10. Якщо кредитодавець згідно з договором про надання споживчого кредиту одержує внаслідок порушення споживачем умов договору право на вимогу повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, або на вилучення продукції чи застосування іншої санкції, він може використати таке право лише у разі:

затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць;

перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на десять відсотків;

несплати споживачем більше однієї виплати, яка перевищує п'ять відсотків суми кредиту;

іншого істотного порушення умов договору про надання споживчого кредиту.

Якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність.

11. Якщо кредитодавець у позасудовому порядку або до судового провадження звертається з вимогою про повернення споживчого кредиту або погашення іншого боргового зобов'язання споживача, кредитодавець не може у будь-який спосіб вимагати будь-якої плати або винагороди від споживача за таке звернення.

При цьому кредитодавцю забороняється:

надавати неправдиву інформацію про наслідки несплати споживчого кредиту;

вилучати продукцію у споживача без його згоди або без одержання відповідного судового рішення;

зазначати на конвертах з поштовими повідомленнями інформацію про те, що вони стосуються несплати боргу або споживчого кредиту;

вимагати стягнення будь-яких сум, не зазначених у договорі про надання споживчого кредиту;

звертатися без згоди споживача за інформацією про його фінансовий стан до третіх осіб, які пов'язані зі споживачем родинними, особистими, діловими, професійними або іншими стосунками у соціальному бутті споживача;

вчиняти дії, що вважаються нечесною підприємницькою практикою;

вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув».

Ці зміни в Законі України «Про захист прав споживачів» були внесені з метою адаптації українського законодавства до європейського. Приводом до цього стало поширення випадків, коли фірми, рекламуючи привабливі для споживачів низькі вiдсотковi ставки, приховують додаткові платежі. Таку норму впровадили, щоби банки надавали споживачам вичерпну iнформацiю про умови кредитування.

Тепер позичальник протягом чотирнадцяти днів може повернути кредитодавцю споживчий кредит, тобто кредит на побутову техніку та iншi товари. У законі вже було зазначено, що товари деяких видів можна повернути протягом чотирнадцяти днів. Якщо споживач отримав кредит у банку, щоб купити, наприклад, пральну машину, а потім, з певних причин, ця техніка не пiдiйшла, він може повернути товар (позичальник-споживач може навіть не зазначати причин відмови), а також повернути кошти, витрачені на оформлення документiв.

Моніторинг ринку споживчих кредитів

На першому етапі розвитку ринку споживчих кредитів, банки надавали найзначніші обсяги кредитів клієнтам у великих промислових центрах і регіонах, де сконцентровано населення з вищим рівнем доходів. Так, 2003 року на столицю та сім економічно потужних регіонів України (Дніпропетровська область, Донецька область, Одеська область, Харківська область, Львівська область, Запорізька область, АР Крим) припадало 74.8% сукупного обсягу кредитів фізичним особам. При цьому, киянам банки надали 37.2% кредитів, позичальникам Дніпропетровської області — 9.7%, Донецької області — 7.8%. За підсумками 2005 року питома вага вказаних регіонів дещо знизилась — до 70.7%, що зумовлено гальмуванням динаміки кредитування населення столиці — питома вага кредитів у місті Києві скоротилася до 29.0%, хоч на Дніпропетровщині збільшилася до 10.6%, Донеччині— до 8.4%.

Загалом, у 2003—2005 роках виразно простежується тенденція нарощування обсягів кредитування фізичних осіб у регіонах. Так, якщо в середньому по Україні за вказаний період обсяги кредитів населенню зросли в абсолютному вираженні у 3.7 рази, то в Дніпропетровській області — у 4.1, Донецькій — 4.0, Одеській — 4.4, Харківській — 4.2, Львівській — 4.3, Запорізькій — 4.5, в АР Крим — у 3.7, місті Києві — у 2.9 рази.

Інша помітна тенденція — істотне перевищення темпів кредитування населення над темпами зростання офіційної середньомісячної заробітної плати .

Відповідні дані наведені в Таблиці 1.

Регіони | 2003 р. | 2004 р. | 200 5 р.  

Кредити, млн. грн. | Зарплата, грн. | Кредити, млн. грн. | Зарплата, Кредити, грн. млн. грн. | Зарплата, грн.

м. Київ | 3 345 | 761 | 4 808 | 967 | 9 730 | 1 314

Дніпропетровська область | 870 | 526 | 1 511 | 667 | 3 566 | 913

Донецька область | 701 | 550 | 1 257 | 712 | 2 805 | 962

Одеська область | 503 | 454 | 915 | 566 | 2 195 | 768

Харківська область | 468 | 455 | 805 | 569 | 1 951 | 759

Львівська область | 278 | 419 | 521 | 523 | 1 182 | 713

Запорізька область | 261 | 541 | 470 | 671 | 1 184 | 860

АР Крим | 296 | 433 | 456 | 543 | 1 102 | 730

Усього кредитів | 8 986 | - | 14 794 | - | 33 523 | -

Середня по Україні — | 462 | - | 590 | - | 806

Регулювання споживчого попиту населення за рахунок кредитів в умовах падіння виробництва в окремих галузях економіки, погіршення зовнішньої кон'юнктури для українських експортерів, зростання бюджетних витрат