на тему:

“ Особливості функціонування ДЦФ”

План

Вступ

Висновок

Список використаної літератури

?????

Фонди фінансових ресурсів цільового призначення є самостійною ланкою фінансової системи і входять до складу державних фінансів. Основним централізованим фондом грошових коштів держави є бюджет. Кошти бюджету знеособлені і забезпечують реалізацію функцій держави. Разом з тим у держави можуть бути певні потреби, які мають особливе значення і потребують гарантованого фінансового забезпечення. До таких потреб належать: надання певних соціальних гарантій населенню у разі досягнення непрацездатного віку, втрати працездатності, годувальника, роботи, настання інших непередбачуваних подій. Це і є причиною формування фондів цільового призначення.
Державні цільові фонди - це форма перерозподілу і використання фінансових ресурсів, що залучаються державою для фінансування деяких суспільних потреб.

За допомогою цільових державних фондів можливо: *

впливати на процес виробництва через фінансування, субсидування і кредитування підприємств; *

забезпечувати природоохоронні заходи, фінансуючи їх за рахунок спеціально визначених джерел і штрафів за забруднення навколишнього середовища; *

надавати соціальні послуги населенню через виплату пенсій, соціальну допомогу, субсидування соціальної інфраструктури в цілому.
Джерела формування цільових державних фондів визначаються характером і масштабністю завдань, для реалізації яких вони створені. На їх величину впливає економічний і фінансовий стан держави на тому чи іншому етапі розвитку. Отже, джерела формування коштів державних цільових фондів можуть мати як відносно стабільний, так і тимчасовий характер.
Правом створення цільових фондів наділені як органи центральної, так і місцевої влади. На регіональному рівні формуються свої цільові фонди за рахунок місцевих джерел. Загальнодержавні цільові фонди мають свої територіальні відділення і передають частину коштів у розпорядження територіальних владних структур.

Утворення державних цільових фондів відбувається або шляхом відокремлення видатків Державного бюджету на певні цілі, що мають першочергове значення для країни в даний момент, або через формування спеціальних фондів, які мають самостійні джерела доходів.
Цільові державні фонди, як правило, перебувають у розпорядженні Загалом принципи організації централізованих фондів фінансових ресурсів можна сформулювати так: *

відрахування до фондів централізовано визначаються державою відповідними законами і є власністю держави; *

відрахування до фондів є обов'язковими платежами й можуть стягуватися примусово; *

витрати з фондів здійснюються лише на певні потреби, які передбачені законом.

1. Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування

З метою виконання Закону України «Про пенсійне забез-печення» у 1991 році було створено Пенсійний фонд України, як самостійний фінансовий інститут. Кошти фонду не вклю-чаються до державного бюджету України і не можуть бути використані на інші цілі, крім виплати пенсій і соціальних виплат.

Фінансування витрат на утримання органів Пенсійного фонду України та його апарату визначається кошторисом, який затверджується Кабінетом Міністрів України. Тимчасо-во вільні кошти при відсутності заборгованості з виплат пен-сій можуть бути використані Пенсійним фондом України виключно на придбання державних цінних паперів.

Пенсійний фонд України є центральним органом держав-ної виконавчої влади і підвідомчим Кабінету Міністрів України.

Він здійснює управління фінансами пенсійного забезпечен-ня і забезпечує, насамперед, збір та акумуляцію зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування та фінансування витрат на виплату пенсій.

Доходи бюджету Пенсійного фонду України формуються за рахунок:—

зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування;—

коштів державного та місцевих бюджетів (10% від су-ми фіксованого податку, 40% від єдиного податку, 17% від коштів, одержаних від продажу спеціальних торгових па-тентів);—

коштів, що надходять за регресивними вимогами;—

добровільних внесків підприємств, установ і організацій та громадян;—

сум фінансових санкцій, стягнених за порушення поряд-ку сплати зборів на обов'язкове державне пенсійне страху-вання;—

інших надходжень.

Головним джерелом доходів Пенсійного фонду є збори на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Зазначимо окремі аспекти порядку обчислення сум збору. Платниками збору, які виокремлено у 5 груп, є:

1) суб'єкти підприємницької діяльності (СПД), їхні об'єд-нання, бюджетні, громадські та інші установи й організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи, які використовують працю найманих працівників;

2) філії, відділення та інші відокремлені підрозділи плат-ників збору, що не мають статусу юридичної особи і розта-шовані на території іншої, ніж платник збору, територіальної громади;

3) фізичні особи (СПД), які не використовують працю найманих працівників, а також адвокати, їхні помічники, приватні нотаріуси, інші особи, які здійснюють діяльність, пов'язану з одержанням доходу;

4) фізичні особи, які працюють на умовах трудового дого-вору, виконують роботи згідно з цивільно-правовими догово-рами, у тому числі члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок тощо;

5) юридичні та фізичні особи, які здійснюють операції з купівлі-продажу валют, торгівлю ювелірними виробами із зо-лота (крім обручок), платини й дорогоцінного каміння, а також при відчуженні легкових автомобілів (крім автомобілів для інвалідів та які переходять у власність спадкоємця)

При визначенні суми збору, де об'єктом оподаткування є фактичні витрати на оплату праці, платники включають до їх складу витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі і в натуральній формі.

Обчислюють збір платники першої та другої груп щомі-сячно за встановленими ставками і сплачують одночасно з одержанням коштів в установах банків на оплату праці. У разі виплати заробітної плати з коштів, одержаних з ви-ручки від реалізації продукції (надання послуг), а також натуроплатою — наступного дня після кожної зазначеної виплати.

Збір для платників третьої групи нараховується на чистий доход. Він визначається як різниця