Ефективне управління пасивнитми операціями, а саме депозитами, передбачає розширення мережі та видів депозитних рахунків, задоволення потреб клієнтів в найрізноманітніших банківських послугах, забезпечення гарантій вкладень через систему страхування депозитів тощо. Режим функціонування депозитних рахунків у банку має відповідати потребам максимального спрощення порядку проведення депозитних операцій. Стратегічні інструменти управління пасивами банку включають заходи, спрямовані на зміцнення його позицій на фінансовому ринку, що передбачає врахування всього комплексу чинників, які створюють зовнішнє середовище для банківської діяльності. Тактичні інструменти управління пасивними операціями у банку включають заходи поліпшення внутрішньої організації депозитної роботи:

- вдосконалення правил і порядку здійснення депозитних угод,

- поліпшення роботи персоналу банку, який займається пасивними операціями,

- пошук нових форм роботи з клієнтами,

- зменшення ймовірності ризику банку, так як прагнення банку до максимального задоволення потреб вкладників мають обмежуватися майбутніми можливостями прибуткового розміщення залучених ресурсів під більш високий, порівняно з депозитами, відсоток. Для реалізації цього завдання комерційні банки встановлюють мінімальну суму строкового депозитного вкладу, мінімальний термін, на який вкладаються грошові кошти, річну відсоткову ставку, періодичність виплати відсотка (щомісячно, щоквартально, по закінченні строку) тощо.

Пасивні операції комерційного банку невідємно пов'язані з активними операціями. Банківський менеджмент невіддільний від забезпечення ефективних взаємозв'язків пасивних і активних операцій банку. Залучення грошових коштів на депозити в банк втрачає будь-який сенс, якщо немає надійних каналів їх наступного прибуткового розміщення раціональних рішень тощо.

Гарантією успішного управління депозитними операціями є взаємовигідні відносини між банком і клієнтом. Щоб збільшити депозитні залучення, банк повинен ретельно і постійно вивчати інтереси і запити вкладників — юридичних і фізичних осіб. Важливо, щоби банк надавав вкладникам найзручніші форми депозитного обслуговування, які б зводили до мінімуму витрату ними часу.

Ефективне управління пасивами передбачає здійснення гнучкої депозитної політики. Специфіка цієї галузі діяльності в тому, що в частині пасивних операцій вибір банку, як правило, обмежений певною групою клієнтури до якої він прив’язаний набагато більше, ніж до позичальників. Отже, необхідно постійно дбати про оптимізацію структури пасивів: удосконалювати існуючі види послуг, розробляти і впроваджувати принципово нові їх види тощо. Врешті – решт слід підтримувати таку структуру пасивів, яка б забезпечувала певне співвідношення власного та позичкового капіталу, що дає змогу підвищити ефективність пасивних операцій банку.

Основним завданням управління ліквідністю з погляду пасивів у довгостроковому аспекті для будь – якого комерційного банку є формування такого оптимального портфеля депозитів, який би достатньою мірою диверсифікував ризик та був достатньо прогнозованим. Підсумовуючи сказане, можна виділити важливе завдання комерційного банку – це підтримання постійного балансу між потребами в ресурсах і можливостями їх придбання в умовах, що забезпечують фінансову стійкість і задоволення інтересів партнерів та клієнтів. При цьому необхідним принципом є дотримання банком вимоги достатності ресурсів: обсяг мобілізованих на грошово – кредитному ринку засобів повинен бути не меншим, але й не більшим, ніж це потрібно для розміщення коштів у найприбутковіших операціях. Тому для кожного комерційного банку актуальною є розробка програми регулювання і розміщення ресурсів, визначення сфери найдохідніших вкладень коштів у кредити й інвестиційні проекти на певний період, аналіз виконання програм. При оцінці банківських операцій доцільно застосовувати комплексний підхід, що враховує всю сукупність питань, які пов’язані з конкретною угодою і водночас відображають загальний стан ресурсного забезпечення банку.

Отже, визначивши напрями підвищення ефективності пасивних операцій банківських установ, необхідно також проаналізувати резерви з підвищення їх ефективності на прикладі ВАТ Банк «Фінанси та кредит».

3.2 Резерви з підвищення ефективності пасивних операцій ВАТ Банк «Фінанси та кредит»

Проведений аналіз ВАТ Банк «Фінанси та кредит» показує, що протягом 2006-2008 років діяльність комерційного банку, в основному фінансується за рахунок позикового та залученого капіталу, тобто зобов’язань банку. Станом на 01.01.2006 року його частка становить 88,95%, на 01.01.2007 року вона зросла до 90,49% та на 01.01.2008 року знизилася до 87,8%. Значно менша частина діяльності комерційного банку фінансується за рахунок власного капіталу: на 01.01.2006 року – 11,05%, на 01.01.2007 року – 9,51%, а на 01.01.2008 року - 12,2%. Банк користується, в основному залученими коштами, а власні кошти служать передусім для страхування інтересів вкладників і кредиторів банку, а також для покриття можливих збитків від банківської діяльності.

Власні кошти банку відіграють неабияку роль у зміцненні довіри клієнтів як до окремого банку, так і до банківської системи вцілому. Значна частка зобов’язань банку позитивно характеризує його ділову активність, але водночас знижує його фінансову стійкість. Проблема залучення і підтримки на певному рівні обсягу капіталу є актуальною і надзвичайно важливою. Тому збільшення частки власного капіталу у структурі пасивів ВАТ Банк «Фінанси та кредит» дасть змогу зміцнити довіру клієнтів до банку, а також підвищити його фінансову стійкість на ринку.

Збільшення власного капіталу аналізованого банку за рахунок нерозподіленого прибутку, який на 01.01.2006 року складав на балансі банку 30 тис грн., а на 01.01.2008 року зріс до 392 тис грн. – вигідно для банківської установи, оскільки з ним не пов’язані ніякі витрати. Він, нерозподілений прибуток ВАТ Банк «Фінанси та кредит», створений як залишок чистого прибутку, яка не розподіляється, а утримується банком, як правило з метою реінвестування в його діяльність, тобто після нарахування дивіденді, відрахувань у загальні резерви та інші фонди. Тривале стримування виплати дивідендів може призвести до зниження ринкової вартості акцій, однак, щоб такого