Для банку під умовами акредитива розуміють такі умови, при виконанні яких експортер може скористатися акредити-вом, тобто одержати грошове відшкодування за поставлений ним товар. Ці умови визначаються на підставі заяви, переданої імпортером банку-емітенту.

Розрахунки у формі документарного акредитива здійсню-ються за схемою

(рис. 1).

Рисунок 1- Схема розрахунків за акредитивом

Сторони (експортер та імпортер) укладають контракт (1), у якому визначають, що платежі за поставлений товар будуть здійснюватися у формі документарного акредитива. Акреди-тиви виставляються банками за дорученням чи заявою імпор-тера (наказодавця за акредитивом), який фактично визначає всі умови розділу контракту, що стосується порядку платежів. У зв'язку з цим при укладання контракту слід звернути увагу на те, щоб основні умови майбутнього акредитива були сфор-мульовані чітко і повно. Зокрема, контракти обумовлюють:

¦ найменування банку, у якому буде відкрито акредитив (перевага надається банкам, які є кореспондентами уповноваженого банку);

¦ вид акредитива;

¦ найменування авізуючого та виконуючого банків;

¦ порядок стягування банківської комісії;

¦ умови виконання платежу (за пред'явленням, платіж з розстрочкою, шляхом акцепту або негоціації тощо);

¦ перелік документів, на підставі яких має здійснюватися платіж;

¦ терміни дії акредитива, терміни відвантаження та ін. Після укладання контракту експортер підготовляє товар

до відвантаження, про що сповіщає імпортера (2). Одержавши таке повідомлення, покупець направляє своєму банку дору-чення (заяву) на відкриття акредитива (3). Імпортер, що дає доручення на відкриття акредитива, називається наказодавцем. Банк, що відкриває акредитив (банк-емітент), діє на підставі інструкцій наказодавця.

Далі акредитив направляється експортеру (бенефіціару) через банк що обслуговує того (4), у завдання якого входить авізування (повідомлення) акредитива експортеру. Такий банк називається авізуючим; одержавши від емітента акреди-тив, авізуючий банк перевіряє його справжність і передає бе-нифіціару (5); авізуючий банк одержує примірник акредитив-ного листа і бере на себе приймання документів від бе-нефіціара, їхню перевірку та відсилання емітенту, а в ряді ви-падків призначається банком, що здійснює акредитив, тобто уповноважується на платіж, негоціацію (купівлю) або акцепт

трат експортера; одержавши акредитив, бенефицир звіряє умови і відвантажує товар (6); одержавши транспортні доку-менти від перевізника (7), експортер надає їх поряд з іншими у свій банк; після перевірки банк експортера відсилає доку-менти (і трати, якщо умовами акредитива передбачене їхнє на-дання) банку-емітенту для оплати (9); після перевірки доку-ментів емітент переказує суму платежу банку експортера (10); рахунок імпортера дебетується (11); авізуючий банк зараховує виторг бенефіціару (12); імпортер же, одержавши від банку-емітента документи (13), вступає у володіння товаром.

Розрахунки у формі інкасо здійснюються відповідно до схеми (рис.2 ):

Укладається контракт (1), у якому сторони звичайно обу-мовлюють, через які банки будуть здійснюватися розрахунки; експортер здійснює відповідно до умов контракту відванта-ження товару (2); одержавши від перевізника транспортні до-кументи (3), експортер готує комплект документів і представ-ляє його при інкасовому дорученні своєму банку (4).

Відповідно до "Уніфікованих правил з інкасо" експортер, що виставляє документи на інкасо, називається довірителем, банк, якому довіритель доручає операцію по інкасуванню, — банком-ремітентом; перевіривши, банк-ремітент відсилає до-кументи разом з дорученням банку-кореспонденту країни імпортера (5); одержавши інкасове доручення і документи,

банк країни імпортера, що бере участь в операції з виконання інкасового доручення (інкасуючий банк), представляє їх імпортеру (платнику) (б) для перевірки і просить оплатити за-значені документи; після одержання платежу від імпортера (7) банк, що інкасує, переказує виторг банку-ремітентові (8); одер-жавши переказ, банк-ремітент зараховує виторг експортеру.

Банківський переказ. Банківський переказ здійснюється за допомогою доручень, які адресовані одним банком іншому, а також за допомогою банківських чеків. Платіжне доручення являє собою наказ банку, адресований своєму кореспонденту, про виплату певної суми грошей на прохання і за рахунок пе-реказодавача іноземному одержувачу з зазначенням способу відшкодування банку-платнику виплаченої ним суми.

Банк переказоотримувача керується конкретними вказівками, що містяться в платіжному дорученні. Так, у платіжному дорученні може міститися умова про виплату бе-нефіціару відповідних сум проти представлення ним зазначе-них комерційних та фінансових документів чи проти пред-ставлення розписки (документарний чи умовний переказ).

У розділі "Умови платежу" зовнішньоторговельного кон-тракту має бути зазначено, що розрахунки за поставлений то-вар будуть здійснюватися у формі банківського переказу. Крім того, мають зазначатися банківські реквізити переказоотриму-

вача (номер рахунка, найменування банку-експортера, адре-са), а також терміни, у які буде здійснено платіж.

Банки починають брати участь у цій формі розрахунків при поданні в банк імпортера відповідного доручення на опла-ту контракту. Банки не несуть жодної відповідальності за платіж (постачання товару, передача документів, а також сам платіж не входять у функції банку до моменту подання дору-чення).

Далі: банк імпортера, прийнявши платіжне доручення від свого клієнта, направляє від свого імені платіжне доручення у відповідний банк експортера поштою, телексом або електрон-ним способом (система SWIFT та ін.) залежно від бажання клієнта; при одержанні платіжного доручення банк експортера робить відповідне зарахування на рахунок експортера (рис. 3).

Чеки в зовнішній торгівлі. Поряд з переказом велику роль у зовнішній торгівлі відіграє чек. Існують різні види чеків. Банківський ордерний чек може за бажанням клієнта висту-пати замість переказу. Як правило, він відправляється банком безпосередньо одержувачу. Іноді чек вручається чекодавцю, щоб він передав чи переслав його одержувачу. У більшості ви-падків цей чек пред'являється одержувачем банкові-кореспон-денту банку чекодавця. Після перевірки підписів банку чеко-давця може бути виписана сума в іноземній валюті. Якщо у банку-платника немає кореспондентських відносин з банком чекодавця, чек пересилається банку, що має такі кореспон-дентські відносини, де й кредитується рахунок одержувача.

Якщо при пред'явленні чека, виписаного,