Крім установлення єдиної ставки оподатковування Закон приніс багато позитивних нововведень, але й у той же час розширив базу оподатковування і перелік видів доходів, що підлягають оподатковуванню.  

ЦІКАВІ НОВЕЛИ  

Для більш детального розгляду ключових моментів Закону слід звернути увагу на деякі поняття, введені Законом (див. таблицю).  

Як видно з наведених визначень, законодавець досить плідно попрацював над нормами Закону, намагаючись охопити якомога більший обсяг податкових взаємин між державою і фізичними особами. Досить прогресивною виглядає норма про включення в дохід хабарів і інших незаконних доходів (п.4.2.16 ст.1 Закону).  

Не може не тішити платника податків новий порядок визначення об'єкта оподатковування. Так, відповідно до ст.3 Закону об'єктом оподатковування резидента чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту (далі – ПК) такого звітного року.  

При цьому ПК містить у собі різні виплати, здійснені платником податків протягом року. Наприклад, частина витрат на оплату освіти, лікування, на добродійність, сплату відсотків по іпотечних кредитах тощо. У той же час розмір ПК суворо лімітується. Наприклад, витрати на освіту відносять до ПК із розрахунку 140 % прожиткового мінімуму за кожен місяць навчання протягом року. Такий підхід до визначення суми податку ускладнить його розрахунок і декларування. Але такий підхід з використанням ПК дозволить платникам податків істотно зменшити суму податку, що сплачується, за рахунок таких необхідних витрат, як витрати на лікування й освіту.  

Також хотілося б відзначити ще два цікавих моменти, помічених у Законі.  

По-перше, згідно з п. 3.5 ст. 3 Закону при нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати об'єкт оподаткування визначається як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена на суму збору до Пенсійного фонду України чи внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, які відповідно до закону справляються за рахунок доходу найманої особи.  

Використання в такому формулюванні сполучника «чи» призводить до плутанини і нерозуміння того, що хотів насправді сказати законодавець. На погляд автора статті, це звичайна помилка, котра буде виправлена найближчим часом, і сума доходів для розрахунку податку все-таки буде визначатися за вирахуванням всіх, так званих, соціальних утримань із заробітної плати.  

По-друге, відповідно до норм п.4.2.15 ст.4 і п.9.10 ст.9 Закону сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, включається в оподатковуваний дохід підзвітної особи. Повернення суми (чи її стягнення в судовому порядку) після закінчення звітного податкового періоду (у наступних податкових періодах) не спричиняє перерахування податкових зобов'язань фізичної особи платника податків.  

ЧАСОВІ МЕЖІ ТА ПІЛЬГИ  

З урахуванням того, що єдина ставка буде застосовуватися не до всіх видів доходів, зосередимося на темі застосування ставки за часом і порядку застосування ставки, а також розглянемо інші, на наш погляд, цікаві для платника податків положення Закону.  

Нова ставка податку на доходи фізичних осіб має наступні часові межі. Як вже згадувалось, ставка податку набере чинності 1 січня 2004 р. і до 31 грудня 2006 р. матиме розмір 13З 1 січня 2007 р. розмір ставки складе 15У той же час про єдину ставку податку можна говорити лише умовно, тому що окремі види доходів будуть обкладатися за іншими ставками. Наприклад, максимальна ставка податку 26 % (з 1 січня 2007 р. – 30 %) встановлена Законом для доходів нерезидентів, а також доходів, отриманих як подарунки або у вигляді спадщини від нерезидента. Мінімальна ж ставка в розмірі 5% використовується, зокрема, при оподатковуванні відсотків по депозитах (внескам) і процентних доходів за ощадними сертифікатами.  

Варто зупинитись на пільгах з податку на доходи фізичних осіб. У Законі такі пільги іменуються податковими соціальними пільгами.  

З моменту вступу в силу Закону неоподатковуваний податком мінімум доходів громадян (ті самі горезвісні 17 гривень) перестає виконувати свою основну функцію і вже не зменшує оподатковуваний доход. З урахуванням норм п. 6.5 ст.6 платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги (перелік пільг наведений у п.6.1 ст.6 Закону). При цьому, податкова пільга в сумі однієї мінімальної заробітної плати (з розрахунку на місяць), установленої законом на 1 січня звітного податкового року застосовується для будь-якого платника податків. Але, як завжди, не обійшлося без обмежень. Відповідно до п.6.5.1 ст.6 Закону податкова соціальна пільга застосовується  лише до доходу, отриманого платником податку як заробітна плата протягом звітного податкового місяця. При цьому розмір такого доходу не має перевищувати суми місячного мінімального прожиткового рівня для працездатної особи, встановленого на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень.  

Крім того, відповідно до п. 6.3.3 ст.6 Закону податкова соціальна пільга не застосовується до доходів фізичної особи — суб'єкта підприємницької діяльності, отриманих від підприємницької діяльності та щодо деяких інших доходів.  

ОПОДАТКУВАННЯ ОКРЕМИХ ВИДІВ ДОХОДІВ  

Перелічимо порядок оподатковування деяких окремих видів доходів.  

1. Відсотки за депозитами будуть обкладатися податком за ставкою 5%, починаючи з 1 січня 2005 р. Дивіденди будуть обкладатися