КУРСОВА РОБОТА

«Податок на додану вартість»

Зміст

Вступ.

1. .Загальна характеристика податку на додану вартість

2.Об`єкт і суб`єкт оподаткування

3.Недоліки і переваги ПДВ

4.ПДВ за кордоном

5.Податок на додану вартість в світлі нового податкового кодексу

6. Порядок обчислення і сплати

7. Відшкодування та кредитування податку

8. Строки сплати ПДВ і подання декларацій

Література

Вступ

16 листопада голова держави виклав основні напрями лікування української економіки. Україні були прописані: сильна державна влада, протекціонізм внутрішнього ринку та відміна ПДВ.

Зокрема президентом було сказано:

“Ми одними з перших серед постсоціалістичних країн ввели податок на добавлену вартість, не маючи для цього ніяких передумов. Результат відомо: було нанесено болючий удар по фінансам суб’єктів господарювання. Цей закон продовжує здійснювати свій негативний вплив й зараз”

Отож ми бачимо актуальність обговорення теми податку на добавлену вартість. Податок на додану вартість є одним з шляхів надходження у бюджет держави грошей. Беручи до уваги вищесказане і аналізуючи те, що сказав Президент, можна сказати, що держава приділяла велику увагу ПДВ. В результаті, постраждали суб’єкти підприємницької діяльності, їхні доходи падали, а звідси впав і рівень ВВП. Тож можна зробити висновок, що неправильна політика лише одного важеля нанесла вагомого гальмування розвитку економіки країни. Відміни ПДВ у нашій країні суб’єкти підприємницької діяльності давно чекали, оскільки прибутку стане більше, життя стане кращим, тому що платити будуть більше від того, що забирати будуть менше.

Цікаво, що сама назва у скороченому варіанті пишеться однаково правильно у обох варіантах : ПДВ. Повна ж назва у новому звучанні буде “Податок на Додану Вартість” але не “Добавлену”, що можна віднести до кацапізму. Але остання назва настільки поширена у літературі та інших виданнях, що у роботі будемо використовувати саме її.

Як уже зазначалося, існують два види; акцизів - універсальні та специфічні. Податок на добавлену вартість (ПДВ) е одним із різновидів універсальних акцизів. Специфічні акцизи виникли набагато раніше, ніж універсальні. Характерними їх рисами є обмежений перелік товарів, по яких вони стягуються, та диференційовані ставки по окремих групах товарів. Історія універсальних акцизів бере початок лише в нашому столітті, від специфічних вони відрізняються універсальними ставками на всі групи товарів та ширшою базою оподаткування.

Поширення універсальних акцизів зумовлене рядом чинників. Широка база оподаткування забезпечує стійкі надходження в бюджет, які не залежать від змін в уподобаних споживачів та асортименті реалізованих товарів. Універсальні ставки полегшують контроль податкових органів за правильністю сплати податку. Універсальні акцизи доволі нейтральні до процесів ціноутворення, оскільки податковий тягар рівномірно розподіляється між усіма групами товарів. Недоліком цього виду акцизів є підвищення під Їхнім впливом загального рівня цін у країні. де вони вводяться або де на них підвищуються ставки, а також регресивність у соціальному аспекті.

У податковій практиці існують. три форми універсальних акцизів: податок з продажу (купівель) у сфері оптової або роздрібної торгівлі; податок з обороту та податок на добавлену вартість. Об’єктом оподаткування податку з продажу (купівель) у ланках оптової чи роздрібної торгівлі є валовий доход на кінцевому етапі реалізації чи виробництва товарів, тобто. оподаткування провадиться лише один раз, на одному ступені руху товарів.

1.Загальна характеристика податку на додану вартість

Як відомо, податки посідають важливе місце в системі державного регулювання економіки. Фіскальна функція є чи не найважливішою функцією цього засобу макроекономічної політики у економіці країни., особливо на перехідному етапі (для України). Специфіка останньої ставить на перше місце непрямі податки. Ряд країн успішно подолали трансформаційний етап свого розвитку, своєчасно зробивши акценти на цьому виді податків. Для нашої країни важливо створити досконалу структуру збирання ПДВ, бо , як бачимо, починаючи з 1997 року частка податку на додану вартість у ВВП невпинно скорочувалася.

Податок на додану вартість – порівняно новий вид податку. Вперше він був введений у Франції в 1954 р. за порадою економіста М.Лоре. Потім ПДВ набув широкого поширення – спочатку в інших країнах Європи (кінець 60-х – початок 70-х рр.) і дещо пізніше – в країнах Азії, Африки і Латинської Америки. Нині податок на додану вартість стягується майже у 80-ти країнах, серед яких практично всі промислово-розвинуті країни. Проте слід зауважити, що даний податок й досі не стягується в таких країнах як Австрія, Швейцарія, США. В кінці 80-х – на початку 90-х років ПДВ було введено в країнах Східної Європи (Болгарія, Угорщина, Польща, Румунія, Словаччина, Чехія), а також в деяких країнах СНД (Білорусь, Казахстан). В Україні і Росії ПДВ введено в 1992 р.

З розвитком виробництва товарів тривалого використання розширювалася й сфера підакцизних товарів. Проте запровадження нових акцизів на кожний товар або групу товарів (робіт, послуг) збільшувало затрати на збір податків. Динамічні зрушення в споживанні потребували відповідних змін в податковому законодавстві. Так виник універсальний акциз, який автоматично враховував всі зміни в товарному асортименті і котрим став оподатковуватись валовий оборот торговельного або промислового підприємства. В більшості країн світу універсальний акциз використовується нині у формі податку на додану вартість.

Податок на додану вартість (ПДВ) – це непрямий податок, що є частиною новоствореної вартості, яка утворюється на кожному етапі виробництва або обігу; його сума входить до ціни продажу товарів (робіт, послуг) і сплачується кінцевим споживачем. Буквально - це податок на додану вартість, створену на даному конкретному етапі руху товару, в результаті чого відбувається ліквідація кумулятивного (каскадного) ефекту оподаткування.

Визначення доданої вартості дає змогу обчислити