Показники (оцінки) ризику, обчислені першим способом, будемо називати ймовірними, а другим — масштабними.

Зазначені два способи — не різні, вони доповнюють один одного підходи до оцінки ризику. Наприклад, для обчислення середньої можливої величини поганої події необхідно оцінити ризик кожної причинної події одразу двома способами.

Розглянемо варіант для АКБ «ЕНЕРГОБАНК», коли одній поганій події відповідають кілька причинних подій, і поява і вплив кожної з них не залежать одна від одної. Припустимо також, що величина поганої події лінійно залежить від величини кожного причинного, тоді середня очікувана величина поганої події Пл визначається по формулі:

Пл = ki Пi,

де Пi — середня очікувана величина І-го причинної події (тобто ймовірна оцінка), ki — коефіцієнт впливу І-го причинної події (масштабна оцінка).

Таким чином, теоретично бажано мати для кожної причинної події відразу дві оцінки — ймовірну і масштабну. На практиці, однак, це не завжди потрібно, та й не завжди можливо. По-перше, ймовірна оцінка вимагає прогнозу, а він, як відомо, справа важка і навіть небезпечна. Можна, звичайно, використовувати статистику за минулий період, але в більшості випадків вона марна. Виключення, мабуть, складає технологічний ризик, для виміру якого статистика підходить. По-друге, вимірювати ризик в АКБ «ЕНЕРГОБАНК», повинні, насамперед, для того, щоб їм управляти, а для управління нерідко буває достатньо оцінки одного типу (як правило, масштабної). Крім того, для багатьох видів ризику ймовірний показник залежить від стану ринку в цілому, і для його визначення недостатньо бази даних АБС, крім цього, їм не можна управляти (точніше, не можна впливати на його значення).

Управляти ризиком — означає починати дії, спрямовані на підтримку такого його рівня, що відповідає цілям, які є в даний момент, керування. Формально можна виділити дві основних цілі управляння ризиком:

Підтримка ризику на рівні не вище заданого. У кожного банку свої вимоги до рівня ризику, що залежать від вимог ЦБ, стану ринку, стратегії банку (агресивна, обережна). Згодом банк може послабити вимоги до ризику (наприклад, якщо не вдається отримувати достатній прибуток) або, навпаки, підвищити них.

Мінімізація ризику при деяких заданих умовах (наприклад, при заданому рівні прибутку).

При розробці МБР менеджерам АКБ «ЕНЕРГОБАНК» необхідно врахувати наступні розуміння:

Відомо, що ефективно управляти можна тільки тим, що можна вимірити. Іншими словами, АКБ «ЕНЕРГОБАНК» може управляти не ризиком, а значеннями його показників і не більш того.

Методи виміру ризиків визначають методи управління ними. Отже, для якісного управління ризиком необхідно адекватно його вимірювати. Таким чином, вимір ризику первинно стосується управління (принаймні, у рамках МБР).

Крім управління окремими ризиками, існують способи управління цілими групами ризиків і навіть сукупним ризиком. Прикладом управління сукупним ризиком є управління величиною власного капіталу. Для ефективності управління сукупним ризиком потрібно навчитися його вимірювати.

Менеджерам АКБ «ЕНЕРГОБАНК» варто взяти до уваги опис варіанта єдиної моделі банківських ризиків, розробленої в рамках істотних з погляду предметної області обмежень щодо діяльності банку. У цьому змісті модель можна вважати спрощеної.

Обмеження:

всі активи банку складаються з грошових коштів (каса + коррах) і дохідних активів;

кожен дохідний актив являє собою одноразове вкладення з одноразовим поверненням через заданий час;

по кожному дохідному активу вкладені кошти або повертаються в термін, або взагалі не повертаються;

кожне зобов'язання представляється як одноразове запозичення з одноразовим поверненням у заданий термін;

засоби щодо кожного зобов'язання вилучаються точно в термін;

ставки розміщення і залучення в банку збігаються з ринковими і фіксуються на момент відкриття активу або пасиву;

не враховуються податки і податкові пільги, непроцентні доходи і витрати, позабалансові операції.

У даний момент немає принципових перешкод для АКБ «ЕНЕРГОБАНК», які б перешкодили усунути майже кожне з цих обмежень шляхом простого розширення моделі. Варіант моделі, не утримуючих істотних обмежень, називають повним. Деякі основні принципи, що ляжуть в основу повної моделі, вже присутні й у спрощеному варіанті.

Усі дохідні активи варто розділити на кілька типів. Розіб'ємо тимчасову вісь на періоди і кожен період з номером t поставимо у відповідність рельєф прибутковості pt у виді функції від типу активу і терміну інвестування. Іншими словами, pt(i,h) — ефективна процентна ставка (прибутковість), що встановилася на ринку в періоді t по активах І-го типу на термін h періодів. При цьому перетин цього рельєфу при фіксованому i є не що інше, як крива прибутковості по відповідному типі активів.

Аналогічно розділимо на кілька типів усі джерела залучення засобів (зобов'язання) і кожному періодові t поставимо у відповідність рельєф вартості залучення qt, що склався на ринку в цей період, тобто qt(i,h) — ефективна процентна ставка щодо зобов'язань І-го типу на термін h періодів.

Крім того, для кожного періоду t уведемо профіль валютних курсів kt як функцію від типів валют, тобто kt(v) — курс валюти типу v стосовно гривні, що відповідає періодові з номером t.

Грошові кошти АКБ «ЕНЕРГОБАНК» будемо вважати особливим активом, якому привласнимо нульовий тип. Для інших активів уведемо рельєф розміщення засобів At і рельєф частки повернення розміщених засобів mt:

At(i,h) — сума, інвестована в t-м періоді в активи І-го типу на термін h періодів, що виражена у валюті даного активу;

mt(i,h) — частка повернення активів І-го типу, відкритих у t-м періоді, терміном на h періодів.

У рамках даної моделі для кожного періоду можна обчислити майже всі необхідні для аналізу характеристики активів, зокрема:

суму в гривнях розміщених за період активів;

суму в гривнях надходжень у банк;

нарахований і реально отриманий за період процентний