ПЛАН

1. Місце податку з доходів фізичних осіб у системі податків і зборів України

2. Платники податку

3. Об'єкт оподаткування

4. Ставка податку

5. Пільги з податку

6. Нарахування, утримання та сплата податку

7. Звітність платників податку

Література

1. Місце податку з доходів фізичних осіб у системі податків і зборів України

Одним з ефективних фіскальних важелів для різних подат-кових систем є оподаткування фізичних осіб. Основною метою введення податку з доходів фізичних осіб є забезпечення бюд-жетних надходжень та створення рівно напруженого податкового тиску на основі прямого визначення доходів платника податків.

Законодавче регулювання оподаткування фізичних осіб в Україні протягом 90-х років XX століття і дотепер було досить стабільним, якщо порівнювати його з іншими податками і збо-рами. 5 липня 1991 року було прийнято Закон Української РСР «Про прибутковий податок з громадян Української РСР, іно-земних громадян та осіб без громадянства» №1306-XIІ. Дію цього Закону було зупинено Декретом Кабінету Міністрів Ук-раїни «Про прибутковий податок з громадян» від 26 грудня 1992 року №13-92.

На сучасному етапі розвитку податкової системи України ви-никла необхідність оптимізувати механізм оподаткування доходів фізичних осіб. З цією метою 22 травня 2003 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про податок з доходів фізич-них осіб» № 889-IV, набирає чинності з 1 січня 2004 року.

2. Платники податку

Законом «Про податок з доходів фізичних осіб» в основу розмежування усієї сукупності платників цього податку покладено критерій резидентства. При цьому не має першочер-гового значення, чи є фізична особа громадянином України, громадянином іноземної держави чи особою без громадянства.

Законом «Про податок з доходів фізичних осіб» передбаче-но кілька підстав визначення резидентства платника податку:

по-перше, фізичною особою—резидентом є фізична особа, яка має місце проживання в Україні;

по-друге, у разі, якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні;

по-третє, якщо особа має місце постійного проживання та-кож в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життє-вих інтересів) в Україні;

по-четверте, у разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протя-гом періоду або періодів податкового року;

по-п'яте, якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи за попередніми підставами, фізична особа вва-жається резидентом, якщо вона є громадянином України.

Якщо всупереч закону фізична особа—громадянин Украї-ни має також громадянство іншої країни, то з метою оподатку-вання цим податком така особа вважається громадянином Ук-раїни, який не має права на залік податків, сплачених за кор-доном, передбаченого Законом «Про податок з доходів фізичних осіб» або нормами міжнародних угод України.

Достатньою підставою для визначення особи резидентом є са-мостійне визначення нею основного місця проживання на тери-торії України у порядку, встановленому Законом «Про податок з доходів фізичних осіб», або реєстрація її як само зайнятої особи.

Відповідно до п. 2.1 ст. 2 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб» платниками податку є:

—

—

Винятком є нерезиденти, що отримують доходи з джерелом їх походження з території України і мають дипломатичні при-вілеї та імунітет, встановлені на умовах взаємності міжнарод-ним договором, згоду на обов'язковість якого надано Верхов-ною Радою України, щодо доходів, одержуваних ними безпо-середньо від такої дипломатичної чи прирівняної до неї таким міжнародним договором іншої діяльності.

3. Об'єкт оподаткування

Закон «Про податок з доходів фізичних осіб» передбачає розмежування об'єктів оподаткування залежно від резидентсь-кого статусу платника податку.

Об'єктом оподаткування резидента є:

—

—

—

—

Об'єктом оподаткування нерезидента є:

—

—

—

Загальний річний оподатковуваний доход складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітно-го року.

Перелік окремих видів доходів, які включаються та не вклю-чаються до складу загального місячного доходу, встановлені відповідно пунктами 4.2 та 4.3 ст. 4 Закону «Про податок з до-ходів фізичних осіб».

Новацією Закону «Про податок з доходів фізичних осіб» сто-совно визначення об'єкта оподаткування резидентів є поняття податкового кредиту. Відповідно до п. 1.16 ст. 1 Закону «Про

податок з доходів фізичних осіб» податковим кредитом є сума (вартість) витрат, понесених платником податку—резидентом у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів — фізичних або юридичних осіб протягом звітного року (крім ви-трат на сплату податку на додану вартість та акцизного збору), на суму яких дозволяється зменшення суми його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року, у випадках, визначених цим Законом. Та-ким чином, право на податковий кредит має виключно плат-ник податку—резидент, що має індивідуальний ідентифікац-ійний номер.

Порядок застосування платником податку податкового кре-диту за наслідками звітного податкового року визначений у ст. 5 Закону.

Підстави для нарахування податкового кредиту із зазначен-ням конкретних сум відображаються платником податку в