Необхідною умовою здійснення такого регулюючого впливу є досягнення необхідної стабільності цінових умов реалізації угод, що укладаються з ОВДП на вторинному ринку. На відміну від ОВДП при запровадженні інших фінансових інструментів, що не можуть бути використані для здійснення Нацбанком своїх статутних обов’язків, його повноваження зводяться у першу чергу до формування відповідної методично-інструктивної бази, що встановлює порядок випуску, обігу, сплату доходу та погашення цінних паперів установами банківької системи.

Ринок цінних паперів України почав формуватися після проголошення незалежності. Перші спроби здійснення операцій з цінними паперами у більшості випадків зазнали невдачі через хаотичність розвитку цього елементу фінансової системи та відсутність належного контролю збоку держави. Завдяки розвитку приватизації через випуск компенсаційних сертифікатів та ваучерів вдалося залучити приватних інвесторів до фондового ринку. Саме масова приватизація дала початок реальному процесу становлення українського ринку цінних паперів. З початком грошової приватизації ваучерна приватизація перестала відігравати важливу роль. Великі інвестори активно скуповували акції у держави і населення, що у свою чергу спричинило бурхливий розвиток інфраструктури ринку цінних паперів. В цей час також почав розвиватись ринок державних боргових зобов’язань, що допомогло залучити ще більше коштів в країну. Фондовий ринок України розвивається й надалі, але вже не так стихійно та інтенсивно як раніше.

Одним із загальних методів грошово-кредитної політики НБУ є операції на відкритому ринку. Цей метод став популярним ще в першій половині минулого століття та ефективно використовується і в наш час. З допомогою цього методу НБУ може регулювати обсяг грошової маси та величину облікової ставки. Найчастіше центральні банки використовують для проведення політики відкритого ринку державні боргові зобов’язання. Уряд зацікавлений в тому, щоб така політика призвела до урізноманітнення і розвитку вторинного ринку державних цінних паперів. Спираючись на графік динаміки обсягів залучених коштів і рівня дохідності за ОВДП, можна зробити висновок, що уряд та НБУ цілковито контролюють обсяги залучених коштів. Завдяки зменшенню дохідності ОВДП, можна з впевненістю сказати, що уряд здатний виплатити і виплачувати в майбутньому заборгованість за ОВДП.

Операції центрального банку з купівлі-продажу цінних паперів були першою формою операцій на відкритому ринку та широко використовуються центральними банками і в наш час. Центральний банк проводить операції на відкритому ринку, спираючись на дію ринкових механізмів коливання цін і дохідності фінансових інструментів. Операції центрального банку на відкритому ринку передбачають безпосередній вихід суб'єк-та регулювання на грошовий ринок. Такі опе-рації можуть проводитися в таких обсягах, які спричинять необхідну реакцію ринку. Сфера використання операцій відкритого ринку обмежена грошовим ринком. Економіч-ною основою операцій центрального банку на відкритому ринку є монопольне становище його як джерела кредитних ресурсів для банківської системи в цілому. Спираючись на статистичні дані, можна зробити висновок, що операції з розміщення державних цінних паперів на вторинному ринку в більшій мірі проводяться у позабіржовому секторі.

Починаючи з 1996 року сума залучених коштів суттєво відрізняється в кожному році. Це спричинено тим, що НБУ за вказівками уряду залучає до бюджету рівно ту суму, яка необхідна на даний рік. Завдяки цьому можна зробити висновок, що розміщення державних цінних паперів на відкритому ринку є джерелом покриття нестач бюджету для уряду.

Отже, попит на державні цінні папери є таким, який задовільняє потреби державного бюджету. НБУ, як частина інфраструктури ринку цінних паперів України, відіграє важливу роль у її формуванні. Національний банк побудував таку важливу частину інфраструктури фондового ринку, як ринок державних цінних паперів. Цей елемент ринку цінних паперів є найрозвиненішим на даний момент. НБУ створив дієвий механізм для функціонування ринку державних цінних паперів, який забезпечує швидке виконання і дієвість грошово-кредитної політики НБУ.

Також, завдяки зусиллям НБУ, попит на державні цінні папери зростає, незважвючи на те, що середньозважена дохідність по ОВДП суттєво знижувалася на протязі 1995-2003р.р. Це пояснюється тим, що невелика дохідність ОВДП вказує на стабілізацію економіки в цілому та на розумну грошово-кредитну політику уряду зокрема. Дивлячись на розвиток подій на ринку державних цінних паперів починаючи з 1995 року, можна зробити висновок, що поступове вдосконалення нормативно-правової бази зробило можливим такий ступінь розвитку ринку державних цінних паперів, якого, нажаль, поки що немає в усіх інших секторах ринку цінних паперів України.

Перспективи розвитку ринку цінних паперів можна побачити тільки після вирішення проблем фондового ринку. Основними проблемами ринку цінних паперів є: неорганізованість торгівлі; непрозорість операцій; низький рівень інформативності. Все це спричинене нерозвиненістю нормативно-правової бази, яка стосується всіх секторів фондового ринку, за вийнятком ринку державних цінних паперів. Отже, ринок цінних паперів буде розвиватися тоді, коли вся його інфраструктура буде так само добре функціонувати, як ринок державних цінних паперів, організований НБУ. Ринок цінних паперів України почав розвиватися разом з нашою державою і так само як держава буде розвиватися завжди. Удосконалення ринку цінних паперів найбільшою мірою залежить від політики уряду і є неможливим без удосконалення законодавства України, яке повинне чітко регулювати всі види операцій з цінними паперами. Одним з найважливіших завдань є створення єдиного контролюючого органу на фондовому ринку. Вдала організація ринку державних цінних