РЕФЕРАТ
на тему:
“ Методологія розрахунку ставку оподаткування та її зміст”
ПЛАН
1. Поняття ставки податку (оподаткування)
2. Види ставок податку (оподаткування)
3. Порядок обчислення й сплати акцизного збору
4. Порядок обчислення податку на додану вартість
Висновок
Література
1. Поняття ставки податку (оподаткування)
Чинне законодавство України не містить поняття ставки податку (оподаткування), проте український законодавець близький до його закріплення. На нашу думку, цілком можна погодитися з визначенням, викладеним у ст. 1006 законопро-екту Податкового кодексу України (№ 32б6-1, прийнятого в першому читанні 13 липня 2000 року): податкова ставка (нор-матив) — розмір податкових нарахувань на (від) одиницю (одиниці) виміру бази оподаткування. Іншими словами, ставка податку (норма податкового обкладання) являє собою законодавче визначений розмір податкового платежу, що вста-новлюється на одиницю оподаткування. Існують два підходи до встановлення податкових ставок: універсальний і диференційований. При універсальному встановлюється єдина для всіх платників ставка, при диференційованому – кілька. Диференціація ставок може відбуватись у двох напрямах. Перший – у розрізі платників, коли для більшості платників виділяється основна ставка, а також знижені й підвищені ставки для окремих платників. Другий – у розрізі різних характеристик і оцінок об’єкта оподаткування.
Установлення податкових ставок є найважливішою і найскладнішою проблемою оподаткування. Саме недосконалість ставок може порушити як фіскальну значущість, так і регулюючу дію того чи іншого податку. Встановлення ставок податків може базуватись на емпіричному методі й економіко-математичному моделюванні.
У сучасних умовах особливістю регулювання ставки подат-ку є її предметний динамізм — найрухливіший, мабуть, з еле-ментів правового механізму податку. Це дозволяє не тільки оперативно реагувати на реалії, що виникають, а й іти при цьо-му наче шляхом «найменшого опору». Однак найчастіше така підвищена мобільність містить негативні моменти, створюю-чи суперечності в чинному законодавстві. Наприклад, мабуть жоден із законів про Державний бюджет України на конкрет-ний рік не обминув перегляду ставок оподаткування.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про систему оподат-кування», ставки податків і зборів (обов'язкових платежів) встановлюють Верховна Рада України, Верховна Рада Автоном-ної Республіки Крим і органи місцевого самоврядування відпо-відно до законів України про оподаткування» ці ставки не змінюються протягом бюджетного року. Податкові ставки і механізм стягування податків і зборів (обов'язкових платежів) не може змінювати Закон України про Державний бюджет України на відповідний рік.
За загальним правилом, ставки загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) установлює Верховна Рада Ук-раїни. Компетенція Верховної Ради Автономної Республіки Крим і органів місцевого самоврядування у встановленні ставок оподат-кування поширюються тільки на місцеві податки і збори, при цьому вона істотно обмежена чинним законодавством. Зокрема, згідно зі ст. 15 Закону України «Про систему оподаткування», місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), механізм стягнен-ня і порядок сплати встановлюють сільські, селищні, міські ради відповідно до переліку та у межах граничних розмірів ставок, встановлених законами України, крім збору за проїзд терито-рією прикордонних областей, що встановлюють обласні ради.
2. Види ставок податку (оподаткування)
У науці існує кілька підходів до класифікації ставок опо-даткування. Ми вважаємо за можливе виділити такі підстави диференціації ставок.
1. Залежно від рівня податкового тиску (тягаря) на плат-ника податків:
а) єдина ставка — ставка податку, однакова для всіх кате-горій платників податків конкретного податку, що забезпечує їхнє рівне положення, однаковий рівень податкового тиску.
Фактично в цих умовах йдеться про використання єдиної став-ки податку;
б) диференційована ставка — ставка податку, що створює різні умови оподаткування (більш-менш сприятливі для окре-мих категорій платників податків) і відповідно поділяється на:
—
базова (основна) ставку – ставка податку, що застосовується до більшості платників, що не бере до уваги їх особливостей і характер здійснюваної ними діяльності, або інші критерії. У випадках, передбачених Кодексом, при обчисленні одного й того ж податку можуть використовуватися декілька базових (основних) ставок;
—
знижену ставку, що застосовується до певної категорії платників, які характеризуються окремими ознаками або здійснюють певну діяльність, у якій на даному етапі найбільш зацікавлена держава, а тому й обов'язок зі сплати податку встановлюється в розмірі, нижчому за базову ставку;
—
підвищену ставку, що застосовується до певної категорії платників, які характеризуються окремими ознаками або здійснюють певну діяльність, в якій на даному етапі найбільш зацікавлена держава, а тому й обов'язок зі сплати додатку вста-новлюється в розмірі, вищому за базову ставку.
2. Залежно від методу встановлення:
а) абсолютна (тверда, фіксована або специфічна) ставка — ставка податку, що встановлюється в чітко визначеній, конк-ретній величині, вираженій в абсолютній сумі. Останнім часом, зі зниженням рівня інфляції в Україні, спостерігається тенденція до розширення сфери застосування цього виду ставок;
б) відносна ставка — ставки податку, що встановлюється у визначеній пропорції до одиниці оподаткування. Відносні став-ки бувають:
—
процентні (адвалерні), або квоти — встановлюються у відсотках;
—
кратні — встановлюються у величині, кратній певному показнику;
—
грошові — встановлюються в конкретній грошовій сумі до частини предмета оподаткування;
в) змішана (комбінована) ставка – ставка податку» що поєднує в собі риси наведених вище видів податкових ставок, диференційованих залежно від методів установлення.
3. Залежно від формування інтересу в платника:
а) стимулююча (позитивна) ставка — ставка податку, що слугує підвищенню ефективності господарської діяльності, створює в платника позитивні стимули, інтерес до розширення і розвитку виробництва;
б) негативна ставка — ставка податку, що спричиняє нега-тивні наслідки і припускає втрату інтересу платника до про-довження господарської діяльності в таких умовах;
в) обмежуюча (стабілізуюча) ставка — ставка податку, що впливає на платника, стимулюючи його діяльність у незмінних межах, масштабах, крім якого-небудь розвитку, придушуючи розширення виробництва.
4. Залежно від економічних наслідків оподаткування:
а) фактична ставка