Основним нормативним документом, що регламентує вимоги щодо пожежної безпеки є Закон України «Про пожежну безпеку» прийнятий 17.12.1993р., який визначає загальні правові, економічні та соціальні основи забезпечення пожежної безпеки на території України, регулює відносини державних органів, юридичних і фізичних осіб у цій галузі незалежно від виду їх діяльності та форм власності.

Для успішного проведення протипожежної профілактики на підприємствах важливо знати основні причини пожеж. Серед можливих причин виникнення пожежі у ДПІ м. Івано-Франківська є:

необережне поводження з вогнем;

незадовільний стан електротехнічних пристроїв та порушення правил їх монтажу та експлуатації;

несправність опалюваних приладів та порушення правил їх експлуатації;

невиконання вимог нормативних документів з питань пожежної безпеки.

Як відомо, горіння виникає внаслідок наявності горючої речовини, окислювача і джерела запалювання.

Горюча речовина – це речовина (матеріал, суміш, конструкція), здатна самостійно горіти після усунення джерела запалювання [14 ст.190].

Відповідно до ГОСТ 12.1.004-9ГССБТ «Пожарная безопасность. Общие требования» за потенційною небезпекою викликати пожежу, підсилювати небезпечні фактори пожежі отруювати навколишнє середовище (повітря, воду, грунт, флору, фауну тощо), впливати на людину через шкіру, слизові оболонки дихальних органів шляхом безпосередньої дії на відстані, речовини та матеріали поділяються на:

безпечні;

мало безпечні;

небезпечні;

особливо небезпечні. [18]

Вимога щодо конструктивних та планувальних рішень промислових об’єктів, а також інших питань забезпечення їхньої пожежо- та вибухонебезпеки значною мірою визначаються категорією приміщень та будівель вибухопожежною та пожежною небезпекою. Визначення категорії приміщення проводиться з урахуванням показників пожежовибухонебезпечності речовин та матеріалів, що там знаходяться (використовуються) та їх кількості. Відповідно до вимог СНиП 2.09.02-85 «Виробничі споруди» приміщення за вибухопожежною та пожежною небезпекою поділяються на категорії (А, Б, В, Г, Д).

Кабінети ДПІ м. Івано-Франківська відноситься до категорії Д, згідно ОНТП-24-86. В даних приміщеннях може виникнути пожежа по двох причинах. Перша причина неелектричного характеру – несправність обладнання, необережне поводження з вогнем. Друга причина – електричного характеру, до якої відносяться коротке замикання, перевантаження, іскріння і електричні дуги. Джерелом температури і полум’я можуть бути радіоелементи. Також можуть загорітися плати від перегрітих радіоелементів.

Для запобігання пожежі в кабінетах встановлені системи знаходження та оповіщення про пожежу. В приміщеннях також є первинні засоби пожежегасіння (таблиця 1.25).

Таблиця 1.25 – Первинні засоби пожежегасіння

Назва приміщення | Захищувана площа, м2 | Первинні засоби пожежогасіння | Кількість, шт.

Кабінет | 50-60 | Вуглекислотні вогнегасники типу ОУ-2 | 1

Вогнегасник ОУ-2 – вуглекислий, який призначений для гасіння електрообладнання і радіоапаратури, що знаходяться під напругою.

Пожежна безпека у ДПІ м. Івано-Франківська відповідає встановленим правилам, про що свідчить те, що на протязі аналізованого періоду (2004-2008p.p.) випадків пожеж та займань не було.

Загалом можна сказати, що стан охорони праці у ДПІ м. Івано-Франківська є задовільним.

Діяльність ДПІ м. Івано-Франківська є безпечною з точки зору забруднення навколишнього середовища.

РОЗДІЛ II

ОБЛІК ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК У БУХГАЛТЕРСЬКОМУ ОБЛІКУ

Загальні принципи обліку податку на прибуток

Розбіжності між сумами податку на прибуток, визначеними за нормами податкового законодавства та згідно із стандартами бухгалтерського обліку, існували і існуватимуть напевне завжди, незважаючи ні на спроби зближення бухгалтерського та податкового обліку, ні на будь-які зусилля щодо спрощення процедур їх ведення.

Існування розбіжностей носить об’єктивний характер через наявність низки обставин, що його зумовлюють, а саме:

тоді як бухгалтерський облік потребує визнання всіх видів доходів та витрат, активів та зобов’язань за операціями (за умов наявності отримання/вибуття вигід у майбутньому та їх достовірної оцінки), визнання доходів та витрат у податковому обліку визначається чинними редакціями законів, що містять норми, спрямовані на стимулювання розвитку певних видів діяльності або операцій, доходи від ведення яких звільняються чи взагалі не визнаються доходами або оподатковуються за меншою ставкою, а щодо сум витрат за певними видами операцій існують обмеження або заборона права їх віднесення у зменшення оподатковуваного прибутку;

в умовах глобалізації економіки, коли діяльність підприємств, що належать або контролюються власниками, здійснюється у різних країнах, економічних зонах, галузях економіки беззаперечно існуватиме різниця між основними характеристиками господарських операцій при їх відображенні у бухгалтерському обліку та з метою оподаткування, передусім такими:

дата визнання;

сума визнання (первісна оцінка);

припустимість та розміри зміни вартості (переоцінки, списання).

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 17 «Податок на прибуток» визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати, доходи, активи і зобов’язання з податку на прибуток та її розкриття у фінансовій звітності.

Згідно з п. 3 вказаного Положення, прибуток підприємства визначається в двох показниках: обліковий прибуток (збиток) і податковий прибуток (збиток).

Обліковий прибуток (збиток) – сума прибутку (збитку) до оподаткування, визначена в бухгалтерському обліку і відображена у Звіті про фінансові результати за звітний період.

Податковий прибуток (збиток) – сума прибутку (збитку), визначена за податковим законодавством об’єктом оподаткування за звітний період. [11]

Загальна сума витрат (доходу) з податку на прибуток складається з поточного податку на прибуток з урахуванням відстроченого податкового зобов’язання і відстроченого податкового активу.

Згідно п. 5 МСБО 12, поточний податок на прибуток – сума податків на прибуток, що підлягають сплаті (відшкодуванню) щодо оподаткованого прибутку (податкового збитку) за період. [6]

Поточний податок на прибуток визнається зобов’язанням у сумі, що підлягає сплаті. Перевищення сплаченої суми податку на прибуток над сумою, яка підлягає сплаті, визнається дебіторською заборгованістю. Дебіторська заборгованість та зобов’язання з поточного податку на прибуток відображаються у балансі окремими статтями оборотних активів і поточних зобов’язань.

Поточний податок на прибуток враховує всі постійні Зараз термін «постійні різниці» зник з Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку (МСБО) 12 «Податки на прибуток». Зрозуміло, що в П(С)БО 17 його також немає, а різниці таки продовжують існувати.

В