вибору місця й умов для утворення біржі було її існування у дореволюційний період. Кожне місто хотіло мати свою біржу, часто без урахування того, чи була в ній реальна потреба. Біржовий обіг, який став найважливішим показником стану внутрішньої торгівлі, спочатку був слабким, але з дозволом приватному капіталу брати в ньому участь – помітно активізувався. За 1923-1924 рр. Харківська біржа збільшила обіг у 3,7, Київська – у 5,6 раза. Одеська біржа в першій половині 1923 р. була майже непомітною за своїм обігом, а в другій половині цього ж року – значно розширила роботу і на кінець 1923-1924 рр. збільшила обіг у 5,9 рази. Найбільшими в Україні були Харківська та Київська товарні біржі. Їх частка у сукупному обігу за 1923/24 р. складала 72,4%. Так, Харківська товарна біржа була на другому місці в СРСР за обсягом біржового обігу. В 1924/25 р. частка українських бірж складала 18,1% від обігу інших бірж СРСР, при цьому річні темпи зростання українського біржового обігу в 2 рази перевищували загальносоюзні. Розвиток біржової діяльності в Україні відображає зростання числа угод з 63 418 у 1923/24 р. до 278 676 у 1924/25 р. Наймасштабніші угоди укладалися на Харківській товарній біржі. У цей час в Україні стали переважати біржові угоди над позабіржовими. Товарні біржі провадили також котирування цін. Для цього утворювались спеціальні котирувальні комісії, які на основі вивчення кон’юнктури ринку встановлювали ціни на різноманітні товари. Так завершився перший етап діяльності товарних бірж України в період непу, що тривав до 1925/26 р. Він характеризувався відновленням самих бірж і біржової торгівлі. В цей час біржі були допоміжними органами державного регулювання торгівлі у справі оволодіння оптовим ринком. Вони сприяли пожвавленню та значному піднесенню торговельного обігу. На даний момент основну частину біржового обігу забезпечують 8 найбільших бірж. Це члени Національної асоціації бірж України (НАБУ):
Ш Київська універсальна товарна біржа;
Ш Київська біржа “Десятинна”;
Ш Українська аграрна біржа (м. Київ);
Ш Одеська товарна біржа;
Ш Харківська товарна біржа;
Ш Донецька товарна біржа;
Ш Маріупольська універсальна товарна біржа;
Ш Придніпровська товарна біржа (м. Дніпропетровськ).
Структура біржового обігу України незаперечне підтверджує, що біржі в нашій країні практично виконують роль примітивного посередника.
Етапи розвитку української біржової торгівлі
Історія біржової торгівлі на Україні нерозривно зв'язана з розвитком торгової біржі колишнього СРСР в склад якого вона входила. Що ж стосується першої торгової біржі на території України, то вона була відкрита в 1796 р. в Одесі. Цю дату можна вважати початком першого етапу біржової торгівлі на Україні. Проте ні Одеська, ні створені в наступні кілька десятиліть ряд товарних бірж не відігравали помітної ролі в оптовій торгівлі - торги на них проходили в'яло при невеликому скупченні покупців і продавців. Предметом біржової торгівлі були, в основному, зерно і мануфактура. Другий етап (1861-1914р.) біржового руху на території України зв'язаний з реформою 1861 р. , яка стимулювала підвищення і розширення товарно-грошових відносин. Товарні біржі почали виникати практично у всіх торгових центрах, причому багато з них спеціалізувалися на торгівлі окремими групами товарів (хлібом, фруктами, м'ясом, худобою, вином, яйцями, лісом, маслом тощо). До 1914р. на території України було розміщено 11 товарних бірж (в Києві, Одесі, Запоріжжі, Харкові, Херсоні, Маріуполі, Бердянську). Найбільш великою з них була Київська товарна біржа, відкрита у 1865 р. ( основний обсяг її біржових угод припадав на цукор. Третій етап - 1914-1921 рр. - повне припинення діяльності. З початком першої світової війни біржова торгівля прийшла в різкий спад, а з 1917 р. взагалі перестала існувати. Четвертий етап - 1921-1928 рр. – відродження біржової торгівлі в період НЕПу. Відродилися біржі, які функціонували до 1914 р., однак це були біржі, на яких торгували різним товаром, в тому числі не традиційним, таким як бакалія, годинники, одяг тощо. Позитивна роль цих бірж була у тому, що вони зібрали статистику повного виробництва та торговельного обороту у більшовицькій Росії. У 1930 р. Постано-вою Ради народних комісарів діяльність бірж була зупинена в резуль-таті проведеної колективізації та повного одержавлення економіки. П’ятий етап – 1990р. - відродження біржової торгівлі. Третій “біржовий бум”, який відбувався в 1991 р. на теренах колишнього СРСР, викликав швидке зростання кількості структур, у назві яких було слово “бір-жа”. Лише в Україні на початок 1992 р. їх зареєстровано 87. Шостий етап - 1992р. - припинення розвитку біржової торгівлі в зв’язку з прийняттям закону про оподаткування доходу від біржової діяльності. Вважаємо за доцільне виділити цей і наступний етапи, оскільки саме в цей час відбуваються значні зміни в процесі біржового будівництва. Сьомий етап - 1995-1996 рр. - поворотний момент розвитку бірж в Україні. Активну участь у становленні біржових сировинних ринків бере уряд. Приймаються концепції розвитку біржових сільськогосподарських та фондових ринків, видаються Укази Президента України з проблем біржового будівництва. Восьмий етап - 1997-до нашого часу. Зростання кількості бірж. Створення саморегулюючих організацій, спроби впровадження строкових контрактів. Здебільшого біржі засновували органи влади на місцях або в центрі. Біржі України різноманітні за своєю структурою, складом учасників, правилами біржової торгівлі. При їх становленні засновники, як правило, не ставили перед собою завдання по концентрації біржового обігу для творення ринкових цін на сировину, капітали та валюту. Біржі, особливо товарні, засно-вувалися як гуртові посередники і,