В умовах загострення конкуренції за переділ ринку банківського капіталу рішення клієнта працювати з тим чи іншим банком значною мірою залежить від рівня запропонованого сервісу, професіоналізму та вміння персоналу задовольнити вимоги клієнтів, запропонувати їм нові види послуг за конкурентноздатними цінами.
Саме тому персонал банку є вирішальним фактором у конкурентній боротьбі. В умовах сьогоднішнього фінансового ринку, що динамічно розвивається, конкурентну боротьбу виграє той, хто створить ефективно діючу систему управління персоналом. Управління персоналом – це невід’ємна, причому, вагома частина менеджменту.

В банку запроваджена система управління поточною та строковою ліквідністю, яка являє собою комплекс заходів, направлених на утримання достатнього рівня платіжної позиції банку для проведення платежів клієнтів, виконання власних зобов’язань та підтримання збалансованості активів та пасивів. Процес управління ризиком ліквідності включає оцінку майбутніх грошових потоків, структури балансу та позабалансових вимог, аналіз руху процентних ставок, аналіз структури активів банку за ступенем ліквідності, аналіз структури пасивів банку та рівня їх диверсифікації, визначення та прогноз зональних та кумулятивних розривів між активами та пасивами, аналіз ємності міжбанківського ринку для залучення коштів, аналіз ринкової позиції банку щодо вартості залучених коштів, моніторинг дотримання та прогноз нормативів ліквідності, встановлених Національним банком України та внутрішніх лімітів ліквідності, впровадження своєчасної та достовірної управлінської звітності.

В керівництві активами банку потрібно провести такі заходи організаційних змін:

1. Управління готівкою повинно бути більш ефективним, тобто необхідно планувати притоки та відтоки готівки та розробити графіки платежів.

2. Строки, на які банк розміщює засоби, повинні відповідати строкам залучення ресурсів. Не допустимо перевищення грошових засобів на рахунках активу над грошовими засобами на рахунках пасиву.

3. Акцентувати увагу на збільшення рентабельності роботи в цілому та на прибутковість окремих операцій особливо. Так, в керуванні кредитним портфелем необхідно:

а) контролювати розміщення кредитних вкладань по ступеню їх ризику, форм забезпечення повернення ссуд, рівня прибутковості. Кредитні вкладання банку можно класифікувати з урахуваннням ряду критеріїв (рівень кредитоспроможності клієнта, форма забезпечення повернення кредиту, оцінка надійності кредиту економістом банку та ін.). Доля кожної групи кредитів в загальній сумі кредитних вкладень комерційного банку та її зміни є основними для прогнозування рівня коефіцієнта ліквідності, показують можливість продовження попередньої кредитної політики банку або необхідність її зміни;

б) аналізування розміщення кредитів по строкам їх погашення, що виконується шляхом групування залишків заборгованості по ссудним рахункам з урахуванням строкових зобов'язань або обертання кредитів на шість груп (до 1міс.; від 1 до 3 міс.; від 3 до 6міс.; від 6 до 12 міс.; від 1 до 3 років.; вище 3 років), яке служить основою для прогнозування рівня поточної ліквідності балансу банку, розкриття “вузьких” місць в його кредитній політиці;

в) аналізування розміщення кредитів по строках на основі бази даних;

г) глибоко вивчати кредитоспроможність позичальників;

д) обмежити розмір кредиту, який надається одному позичальнику частиною власних коштів;

е) видавати кредити можливо більшому числу клієнтів при зберіганні загального об'єму кредитування;

ж) збільшити повернення кредитів, у тому числі за рахунок більш надійного забезпечення;

з) вжити засобів щодо стягнення простроченої ссудної заборгованості та нарахованих процентів за користування кредитами;

4. Використовувати методи аналіза групи розрахункових рахунків клієнтів та інтенсивності платіжного обороту по кореспондентському рахунку банка. Результати такого аналізу служать основою для аргументованої перегрупування активів балансу банку.

5. Змінити структуру активів, тобто збільшити долю ліквідних активів за рахунок достатнього погашення кредитів, збільшення власних засобів, отримання займів в інших банках, та ін.

6. Працювати над зниженням ризику операцій. Ситема керування ризиками незбалансованості баланса та неплатоспроможності банку орієнтується на потреби Національного банку країни про дотримання комерційними банками встановлених норм ліквідності та платоспроможності. Для розпізнання ризиків незбалансованості ліквідності балансу та неплатоспроможності комерційного банку потребується створення спеціальної системи щоденного контролю за рівнем наведених вище показників ліквідності, аналіза факторів які впливають на їх зміни. Для цього доцільним є створення бази даних, яка б дозволила оперативно отримувати всю необхідну інформацію для виконання аналітичної роботи, на основі якої буде формуватись політика банка.

В керуванні пасивами банку можна використати такі заходи:

1. Використовувати метод аналіза розміщення пасивів по їх строкам, який дозволяє керувати зобов'язаннями банку, прогнозувати та міняти їх структуру в залежності від рівня коефіцієнтів ліквідності, проводити зважену політику в області акумуляції ресурсів, впливати на платоспроможність.

2. Розробити політику керування капіталом та резервами.

3. Слідкувати за відношенням власного капіталу до залученого.

4. Проаналізувати депозитну базу банку:

а) звернути увагу на структуру депозитів: строкові та ощадні депозити більш ліквідні, ніж депозити до запитання;

б) визначити стратегію підтримання стійкості депозитів. Частиною такої стратегії є маркетинг – покращення якості обслуговування клієнтів, з тим щоб вони залишалися вірними банку і в час кризових ситуацій. Збільшення терміну ощадних депозитів, їх середньої суми також пом'якшує коливання депозитів під час криз;

в) враховувати не тількі стабільність, але й джерело депозитів, тобто депозити фізичних осіб більш надійні, ніж депозити юридичних