Оподаткування податком на прибуток регулюється надзвичайно цікавим та змістовним законом “Про оподаткуваня прибутку підприємств”. Цей закон визначає основні засади оподаткування прибутку юридичних осіб.

Перш ніж я розпочну блукати статтями закону “Про оподаткування прибутку підприємств”, хочу звернути увагу на дуже цікавий пункт 5 статті 22 “прикінцеві положення”. В ньому, як і в Конституції України зазначається, що “акти законодавства до приведення їх у відповідність із цим Законом застосовуються у тій частині, яка не суперечить цьому закону”, таким чином, те, що деякі положення цього закону суперечать основам національного законодавства через просту неосвіченість наших законодавців у правничій термінології, створює нездолані проблеми для юридичних осіб, які підпадають під його дію. Оскільки можливості посилання на суперечливість з іншими актами законодавства не має, здавалося б у самому законі все повинно бути чітко, зрозуміло і послідовно. Але закон “Про оподаткування прибутку підприємств” дуже суперечливий не лише з іншими актами законодавства, але й сам з собою.

Об'єктом оподаткування за законом “Про оподаткування прибутку підприємств” є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат та амортизаційних відрахувань. Загальна норма ст.4 визначає, що валовий доход включає доходи від торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов’язаннями та вимогами.

А тепер те, що стосується спеціальних правил. Перш за все, слід з'ясувати, як оподатковуються операції з емісії корпоративних цінних паперів, а, точніше, кошти одержані внаслідок цього.

Відповідно до статті 4 п.4.2.5. до складу валового доходу не включаються суми коштів, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку. А прямі інвестиції – це господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою. З цього можна зробити висновок, що кошти, одержані емітентом після емісії власних акцій, не оподатковуються податком на прибуток. Це стосується як первинної емісії, так і додаткової. Слід зауважити, що емісійний доход теж не включається до валового доходу,

У порівнянні з іншими цінними паперами не виникає жодних питань щодо оподаткування кошів одержаних внаслідок емісії корпоративних цінних паперів.

Стаття 4 у п. 1.1 каже, що валовий доход включає доходи від продажу цінних паперів крім операцій з їх первинного випуску (розміщення) та операцій з їхнього кінцевого погашення (ліквідації). Крім того п.1.11.13 визначає кошти одержані внаслідок випуску цінних паперів, як кредит під цінні папери, але не доход. Таким чином, чудово можна займатись діяльністю з випуску цінних паперів і не перейматись оподаткуванням. Але варто дочитати цей закон до кінця. Стаття 7, п.7.9.3 визначає, що кошти, одержані внаслідок продажу (розміщення) емітованих платником податку облігацій, ощадних сертифікатів та інших цінних паперів, крім тих, що засвідчують корпоративні права з обмеженим строком дії, включаються до складу валового доходу такого платника податку. Це очевидна суперечність між різними статтями одного закону. На мою думку, для антифіскального тлумачення цих розбіжностей можна акцентувати увагу на різних термінах, використаних у цих статтях: доходи від продажу (розміщення) і доходи від первинного випуску (розміщення). Законом не заборонено здійснювати операції з власними цінними паперами на вторинному фондовому ринку. Оподаткування доходу саме від цих операцій і передбачає стаття 7 за ставкою у розмірі 30%. Варто зазначити, що така думка абсолютно суперечить поглядам податкової адміністрації на цю проблему, яка у багатьох листах стверджує, що податок необхідно сплачувати відповідно до п. 7.9.3. використовуючи принцип домінування спеціальної норми над загальною. Але відповідно до п. 21.5 обов’язковоми до виконання є лише акти центрального податкового органу (ДПАУ) зареєстровані у Міністерстві юстиції України і видані у випадках прямо передбачених цим законом.

Якщо емітент не розмістив всі випущені цінні папери, що засвідчують відносини позики, то їхня номінальна вартість теж не включається до валового доходу. Це також стосується цінних паперів і платіжних документів виданих як забезпечення або підтвердження заборгованості боржника перед банком.

Одним із складових корпоративного права є право на одержання дивідендів. Порядок оподаткування дивідендів регулюється статтею 7, п.8. Дивіденди нараховуються власникам корпоративних прав відповідно до їхніх часток у статутному фонді банку. Загальна норма передбачає нарахування та утримання банком податку у розмірі 30% від суми виплат. Цей податок емітент вносить до/одночасно із виплатою дивідендів. Єдиною можливістю уникнути оподаткування дивідендів є виплата їх у вигляді акцій (паїв) за умови, що така виплата не призведе до зміни пропорцій участі акціонерів (власників) у статутному фонді товариства. Після виплати дивідендів та внесення податку до бюджету емітент зменшує суму нарахованого податку на прибуток на суму вже внесеного до бюджету податку (виплата дивідендів не відноситься до валових витрат. Ст. 5, п. 5.3.8.).

Виплата дивідендів здійснюється незалежно від того чи прибутковою була діяльність товариства у відповідному році. Тому законом передбачено таку умову: якщо сума нарахованого податку на дивіденди перевищує суму податкових зобов’язань емітента, різниця переноситься на зменшення податкових зобов’язань наступних податкових періодів.

Цінні папери, які зберігач отримує для довірчого управління та зберігання не включаються до валового доходу, оскільки тут не відбувається перехід права власності. Ця норма повинна поширюватись на кошти, отримані банком під час емісії ощадних сертифікатів, оскільки останні в даному випадку виступають не як цінний папір,