позичальникам, визнаним у встановленому порядку, що потребують допомоги в поліпшенні житлових умов, дається субсидія на будівництво або придбання житла в розмірі від 5 до 70 відсотків ринкової вартості житла по соціальній нормі в залежності від рівня прибутку, і часу чекання в черзі на поліпшення житлових умов. Субсидії даються за рахунок коштів державного бюджету, місцевих бюджетів, територіальних органів самоврядування і підприємств.

Проведення комплексної оцінки фінансового стану банку є запорукою успіху для будь-якого комерційного банку. Результати аналізу служать необхідним інформаційним джерелом для керівництва банку. За їх допомогою приймаються управлінські рішення по регулюванню банківської діяльності.

Основною рекомендацією що до вдосконалення процесу оцінки фінансового стану в банку та його покращення будуть рекомендації з організації більш глибокого аналізу структури та складу активів та зобов'язань з позиції ліквідності, якості кредитних вкладень та ефективності використання фінансових ресурсів, тобто підвищення рентабельності активів та капіталу банку.

При цьому в управлінні активами банку потрібно звернути увагу на наступні моменти:

а) контролювати розміщення кредитних вкладень по мірі їх ризику, форм забезпечення повернення позик, рівню прибутковості. Кредитні вкладення банку можна класифікувати з урахуванням ряду критеріїв (рівень кредитоспроможності клієнта, форма забезпечення повернення кредиту, можливість страхування позик, оцінка надійності кредиту економістом банку та ін.). Частка кожної групи кредитів в загальній сумі кредитних вкладень комерційного банку і її зміна служать основою для прогнозування рівня коефіцієнтів ліквідності, показують можливості продовження колишньої кредитної політики банку або необхідність її зміни. Угрупування позик по окремих позичальниках, здійснюване за допомогою ЕОМ, дозволяє щодня контролювати рівень коефіцієнтів ліквідності і аналізувати можливості подальшої видачі великих кредитів самостійно банком або шляхом участі в банківських консорціумах;

b) аналізування розміщення кредитів по термінах їх погашення, здійснюване шляхом угрупування залишків заборгованості по позикових рахунках з урахуванням термінових зобов'язань або оборотності кредитів на шість груп (до 1 міс.; від 1 до 3 міс.; від З до 6 міс.; від 6 до 12 міс.; від 1 до 3 років: понад 3 років), яке служить основою для прогнозування рівня поточної ліквідності балансу банку, розкриття "вузьких" місць в його кредитній політиці;

с) аналізувати розміщення кредитів по термінах на основі бази даних. Зокрема, розроблений метод аналізу майбутнього погашення і майбутньої видачі кредитів в найближчі 30 днів по окремих клієнтах і видах позик (на основі кредитних договорів і оборотності кредитів), який дозволяє контролювати вивільнення ресурсів або виникнення потреби в них. Такий аналіз можна робити щодня, а також з урахуванням даних кредитних договорів, що знаходяться на стадії опрацювання. Результати аналізу можуть використовуватися комерційними банками для оперативного розв'язання питань по купівлі або продажу ресурсів. Такий аналіз розкриває глибинні, приховані процеси, виявляє ті тенденції, які при інших незмінних обставинах можуть викликати падіння рівня ліквідності та платоспроможності комерційного банку, дає можливість попередити ці наслідки шляхом внесення коректив в політику банку.

d) ретельніше вивчати кредитоспроможність позичальників;

е) видавати кредити можливо більшому числу клієнтів при збереженні загального об'єму кредитування;

f) підвищити повороткість кредитів, в тому числі за рахунок більш надійного забезпечення;

g) вжити заходів по стягненню простроченої позикової заборгованості і нарахованих процентів за користування кредитами;

4. Застосовувати методи аналізу групи розрахункових рахунків клієнтів і інтенсивність платіжного обороту по кореспондентському рахунку банку. Результати такого аналізу служать основою для аргументованого перегрупування активів балансу банку.

5. Якісно змінити структуру активів, тобто збільшувати частку ліквідних активів за рахунок достатнього погашення кредитів, розчистки балансу шляхом виділення на самостійний баланс окремих видів діяльності, збільшення власних коштів, оптимізації ресурсної бази, тощо.

6. Працювати над зниженням ризику операцій. При цьому необхідно пам'ятати, що термінові заходи, що робляться кредитними інститутами для підтримки своєї ліквідності і платоспроможності, як правило, пов'язані із зростанням витрат банку і скороченням їх прибутку. Управління ризиками незбалансованості балансу і неплатоспроможності банку знижує можливі збитки банків, створює міцну основу для їх діяльності в майбутньому. Система управління ризиками незбалансованості балансу і неплатоспроможності банку орієнтується на вимоги Національного банку
країни про дотримання комерційними банками встановлених норм
ліквідності і платоспроможності. Для розпізнавання ризиків незбалансованості ліквідності балансу і неплатоспроможності комерційного банку потрібне створення спеціальної системи щоденного контролю за рівнем ліквідністю та збалансованістю структури активів та зобов’язань ,аналізу чинників, що впливають на їх зміну. Для цього доцільне створення бази даних, що дозволяє оперативно отримувати всю необхідну інформацію для виконання аналітичної роботи, на основі якій буде формуватися політика банку. Як джерела для формування бази даних може розглядатися укладені кредитні і депозитні договори, договори про позики у інших
банків, інформація про потребу в кредиті під товари відвантажені, термін
оплати яких не наступив, щоденне зведення оборотів залишків по
балансових рахунках, щоденна відомість залишків по особових рахунках,
відомості по позабалансових рахунках, відомості про оборотність кредитів і
т.п.

В управлінні пасивами банку можна порекомендувати:

1. Застосовувати