Кількість податків, на які покладаються насамперед регулюючі функції, повинна бути досить значною. Це пояснюється дуже просто: неможливо за допомогою одного чи двох податків впливати на всі сторони господарської діяльності підприємств, на всі сфери суспільно-економічного життя. Наскільки різноманітне наше життя, настільки ж різноманітною повинна бути система фінансових інструментів.

Прямий податок – це обов’язковий платіж, котрий стягується державою безпосередньо з доходів і майна фізичних та юридичних осіб. Прямий податок поділяється на реальний та особистий. До реальних відносять:

на землю,

промисловий,

на цінні папери.

Особисті податки включають:

прибутковий податок з громадян,

податок на прибуток підприємств та організацій,

податок на доходи від грошових капіталів,

податок на приріст капіталу,

податок з успадкувань.

Прямі податки мають суттєве значення у податковій системі України. Важливим елементом системи прямих податків є прибуткове оподаткування. два види:

оподаткування фізичних осіб (прибутковий податок з громадян, податок на землю, податок на майно);

оподаткування юридичних осіб (податок на прибуток підприємств та організацій, податок на землю, податок на майно).

Кожен з указаних видів передбачає різні умови справляння податку. Це пояснюється тим, що доходи юридичних і фізичних осіб, маючи однакову економічну природу – добавлену вартість, розрізняються за характером використання, виконуючи різні функції. Доходи підприємств мають продуктивніший характер. Вони спрямовуються переважно на розвиток виробництва, тоді як основна частина доходів громадян використовується передусім на особисте споживання. Тому виходячи з функцій доходів підприємств, податкове навантаження при оподаткуванні цих доходів повинно бути меншим, ніж при оподаткуванні доходів громадян. Фіскальній функції податку на прибуток юридичних осіб слід надавати другорядного значення. Цю функцію більшою мірою мають виконувати інші податки, зокрема особистий прибутковий податок з громадян. Такий підхід зумовлює й відповідну структуру доходів бюджету, за якою питома вага особистого прибуткового податку з громадян більша, ніж податку на прибуток. Саме така структура і склалась в країнах з розвинутою ринковою економікою. В Україні спостерігається протилежна ситуація. Порівняно з прибутковим податком із громадян, податок на прибуток має у доходах бюджету України більшу питому вагу. Крім того, слід звернути увагу, що частка податку на прибуток у бюджетних надходженнях має тенденцію до збільшення, а прибуткового податку з громадян, навпаки, – до зменшення.

Таке співвідношення двох видів прибуткового оподаткування зумовлені кількома причинами. Протягом багатьох років платежі в бюджет із прибутку підприємств значно перевищували надходження від прибуткового податку з громадян. Різко змінити таке співвідношення за декілька років просто неможливо. Крім того, об’єкт оподаткування податком на прибуток підприємств набагато більший, ніж прибутковий податок із громадян, що також впливає на загальний розмір цих двох видів податків і забезпечує перевищення частки податку на прибуток підприємств над часткою прибуткового податок з громадян у доходах бюджету.

Водночас спостерігається й інша тенденція: різке зменшення частки платежів у бюджет із доходів господарюючих суб’єктів. Це зумовлено системою податкових пільг та практикою надання підприємцям податкового кредиту у формі відстрочки здійснення платежів у бюджет.

У процесі реформування податкової політики є дуже важливим визначення подальших напрямків розвитку прямого і непрямого оподаткування, слід враховувати переваги і недоліки, які мають місце при справлянні цих податків.

Переваги прямого оподаткування:

дають змогу встановити пряму залежність між доходами платника і його платежами в бюджет,

пряме оподаткування є важливим фінансовим інструментом регулювання економічних процесів (інвестицій, нагромадження капіталу, сукупного попиту, ділової активності),

соціальні переваги – пряме оподаткування сприяє розподілу податкового тиску таким чином, що більші податкові витрати припадають на тих членів суспільства, які мають більші доходи.

Існують певні недоліки:

організаційного характеру – пряма форма оподаткування потребує складного механізму їх стягнення і обліку,

бюджетного характеру – полягає у тому, що прямі податки не можуть забезпечити стабільні надходження до бюджету,

контрольного характеру – складний механізм стягнення податку потребує розширення податкового апарату і розробки сучасних методів обліку і контролю.[30]

В Україні система прибуткового оподаткування підприємств характеризується частою зміною об’єкта оподаткування. Так, у 1991 році податок справлявся з прибутку, в 1992 – з доходу, в 1993 – спочатку з прибутку, а потім (з II кварталу цього року) – знову з доходу. В 1994 році об’єктом оподаткування залишався доход, а в 1995 знову здійснено перехід до оподаткування прибутку.

1.2 Адміністрування податку на прибуток

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 р. № 996-XIV, бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством з метою надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства [1], проте слід зауважити, що обліковий прибуток відрізняється від податкового. Прибуток, який підлягає оподаткуванню та вказаний у Декларації з податку на прибуток підприємств, повинен бути розрахований згідно податкового законодавства. Таким чином, податок на прибуток підприємств слід розглядати виходячи з Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції Закону України від 22.05.1997р. №283/97-ВР, зі змінами і доповненнями).

Податок на прибуток підприємств – це прямий податок, що сплачується підприємствами з прибутку, одержаного від реалізації продукції (робіт, послуг), основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, інших видів фінансових ресурсів та матеріальних цінностей, а також із прибутку від орендних операцій, роялті та від позареалізаційних операцій. [2]

Зобразимо у вигляді схеми обов’язкові елементи податку на прибуток підприємств: суб’єкт (платник податку), об’єкт і ставка оподаткування (рис. 1.1).

Рис. 1.1 – Структурно-логічна схема податку на прибуток підприємств

Отже, основою для визначення оподатковуваного прибутку є показники скоригованого валового доходу, суми валових витрат і амортизаційних відрахувань.

Дохід