставок.
Таким чином, початково зростання пропозиції грошей
