Співвідношення сильних і слабких сторін банку з виявленими можливостями і небезпеками виробляється з використанням форми, розробленої банками спеціально для управління господарським портфелем Необхідно виявити ті з зазначених показників, що мають екстремальні значення й істотно впливають на банківську стратегію. Бажано вибрати їх стільки, щоб утворилася квадратна матриця перехресного впливу. Порядок заповнення цієї матриці наступний:

Аналізується ступінь впливу сильних і слабких сторін банку на ринкові можливості і небезпеки.

Цей ступінь оцінюється по 7-бальній шкалі від -3 до +3, причому значенню

-3 — відповідає сильний негативний вплив;

-2 — середній негативний вплив;

-1 — слабкий негативний вплив;

0 — відсутність впливу;

+1 — слабкий позитивний вплив;

+2 — середній позитивний вплив;

+3 — сильний позитивний вплив.

Варто мати на увазі, що вплив сильних сторін банку на ринкові можливості, що з'являються, завжди позитивний і підсилює їх; вплив сильних сторін на ринкові небезпеки також позитивний і послабляє їх; вплив слабких сторін банку на ринкові можливості негативний і послабляє їх; вплив слабких сторін на ринкові небезпеки негативний і підсилює їх.

По нижньому підсумковому рядку матриці показується загальний розмір можливостей під впливом сильних і слабких сторін банку, а також загальна сума посилення (у даному прикладі ослаблення) ринкових небезпек під впливом тих самих факторів.

На практиці дану матрицю називають SWOT (Strength, Weaknesses, Opportunities, Threats — сильні і слабкі сторони, можливості і небезпеки).

Подібний аналіз сильних і слабких сторін, можливостей і небезпек за допомогою матриці SWOT проводиться періодично на різних організаційних рівнях банку. Він дозволяє визначити основні пріоритети діяльності. При цьому дуже важливо якісне проведення цього дослідження з метою виявлення максимальної кількості стратегічних проблем, що стоять перед організацією. Ці проблеми повинні бути ретельно проаналізовані, і служити відправною крапкою для вироблення стратегії.

Матриця SWOT дозволяє простежити ступінь впливу сильних і слабких сторін банку на ринкові можливості, що відкриваються, і впливати на управління господарським портфелем. Туди, де цей вплив особливо сприятливий, повинні бути спрямовані основні стратегічні зусилля банку. Вплив сильних сторін на ринкові можливості показує, з яким успіхом останні можуть бути реалізовані. Вплив же слабких сторін банку демонструє дію фактора, що послабляє, і у зв'язку з цим банк повинен почати які-небудь заходи для максимальному усунення цього негативного впливу.

Важливим моментом є також визначення впливу сильних і слабких сторін на наявні ринкові небезпеки. Виходячи з даного дослідження, необхідно виявити основні ринкові небезпеки і розробити відповідні контрзаходи, спрямовані на ослаблення їхнього впливу.

Результати проведених на різних організаційних рівнях банку досліджень повинні бути зіставлені. Збіг ключових проблем, виявлених на різних рівнях, дозволяє менеджерам розробляти і дотримуватися приблизно однакових стратегій. Коли ж простежуються істотні розбіжності в ключових проблемах, це свідчить про те, що внутрішні зв'язки організації порушені і мають потребу в коректуванні [28, с.92].

Отже, проаналізувавши всі плюси і мінуси за даними матриці SWOT, можна зробити висновки про шанси банку в досягненні успіху і намітити заходи для поліпшення його положення. Безумовно, що банк, що має більше сильних, чим слабких сторін, скоріше буде мати гарні шанси на успішну діяльність, так само як і домінування ринкових можливостей над небезпеками дозволяє сподіватися на гарний результат. Проаналізувавши кожну сильну і слабку сторони, ринкову можливість і небезпеку, що можуть виступати як негативними, так і позитивними факторами, що визначають діяльність банку, варто виділити найбільш важливі й орієнтуватися на них у процесі управлінської діяльності.

Щодо виявлених стратегічних проблем у управлінні господарським портфелем необхідно оцінити банківську стратегію і визначитися, чи відповідає діючий стратегічний план даним проблемам. Далі на підставі даних аналізу розглядається необхідність коректування як короткострокової, так і довгострокової стратегії. Важливим моментом є також оцінка існуючих управлінських зв'язків різних організаційних рівнів банку з зовнішнім і внутрішнім середовищем.

Процес кредитування зв'язаний з дією численних і різноманітних факторів ризику, здатних спричинити за собою непогашення позички в умовний термін. Зміни в споживчому попиті або в технології виробництва можуть вирішальним образом вплинути на справи фірми і перетворити колись процвітаючого Позичальника в збиткове підприємство. Тривалий страйк, різке зниження цін у результаті конкуренції або відхід з роботи ведучих управляючих - усе це може відбитися на погашенні боргу позичальником. Надаючи позички, комерційний банк повинен вивчати фактори, що можуть викликати їхнє непогашення. Таке вивчення називають аналізом кредитоспроможності (credit analysis).

Основна мета такого аналізу - визначити здатність і готовність позичальника повернути запитувану позичку відповідно до умов кредитного договору. Банк повинен у кожному випадку визначити ступінь ризику, що він готовий узяти на себе, і розмір кредиту, що може бути наданий у даних обставинах [14, с.129].

Розглядаючи кредитну заявку, враховують багато факторів. Протягом багатьох років службовці банку, відповідальні за надання позичок виходили з наступних моментів:

дієздатності позичальника;

його репутації;

здатності одержувати доход;

володіння активами;

стану економічної кон'юнктури.

Банки розвинених капіталістичних країн застосовують складну систему великої кількості показників для оцінки кредитоспроможності клієнтів. Ця система диференційована в залежності від характеру Позичальника (фірма, частка особа, вид діяльності), а також може ґрунтуватися як на сальдових, так і оборотних показниках звітності клієнтів.

Кредитний ризик – ризик непогашення основного боргу і відсотків по виданій позички.

Кредитний ризик обумовлюється факторами, що лежать як на стороні клієнта, так і на стороні банку.

До групи факторів, що лежать на стороні клієнтів, відносяться: кредитоспроможність і характер кредитної угоди.

До групи факторів, що лежать на стороні банку, відносяться організація банком кредитного відділу.

Кредитоспроможність позичальника в узагальненому виді відбиває ступінь довіри