Оцінка можливих резервів підвищення ефективності кредитної діяльності ІФФ ВАТ «Банк Універсальний»

Напрями підвищення ефективності кредитної діяльності комерційного банку

Зростання середнього рівня процентної ставки за кредитними операціями може бути зумовлено:—

підвищенням загального рівня процентної ставки на кредитному ринку (зовнішній фактор, що не залежить від діяльності банку);—

структурою кредитного портфеля, тобто збільшенням питомої вага ризикових кредитів у кредитному портфелі банку, наданих під високі проценти (кредити без забезпечення чи гарантій, бланкові кредити);

Зростання середнього рівня позичкового процента, зумовлене підвищен-ім частки високоризикових кредитів і простроченою заборгованістю, потребує поглибленого додаткового аналізу з метою забезпечення ліквідності й фінансової стійкості банку.

В цілому серед українських банків останніми роками спостерігається тенденція зниження частки процентних доходів в їхньому загальному обсязі. При цьому непроцентні доходи збільшуються переважно за рахунок розширення обсягу касово-розрахункового обслуговування. З одного бо це явище позитивне, бо свідчить про розширення кількості клієнтів, збільшення кількості послуг за розрахунково-касовим обслуговуванням. З іншого боку, ці цифри також свідчать про нерозвиненість в Україні ринку послуг взагалі і факторингових, лізингових, трастових, які посідають істотне місце в діяльності західних банків, зокрема.

В аналізі та управлінні процентними доходами, на наш погляд, слід виходити з деяких висновків.

По-перше, зростання надходжень процентів за короткостроковими, позиками порівняно з довгостроковими в умовах інфляції слід розцінювати позитивно, тому що лише короткострокові й надкороткострокові вкладення можуть виявитися ефективними і визначити швидкість знецінення національної грошової одиниці.

По-друге, з точки зору перспективи не можна повністю відмовитися довгострокових позик, які найбільшою мірою зазнають негативного впливу інфляції. Участь банку в довгострокових проектах може в майбутньому принести значні доходи, що окупить теперішні втрати. За довгостроковими позиками доцільно встановлювати "плаваючу" процентну ставку. Оптимальна частка процентів, що надходить за довгостроковими позиками, в загальному обсязі процентних доходів, очевидно, не повинна перевищувати 15% для банків, які не займаються інвестиційною діяльністю.

По-третє, питома вага надходжень за простроченими позиками в загальному обсязі процентних доходів не повинна перевищувати 2—3%. Якщо цей рівень не витримується, то його перевищення можна кваліфікуватися як сигнал про незадовільний стан якості кредитного портфеля банку і можливу загрозу для ліквідності й фінансової стійкості банку.

По-четверте, зростання доходів від міжбанківських кредитів свідчить про спеціалізацію банку на міжбанківських операціях. Міжбанківські позики - істотне джерело надходження процентів, але менш дохідне, ніж короткострокові позики комерційним структурам, які одночасно є і ризиковішими.

На сьогоднішній день банки практикують отримувати доходи від кредитний операцій у вигляді комісій. Для того вини знижують відсоткову ставку по кредиту, але добавляють комісію, основне щоб дохідність операції не зменшувалась. Комісія банку можу бути, як одноразовою, так і щомісячною, щоквартальною, щорічною та ін. Ці умови кредитування восновному відносяться до кредитування фізичних осіб.

Вивчаючи питання про граничні межі зниження ставок кредитування — головне завдання стратегічного банківського менеджменту, можна стверджувати, що згідно з міжнародними звичаями внутрішні національні ставки, як і ставки за інструментами на міжнародних ринках, повинні відповідати кредитному рейтингу країни (станом на січень 2005 р. довгостроковий кредитний рейтинг України в іноземній та національній валюті становив «ВВ мінус», а короткостроковий — «В». Тому за граничну межу ставки кредитування можна було б вважати середньозважену ставку запозичень на зовнішніх ринках капіталу: 2000 р. — 11,0%; 2001 р. — 9,75; 2002 р. — 7,65; 2004 р. — 6,19%.

Наразі банківський менеджмент має послідовно виходити на принципово новий напрям розширення асортименту кредитних послуг, поліпшення їх якості, що передбачає упровадження новітніх банківських технологій. Зменшенню вартості кредитів сприятимуть подальше зниження ставки рефінансування і зростання рівня капіталізації банківської системи. Впровадження та розвиток довгострокового рефінансування дасть можливість збільшити обсяги надання довгострокових кредитів, з якими пов’язана реалізація інвестиційних проектів. Збільшення обсягів грошової маси має супроводжуватися поліпшенням її структури за рахунок зменшення питомої ваги готівки, а також зростанням попиту суб’єктів господарювання на кредитні ресурси банківської системи і підвищенням рівня реальної заробітної плати випереджаючими, порівняно із збільшенням обсягів виробництва, темпами.

Удосконалення кредитної діяльності банків в Укрвїні з використанням світового досвіду, та основні напрями покращення фінансового стану комерційних банків.

Як відомо, можливості банківської системи щодо кредитування потреб реального сектору економіки визначають передусім за спроможністю банків акумулювати належні довгострокові ресурси. Нині вони мають короткостроковий характер, унаслідок чого не задовольняють кредитних потреб підприємств. Тому кошти йдуть не на інвестиційні потреби (в 2004 році лише 9,2%), а на поточне їх споживання.

Варто зауважити, що навіть стрімке зростання доходів населення (за перший квартал 2005 р. — на 40,8%) не розв’язує проблеми довгострокових ресурсів. Тож деякі вітчизняні банки почали залучати крупні кредити іноземних банків і у валюті, і в гривнях (лише в березні 2005 р. банк «Аваль» залучив 47 млн дол. США та 25 млн дол. у національній валюті; УкрСиббанк — 37 млн дол. США). Багато вітчизняних банків мають намір випускати євробонди.

Стратегічний банківський менеджмент у сфері кредитування реального сектору економіки та населення необхідно спрямувати на: *

.розширення форм кредитування малого та середнього бізнесу із залученням небанківських фінансових установ; *

.розширення сфер іпотечного кредитування шляхом розвитку ринку заставних, емісійних іпотечних цінних паперів; створення відповідної інфраструктури та державного земельного кадастру і реєстру нерухомого майна; забезпечення надійної системи реєстрації землі, впровадження консорціумного кредитування; *

.широке територіальне охоплення населення кредитними послугами, в тому числі із застосуванням накопичувальних інвестиційних схем —