КУРСОВА РОБОТА

на тему:

«Доходи населення та роль прямих податків у формуванні

доходів бюджету»

Зміст

ст.

Вступ. 2

Розділ І. Становлення системи прибуткового оподаткування 4

громадян в Україні.

Розділ ІІ. Роль прибуткового податку у формуванні доходів бюджету. 7

2.1. Основні елементи сучасної системи прибуткового 9

оподаткування громадян.

Розділ ІІІ. Пільги щодо прибуткового податку з громадян 12

3.1.Пільги як захист соціального захисту населення; 13

3.2.Пільги як причина зменшення надходжень до бюджету. 14

Розділ IV. Удосконалення системи оподаткування доходів громадян. 16

Розділ V. Контрольна робота податкових інспекцій щодо 21

прибуткового податку громадян.

Висновки. 30

Список використаної літератури. 32

ВСТУП.

Держава відображає інтереси суспільства в різних сферах життєдіяльності, розробляє і здійснює відповідну політику – економічну, соціальну, екологічну, демографічну тощо. При цьому, в якості засобів взаємодії об’єкта і суб’єкта державного регулювання соціально-економічних процесів застосовуються фінансово-бюджетний, кредитний, і ціновий механізм.

Фінансово-бюджетна система містить відносини з приводу формування і використання фінансів держави – бюджету і позабюджетного фонду. Важливою артерією фінансово-бюджетної системи є податки.

Податки у тій формі, з якою ми зустрічаємося у сучасних умовах, склалися відносно недавно, хоча основні елементи механізму оподаткування зародилися ще у давнині. Для людини немає більш гнітючої процедури ніж платити їх. Високі податки – це завжди неминучі злидні, занепад господарства, шлях до катастрофи і людської трагедії. Там, де високі податки, не може бути мови про свободу і людську гідність, творчу працю і забезпечене майбутнє. Непосильні податки були причиною багатьох соціальних конфліктів, кровопролитних воєн, занепаду цілих цивілізацій.

Водночас запровадження податків мало надзвичайно важливе прогресивне значення для розвитку людського суспільства. Мобілізуючи через податки значні ресурси в своє розпорядження, державні структури забезпечували захист своєї держави, розвивали виробництво, поліпшували матеріальне становище громадян, суттєво впливали на стан і розвиток науки, культури, міждержавних зв’язків.

В будь-якій державі громадяни зобов’язані віддавити частину своїх доходів на загальнодержавні потреби. Досконалість форм методів передавання цих коштів свідчить про рівень розвитку держави. Проте не слід забувати, що податки є й дуже небезпечною зброєю в розпорядженні держави. Без наукової концепції податкової політики вони можуть перетворитися на гальмо економічного розвитку держави. Тому досить важливо, щоб кожна країна мала розумну, досконалу та ефективну податкову політику.

Україна на сучасному етапі переходу від планового державного управління народним господарством до ринкових відносин повинна використовувати механізм оподаткування для стимулювання розвитку виробництва та збільшення ВНП.

Важливою характеристикою сучасних податкових систем розвинутих країн є їх структура співвідношення прямих та непрямих податків. Так у США, Японії, Канаді, Англії переважають прямі податки; у Франції – непрямі (56,6% податки на споживання, акцизи, внески підприємців у фонд соціального страхування). Німеччина, Італія мають досить урівноважену структуру податків (частка непрямих податків у Німеччині – 42,2%, в Італії – 48,9%).

Співвідношення прямих і непрямих податків в Україні протягом 1991-1995 рр. змінювалось на користь прямих податків.

Центральною ланкою сучасної податкової системи є прибуткове оподаткування особистих доходів. Це викликане не тільки тим, що всі суспільні відношення так чи інакше замикаються на людину, робітника, але і тим, що важкість особистого прибуткового податку задає рівень обкладання іншими податками.

Актуальність тематики особового прибуткового оподаткування підсилюється тривалим застоєм у галузі теорії і практики оподаткування в нашій країні. Протягом багатьох років проблеми удосконалення системи податків з населення знаходяться якби в затінку. Вирішувалися окремі питання, але вся система не змінювалась. Коли в 60-ті роки було проголошено лінію на поступову відміну всіх податків в СРСР, це було сприйнято всіма як прогресивний крок в розвитку вітчизняної економіки і наклало свій відбиток на відношення до податків. Вважається, що заробітна плата практично єдине джерело доходів громадян, тому, регулюючи її розмір, можна поступово відмовитися від податків. Сьогодні зрозуміло помилковість цієї крапки зору. Припинилися наукові дослідження в даній області. Розгублено податковий апарат. Податкове законодавство відстало від життя і тих процесів, що відбулися в суспільстві.

Стало очевидним, що система оподаткування населення потребує удосконалення і зниження податків (але не відміна) повинно чинитися по мірі накопичування суспільного багатства; податки повинні на ряду з іншими економічними важелями попереджати виникнення прихованих доходів.

Сьогодні головне завдання – створити систему оподаткування громадян, повністю відповідну ринковим відносинам. Україна тільки приступає до побудови податкових відносин і реалізації нової для нас концепції оподаткування. Цим викликаний інтерес до даної теми.

Розділ 1. Становлення системи прибуткового оподаткування

громадян в Україні

До кінця 80-х років прибутковий податок з громадян справлявся за системою, яка склалася ще в 40- х роках. Податки і збори з населення на той час включали прибутковий податок з громадян, податок з холостяків, самотніх і малозабезпечених громадян СРСР, сільськогосподарський податок, податок з власників будівель, податок з власників транспортних засобів, земельний податок та ін.

В 1989 p. в загальному сукупному доході населення податки і збори склали 8,3 % або близько 12 крб. в місяць на чоловіка За рахунок податків з населення формувалося більше 10 % всіх доходів бюджету. Питома вага прибуткового податку з населення становила до 7 %.

До 1990 року прибутковий податок із громадян справлявся за комбінованою шкалою ставок. Для доходів, отриманих за місцем основної роботи встановлювався неоподаткований мінімум (спочатку 70, потім 80, згодом 100 крб.). При місячному заробітку від 71 до 90 крб. ставки коливалися від 25 коп. до 7 крб. 12 коп. із заробітку від 91 до 100 крб. податок становив 7 крб.