Реферат - Цінні папери і порядок їх обігу
9

( покупцю) чи його уповноваженій осбі.
Емітент має право на пипуск цінних паперів з моменту реєстрації випуску цінних паперів та присвоєння номера реєстрації в ДКЦПФР.
Реєстрація випуску цінних паперів або інформація про пипуск не може сприйматися як гарантія вартості цих цінних паперів.
Покупцями цінних паперів є як індивідуальні , так й інстуціальні інвестори ( юридичні особи). Наприклад, у США близько 47 млн. амереканців є власниками акцій. На Нью-Йорській фондовій біржі на індивідуальних інвесторів припадає 30% усіх операцій. Найбільшими інституціальними інвесторами є пенсійні та ощадні фонди, страхові компанії, інвестиційні фонди, банки, траст компанії та інші фінансово- кредитні інститути. У цінні папери також вкладаюить кошти корпорації, холдинг- компанії, церкви, профспілки, університети тощо.
Розміщення цінних паперів може здійснюватися:
1. безпосередньо їх емітентом;
2. через посередників;
3. на аукціонах.
1. Розміщення цінних паперів на ринку безпосередньо емтентом ( прямий продаж ) відбувається дуже рідко і, головним чиним, тоді, коли емітент не тільки добре відомий, а й має зв’язки з можливими покупцями. Зокрема, прямий продаж набув поширення на ринку корпоративних облігацій у вигляді їх продажу безпосередньо інституціальним дилером. Прямий продаж дає можливість корпораціям уникнути витрат, пов’язаних зі складною процедурою публічних випусків та оплатою послуг дилерів, і крім того, уникнути гласності.
2. Посередники які беруть участь в операціях з цінними пеперами, поділяються на брокерів і дилерів. Брокер зводить продавця з покупцем, одержуючи за посередницькі послуги комісійні. Дилер купує цінні папери від свого імені та за свій рахунок з метою їх перепродажу.
У ролі посередників виступають як окремі особи, так і цілі фірми, інтегруючи у своїй роботі брокерські та дилерські операції, а також комерційні банки. Спеціалізовані посередницікі фірми не мають єдиної загальної назви. Найчастіше їх називають інвестиційними дилерами (банками, домими), біржовими, дилерськими фірмами.
В економіно розвинутих країнах найпоширініший спосіб розміщення цінних паперів - через інвестиційних дилерів, що мають великий досвід проведення операцій на ринку. Емітент укладає угоду з інвестиційним дилером на розміщення цінних паперів нового випуску. Спочатку дилер здійснює стандартний аналіз передбачуваного випуску з точки зору вигодності. Наприклад, якщо мова йде про випуск цінних паперів акціонерною компанією, він вивчає фінансовий стан галузі, в якій діє компанія, та економіки країни у цілому.
Відносини між емітентом і дилером можуть відбуватися по- різному. Дилер може виступати в ролі покупця цінних паперів з метою їх подальшого продажу. Така купівля цінних паперів називається передплатою ( андерайтингом), а сам дилер- переплатником ( андерайтагентом).
Іноді дилер бере у емітента опціон, тобто право купити випуск випуск. Таке право він реалізує, тільки якщо знайде покупців.
Дилер може виступати в ролі агента емітента- брокера. У цьому випадку він бере цінні папери на комісію та намагається їх продати.
3. Розміщення цінних паперів може здійснюватися за допомогою аукціонів. Так, у США федеральні резервні банки реалізують казначейські векселі, облігації на аукціонах. Інвестори подають заявки на купівлю векселів із зазначенням ціни. Спочатку виконуються заявки з найвищою ціною, потім наступні, з нищою ціною і т. Д., поки не буде продана необхідна кількість векселів. Інвестори можуть подавати заявки без зазначання ціни. У такому випадку вони повинні сплатити середню ціну, яка складається на аукціоні. Процедура облігацій така ж, як і аукціону векселів, за винятком того, що у заявках зазначається не ціни, а ставка доходу. При цьому покупець, який запропонував найничу ставку, одержує всю замовлену кількість цінних паперів, потім задовільняють заявки з більш високим доходом.
Розміщення цінних паперів може відбуватися публічно чи приватно. При публічному розміщенні цінних паперів за допомогою реклами пропонують широкий публіці. Емітент публікує проспект, який повинен містити в собі повну, достовірну , недвозначну інформацію про новий випуск, відомості про передплатників та про їх зобов’язань щодо передплати. Цей проспект потрібно узгодити з компетентною урядовою установою. За погодженням з емітентомдилер може запросити й інших дилерів для участі в розміщенні цінних паперів. В цьому випадку він поділя з ними власність на випуск, відповідальність за його збут та прибуток. 
Важливим питанням, що обумовлюється в угоді, є питання про ціни, за якими цінні папери продаються дилеру та населеню, прибуток дилерів формується за рахунок різниці у цих цінах. Продаж цінних паперів може здійснюватися після придявлення попиту абож у визначений строк після заявок на купівлю.
У випадку приватного розміщення цінних паперів в інвестиції дилер виступає агентом емітента і за комісійну винагороду знаходить покупців.
Операції емітента з цінними паперами:
1. Розміщення цінних паперів- основний випуск цінних паперів відкритого акціонерного товариства, коли цінні папери розміщуються не поміж акціонерами емітента а серед інших інвесторів.
Розміщення може здійснюватись безпосередньо емітентом або посередниками на підставі угоди з емітентом. 
2. Викуп цінних паперів- спосіб розміщення вільних коштів шляхом скупки власних цінних паперів на вториному ринку або через тендерні угоди.
3. Дроблення цінних паперів- зменшення номінальної вартості цінних паперів одного випуску шляхом ділення на визначений уповноваженим органом емітентом коефіцієнт. При цьому кількість цінних паперів збільшується пропорційно коефіцієнту дроблення, а сумарна номінальна вартість не змінюється.
4. Консолідація цінних паперів- зменшення загальної кількості акцій одного випуску відповідно до заданого коефіцієнта в одночас із пропорційним збільшенням номінальної вартості акцій; при цьому сумарна номінальна вартість не змінюється.
5. Конвертація цінних паперів - переведення імених цінних паперів одного виду або форми

---

Сторінки: 1 2 3