Удосконалення кредитної діяльності банків в Укрвїні з використанням світового досвіду, та основні напрями покращення фінансового стану комерційних банків.

Як відомо, можливості банківської системи щодо кредитування потреб реального сектору економіки визначають передусім за спроможністю банків акумулювати належні довгострокові ресурси. Нині вони мають короткостроковий характер, унаслідок чого не задовольняють кредитних потреб підприємств. Тому кошти йдуть не на інвестиційні потреби (в 2004 році лише 9,2%), а на поточне їх споживання.

Варто зауважити, що навіть стрімке зростання доходів населення (за перший квартал 2005 р. — на 40,8% [10]) не розв’язує проблеми довгострокових ресурсів. Тож деякі вітчизняні банки почали залучати крупні кредити іноземних банків і у валюті, і в гривнях (лише в березні 2005 р. банк «Аваль» залучив 47 млн дол. США та 25 млн дол. у національній валюті; УкрСиббанк — 37 млн дол. США). Багато вітчизняних банків мають намір випускати євробонди.

Стратегічний банківський менеджмент у сфері кредитування реального сектору економіки та населення необхідно спрямувати на: *

.розширення форм кредитування малого та середнього бізнесу із залученням небанківських фінансових установ; *

.розширення сфер іпотечного кредитування шляхом розвитку ринку заставних, емісійних іпотечних цінних паперів; створення відповідної інфраструктури та державного земельного кадастру і реєстру нерухомого майна; забезпечення надійної системи реєстрації землі, впровадження консорціумного кредитування; *

.широке територіальне охоплення населення кредитними послугами, в тому числі із застосуванням накопичувальних інвестиційних схем — пенсійних рахунків, рахунків на оплату навчання та придбання житла тощо; *

.використання лізингових схем кредитування, зокрема для підтримки підприємств сільського господарства та сфери послуг; *

.розкриття банківської інформації шляхом створення системи незалежних рейтингових агентств та кредитних бюро; *

.здійснення довірчих операцій, зокрема в управлінні пайовими фондами; *

.створення систем мобільного, інтернет- і телебанкінгу та інтегрування їх у діючі платіжні системи з передбаченням відповідних систем захисту; *

.залучення кредитів міжнародних фінансових організацій, окремих держав і суб’єктів господарювання, надходження від здійснення приватизаційної діяльності, коштів на закордонних рахунках.

У таких умовах кредитний менеджмент для зменшення кредитного ризику має дотримуватися певних принципів кредитування, а саме: *

.знання поточних тенденцій економічного розвитку та ринкової кон’юнктури; *

.оцінка конкретного позичальника — фінансових потреб і спроможності погасити заборгованість; *

.контроль за виданою позикою (супроводження).

Висока вартість кредитних ресурсів банківської системи робить їх важкодоступними і обмежує попит на них з боку окремих суб’єктів господарювання. Це призвело до того, що відсоткові ставки хоча й знизилися до 16—17% річних, однак є високими порівняно з країнами ЄС (станом на 2003 р. вони становили лише 3,75% річних). Висока вартість кредитів зумовлена такими чинниками: відсоткові ставки змушені перекривати ризик неповернення кредитів, компенсувати адміністративні витрати та бути використаними для фінансування заходів з пом’якшення таких ризиків тощо.

Вивчаючи питання про граничні межі зниження ставок кредитування — головне завдання стратегічного банківського менеджменту, можна стверджувати, що згідно з міжнародними звичаями внутрішні національні ставки, як і ставки за інструментами на міжнародних ринках, повинні відповідати кредитному рейтингу країни (станом на січень 2005 р. довгостроковий кредитний рейтинг України в іноземній та національній валюті становив «ВВ мінус», а короткостроковий — «В». Тому за граничну межу ставки кредитування можна було б вважати середньозважену ставку запозичень на зовнішніх ринках капіталу: 2000 р. — 11,0%; 2001 р. — 9,75; 2002 р. — 7,65; 2004 р. — 6,19%.

Наразі банківський менеджмент має послідовно виходити на принципово новий напрям розширення асортименту кредитних послуг, поліпшення їх якості, що передбачає упровадження новітніх банківських технологій. Зменшенню вартості кредитів сприятимуть подальше зниження ставки рефінансування і зростання рівня капіталізації банківської системи. Впровадження та розвиток довгострокового рефінансування дасть можливість збільшити обсяги надання довгострокових кредитів, з якими пов’язана реалізація інвестиційних проектів. Збільшення обсягів грошової маси має супроводжуватися поліпшенням її структури за рахунок зменшення питомої ваги готівки, а також зростанням попиту суб’єктів господарювання на кредитні ресурси банківської системи і підвищенням рівня реальної заробітної плати випереджаючими, порівняно із збільшенням обсягів виробництва, темпами.

На сьогоднішній день важливе місце займає розвиток споживчого кредитування на Україні.

Проаналізувавши сучасний стан розвитку споживчого кредитування на ринку України можна виділити основні напрямки розвитку споживчого кредитування населення України. Так розвивати потрібно насамперед короткострокове кредитування населення під купівлю товарів народного споживання довгострокового користування. Повязано це з тим, що при даному виді кредитування банк несе менший ризик, бо терміни кредитування невеликі (до року), а суми порівняно незначні. Таке споживче кредитування буде орієнтовано в основному на середній прошарок населення. Другим напрямком, на нашу думку, є розвиток довгострокового кредитування населення, а саме житлового кредитування фізичних осіб, оскільки розвиток саме таког кредитування є перспективним для банків, бо даний ринок на даний момент тільки починає розвиватися і має великі перспективи розвитку для банкі, як нового банківського продукту. Окрім цього для банків це ще одна нагода для розширення кола своїх клієнтів. Тому саме на другому напрямку розвитку споживчого кредитування ми зупинемося більш детально.

З метою забезпечення доступності житла для всіх категорій громадян необхідно створення такого фінансово-кредитного механізму:*

надання банками середньострокових кредитів (1-1,5 року) на будівництво житла забудовникам (у першу чергу, будівельним організаціям, можливо індивідуальним забудовникам) із виплатою в період будівництва лише відсотків по кредиту і поверненням суми основного боргу по закінченні будівництва (у випадку, коли позичальником є будівельна організація) або переоформленням у довгостроковий (10-25 років) іпотечний кредит (у випадку, коли позичальником є індивідуальний забудовник);*

для залучення в будівництво приватних інвестицій