якщо платник перераховує кошти як попередню оплату, то зазначається, що це попередня оплата та назва/вид товарів (робіт, послуг), за які здійснюється оплата, а також назва, номер і дата документа, на підставі якого вона здійснюється;*

при перерахуванні коштів за актом звіряння взаємної заборгованості — назва товарів (виконаних робіт, наданих послуг), дата і номер чинного акта звіряння та дата, за станом на яку її здійснено;*

у разі сплати платежів, утриманих із заробітної плати працівників і нарахованих на фонд оплати праці податків до бюджету і зборів до державних цільових фондів, дата виплати заробітної плати, форма її видачі (у натуральній формі, виплати з виручки тощо) і період, за який здійснено виплату. Крім того, можуть зазначатися інші необхідні дані.

У цьому реквізиті зазначається, що податки до бюджету та збори до державних цільових фондів, які утримані із заробітної плати та нараховані на фонд оплати праці, перераховуються повністю або що вони (у разі недостатності коштів на рахунку платника для перерахування утриманих сум повністю) перераховуються пропорційно до суми виплаченої заробітної плати.

Відповідальність за повноту перерахування платежів, утриманих із заробітної плати працівників і нарахованих на фонд оплати праці податків до бюджету та зборів до державних цільових фондів, несе платник.

Платіжне доручення на перерахування заробітної плати на рахунки працівників підприємств, відкриті в установах банків, грошові чеки на отримання заробітної плати платник подає в банк разом з платіжними дорученнями на одночасне перерахування платежів, утриманих із заробітної плати працівників і нарахованих на фонд оплати праці податків до бюджету і зборів до державних цільових фондів, або з документальним підтвердженням їх сплати раніше.

Документальним підтвердженням про сплату платником утриманих з цієї заробітної плати сум є примірники платіжних доручень про їх перерахування, в яких банк платника заповнив реквізит "Дата виконання", або оригінал листа відповідного органу про звільнення цього платника від сплати податку чи збору, або наявність за ним переплати.

У договорі про розрахунково-касове обслуговування банк і платник можуть передбачати можливість подання платником платіжного доручення в довільній формі, яка передбачається цим договором. Цей договір має визначати також правила заповнення платником таких доручень та умови їх приймання та виконання банком.

Платіжне доручення в довільній формі обов'язково має містити всі реквізити платіжного доручення і вказівки платника щодо порядку виконання банком цього платіжного доручення.

Платіжні доручення в довільній формі застосовуються при розрахунках у разі:*

періодичного перерахування платником фіксованих сум одним і тим самим одержувачам коштів;*

перерахування підприємством заробітної плати, пенсії тощо на особисті рахунки одержувачів;*

інших випадків відповідно до чинного законодавства або до укладених договорів.

Платіжне доручення в довільній формі складається не менш як у двох примірниках: перший примірник залишається в банку платника, другий — з позначкою банку про дату надходження та засвідчений підписом відповідального виконавця і відбитком штампа банку — повертається платнику.

Якщо для виконання платіжного доручення в довільній формі потрібно скласти меморіальний ордер, то відповідно до цього доручення та на його підставі відповідальний виконавець банку оформляє (не менш як у двох примірниках) меморіальний ордер, у реквізиті "Призначення платежу" якого зазначається номер і дата цього платіжного доручення в довільній формі та надається інформація (що має бути зрозумілою для одержувача коштів) про платіж і документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів.

Розрахунки із застосуванням платіжних вимог-доручень Платіжна вимога-доручення — це комбінований документ, в якому передбачаються два види дій:

1) вимога продавця до покупця оплатити надіслані йому комерційні документи на відвантажені товари;

2) доручення покупця (платника) своєму банку оплатити зазначені документи і перерахувати кошти продавцю.

Це не дуже поширена форма розрахунків. Зазвичай вона застосовується в розрахунках за відвантажену продукцію, виконані роботи, надані послуги. Вимогу-доручення виписує продавець і разом з комерційними документами пересилає безпосередньо покупцеві. Останній перевіряє одержані документи на предмет дотримання продавцем умов договору і, якщо погоджується здійснити оплату, дає відповідне розпорядження своєму банку безпосередньо у вимозі-дорученні.

Оформлення платником вимоги-доручення і подання його до банку здійснюється в порядку та в терміни, встановлені для звичайних платіжних доручень.

Банк приймає вимогу-доручення від платника протягом 20 календарних днів після виписування і на суму, яка може бути сплачена за наявними коштами на рахунку платника.

Якщо платник відмовляється оплатити вимогу-доручення, про це він має повідомити безпосередньо одержувача в порядку та в терміни, зазначені в договорі, і вказати причини відмови.

Платіжні вимоги-доручення можуть застосовуватися в розрахунках усіма учасниками безготівкових розрахунків.

Верхню частину вимоги-доручення оформляє одержувач коштів і передає безпосередньо платнику не менш як у двох примірниках.

Доставку вимог-доручень до платника може здійснювати банк одержувача через банк платника на договірних умовах.

У разі згоди оплатити вимогу-доручення платник заповнює її нижню частину (від руки чи із застосуванням технічних засобів — незалежно від того, як заповнено верхню частину цього розрахункового документа) і подає до банку, який його обслуговує.

Сума, яку платник погоджується сплатити одержувачу та зазначає в нижній частині вимоги-доручення, не може перевищувати суму, яку вимагає до сплати одержувач і яка зазначена у верхній частині вимоги-доручення.

Платіжна вимога-доручення повертається без виконання, якщо зазначена платником сума перевищує суму, що є на рахунку платника.

Причини несплати платником вимоги-доручення з'ясовуються безпосередньо між платником та одержувачем коштів.

Список використаної літератури:

Коцовсъка Р., Ричаківська В., Табачук Г., Вовнюк М. Операції комерційних банків; Курс лекцій. — Львів; Центр Європи, 1997. — 276 с.

Остапишин Т. П. Основи банківської справи; Курс лекцій. —