Якщо не враховувати психологічні чинники проблеми ухилення від оподаткування, виникає певна закономірність. Вона полягає в тому, що коли зазначені компоненти суспільної угоди розбалансовані, то платник податку порушує закон – ухиляється від сплати податків.

Україна не єдина країна у світі, що стикається з проблемами тіньових капіталів і доходів. Тінізація економіки у світі за останні п’ять років збільшувалася щороку на 6,2%, тоді як загальне економічне зростання становило в середньому 3,5%. Сьогодні реальні обсяги тіньової економіки у високорозвинених країнах на рівні 17% ВВП, у країнах, що розвиваються, – 40% ВВП, у країнах з перехідною економікою – понад 20% ВВП. За висновками зарубіжних експертів, Україна належить до країн із найбільш тінізованою економікою. Рівень її тінізації, за їх розрахунками, становить близько 50%. Для порівняння: серед країн колишнього СРСР найвищий рівень тінізації мали Грузія – 63% ВВП та Азербайджан – 59%, Росія – 41%. За оцінкою Державного комітету статистики України, рівень «тіньової» діяльності, врахованої у складі ВВП України, становить близько 30%. Вітчизняними фахівцями рівень тіньової економіки в Україні оцінюється у діапазоні 40–50% ВВП.

Загалом, за будь-якими даними, обсяг тіньового сектора економіки України перевищує критичний – таким вважають рівень у 25–30% від ВВП; «нормальний» рівень – 10–15%. Причому до цього сектора належать, як правило, заборонені (нелегальні) види діяльності.

За результатами опитування українських бізнесменів щодо приховування доходів від оподаткування, проведеного міжнародною фінансовою корпорацією, 44% відповіли, що приховують від 31 до 50% доходу. Результатом цього стає недоотримання державою частини податкових надходжень та намагання компенсувати це за рахунок введення нових податків та зборів. Однак збільшення податкового навантаження означає або банкрутство платників податків, або значно більшою мірою їх відхід до тіньової економіки. Альтернативою для порівняння умов господарювання (особливо ціноутворення) є умови, які існують у тіньовому бізнесі.

Дослідження та розрахунки, проведені А. Кадушиним та Н. Михайловою, дозволили зробити висновок, що для більшості типів виробництва (за винятком фондомісткого) у сучасних податкових умовах підприємству необхідно віддавати державі близько 50% створюваної ним доданої вартості. Тобто два рівноцінних, але працюючих у різних умовах – легальних і нелегальних – підприємств можуть пропонувати на ринку товари або послуги за цінами, що суттєво відрізняються.

Таким чином, основна причина поширення тіньової економіки в Україні полягає в непослідовності процесів системної трансформації. Формування в Україні протягом років незалежності масштабного тіньового сектору значною мірою спровоковано втратою державою важелів ефективного регулювання економічних процесів, суттєвими недоліками економічної і правової політики, у тому числі незадовільним станом господарського законодавства. В свою чергу, вітчизняні підприємці питання величини податкового навантаження розглядають в площині конкурування з тіньовим сектором економіки. І, оскільки, навантаження у тіньовому секторі нижче, ніж для легальних умов підприємництва, то останнє поки що програє у цій боротьбі.

3.2 Методи розрахунку податкової віддачі

Аналіз податкового навантаження є доволі актуальним питанням для економіки України на сучасному етапі розвитку, адже показник податкового навантаження є основним критерієм ефективності системи оподаткування країни, формування якої намагаються закласти в проекті Податкового кодексу.

Цілком очевидно, що надмірне податкове навантаження поряд із загальною економічною кризою стимулюватиме зростання тінізації економіки, відтоку національних капіталів за кордон, зниженням ділової активності суб’єктів господарювання. За недостатнього рівня податкового навантаження державний бюджет недоотримає кошти, а тому уряд держави не буде в змозі ефективно та в повному обсязі виконувати свої функції. Забезпечити оптимальний рівень податкового навантаження – одне з першочергових завдань податкової системи кожної країни.

На шляху практичного вирішення завдання досягнення оптимального рівня податкового навантаження, необхідним є вирішення питання способу виміру його величини, оцінки рівня податкового навантаження на економіку в цілому і окремих платників, що в сукупності повинне створити наукову основу для відповіді на питання, в якому напрямку повинне змінюватися податкове навантаження, щоб не допустити невиконання покладених на державу суспільно необхідних функцій і гальмування підприємницької ініціативи або погіршення платоспроможності платників.

Податкове навантаження є комплексним поняттям, яке приймає різні форми залежно від того, яка задача вирішується з його використанням. Рівень податкового навантаження вимірюється як економіки держави вцілому (макрорівень), так і окремих підприємств (мікрорівень). Дослідження вітчизняної і зарубіжної літератури свідчать про наявність різноманітних методик розрахунку даного показника.

Для визначення податкового навантаження на макроекономічному рівні доцільно використовувати таку систему показників, яка повинна включати:

Показник загального рівня податкового навантаження на економіку (податковий коефіцієнт) розраховується як відношення суми сплачених податків (податкових надходжень зведеного бюджету), включаючи обов’язкові відрахування до державних цільових фондів, до ВВП. [21]

Розрахований за даною схемою показник дає можливість порівнювати податкове навантаження в різних країнах, оскільки у міжнародній статистиці для виміру його загального рівня на економіку використовується саме податковий коефіцієнт.

Показники тягаря окремих податків розраховується як відношення сумарних надходжень того або іншого податку до величини податкової бази. [21]

Так, наприклад: для податку на прибуток – відношення сумарних надходжень податку на прибуток до фінансового результату прибуткових підприємств; для податку на доходи фізичних осіб – відношення сумарних надходжень податку до суми доходів, відносно яких сплачується даний податок.

Співвіднесені податкові надходження окремих податків не з їх податковою базою не можуть бути коректним показником рівня податкового навантаження. Цю обставину важливо підкреслити у зв’язку з