Реферат на тему:

Податок на додану вартість як інструмент державного регулювання ефективності в сучасних умовах

Ідея використання податків на споживання (непрямих податків) та їх співвідношення із податками на доходи була і залишається однією з найсуперечливіших у фіскальній науці. Історично опосередкована форма одержавлення національного продукту з'явилась значно пізніше, ніж пряме оподаткування доходів підприємств і громадян, проте поступово перетворилася у відчутний канал поповнення доходів державного бюджету та фінансування державних видатків. Починаючи з XVIII століття розвиток податкових форм відбувався водночас у двох напрямках: прямого та опосередкованого оподаткування, із установленням відповідного співвідношення між ними.

Дискусії з приводу доцільності непрямого оподаткування особливо загострилися на межі XIX – XX століття. Із беззастережним засудженням податків на споживання, як податків з бідних, виступив марксизм та інші соціал-демократичні течії. Природно, що з проголошенням радянської влади в 1917 році було взято курс на скасування непрямих податків. Однак час довів хибність цієї думки. Наступні дослідження у галузі фіскальної теорії та практики підтвердили, що податки є одним із найконсервативніших елементів державного механізму, який не завжди підкоряється змінам політичної ідеології державності. Реалії довели, що опосередкована форма оподаткування є об'єктивною економічною необхідністю, оскільки забезпечити державні видатки, що постійно зростають, лише за рахунок прямих податків практично неможливо.

Це твердження обґрунтували у своїх працях представники немарксистських течій в економічній теорії – Дж. Мілль, А. Маршалл, А. Пігу, І. Фішер та інші, а родоначальник сучасного позитивізму у фінансовій науці М. Фрідмен дійшов висновку, що доказ про перевагу прибуткового податку над акцизом не є таким взагалі. Відомий англійський економіст Н. Калдор стверджував, що податок на споживання не порушує умов на заощадження, не посилює ризик; до того ж він пом'якшує, хоч і не ліквідує остаточно, дестимулюючий вплив прогресивного оподаткування на трудові зусилля. Розвиваючи цю позицію, деякі теоретики вважають питання про перевагу непрямих податків остаточно вирішеним, і залишається тільки визначити, який тип податків на споживання має замінити оподаткування доходів.

Протистояння прямих і непрямих податків скінчилося не поразкою однієї з форм, а перемогою їхньої прагматичної комбінації та створенням змішаного виду податку. Ним став податок на додану вартість (ПДВ), який за податковою базою є прямим, а за способом сплати – опосередкованим.

Широке застосування ПДВ зумовлено численними його перевагами, зокрема те, що оподатковуванню підлягає переважно доход, який спрямовується на споживання; інша його частка значною мірою використовується на нагромадження, яке опосередковано стимулює процес інвестування. Широка база оподаткування ПДВ сприяє вагомому зростанню доходів держави від податків на споживання. Вилучення податку на всіх етапах руху товарів сприяє рівномірному розподілу податкового тягаря між усіма суб'єктами підприємницької діяльності. Єдині ставки полегшують як обчислення податку безпосередньо для платників, так і контроль державних податкових органів за дотриманням платіжної дисципліни. Оподаткування власне доданої вартості, сплата податку пропорційно новоствореній вартості на відповідному етапі виробництва чи просування товарів наближають ПДВ до прямих податків із точки зору прогресивності оподаткування. Встановлення нульових ставок на експортні товари створює позитивні передумови для збільшення його обсягу та підвищення конкурентоспроможності вітчизняних товарів на світовому ринку.

Таким чином, ПДВ є найпрогресивнішою формою оподаткування споживання. Разом з тим, як свідчить вітчизняний досвід, практика нарахування й сплати вимагає подальшого вдосконалення механізму справляння ПДВ відповідно до умов перехідної економіки в Україні.

Мета даної статті полягає в обґрунтуванні ряду причин, що впливають на обчислення ПДВ, та випрацюванні рекомендацій щодо вдосконалення схеми застосування ПДВ в умовах транзитивної економіки України.

Однією з найвагоміших проблем сьогодні є відшкодування ПДВ. Держава не виконує своїх обов`язків у цій сфері, тим самим зростає термін заборгованості уряду перед платниками податків. Оскільки в країні зростає експорт (так, у 2001 році частка експорту сягала 55% ВВП), відповідно підвищуються зобов`язання з відшкодування ПДВ.

Заборгованість бюджету перед платниками по невідшкодованих сумах податку на додаткову вартість постійно збільшується, і станом на 01.07.2003 склала 1052,7 млн грн (на 01.07.2002 – 972,9 тис грн). Для вирішення цієї проблеми необхідно вдосконалювати податковий менеджмент та механізм обчислення самого податку.

У зв'язку з цим пильна увага податкової служби Донецької області зосереджена на боротьбі з незаконним відшкодуванням ПДВ, оскільки воно завдає прямої шкоди державі: внаслідок безпідставного перерахування бюджетних коштів комерційним структурам дозволяє неправомірно вилучати з бюджету значні суми. Результати документальних перевірок свідчать, що незаконне відшкодування ПДВ із бюджету стало одним із видів кримінального бізнесу, який приносить величезні прибутки підприємствам, але призводить до значних втрат державного бюджету. Дії “тіньового бізнесу” активні і різноманітні. Створюються заплутані схеми для штучного підвищення цін реалізації і незаконного формування податкового кредиту, здійснення подвійного експорту і псевдоекспорту. З метою мінімізації податкових зобов'язань і збільшення сум ПДВ, заявлених до відшкодування, кримінальними структурами створюються «транзитні» підприємства з великими оборотами і низькою сплатою податків у бюджет. Значна частка необґрунтованого податку на додаткову вартість, який ніколи не надійде до бюджету, формується на фіктивних фірмах. Таке “підприємництво” набуло величезних масштабів, ставши живильним середовищем для економічних злочинів та дискримінацією легального бізнесу.

За таких умов підприємства намагаються уникати сплати ПДВ, а це, у свою чергу, негативно позначається на надходженнях до бюджету. Законодавством України передбачено відшкодування ПДВ експортерам коштами, що надійшли від сплати ПДВ, тобто утворюється замкнуте коло. З одного боку, держава не відшкодовує ПДВ, з іншого – через недовіру державі підприємства уникають сплати ПДВ і, як наслідок,