Під ризик-менеджментом слід розуміти процес за допомогою якого банк виявляє (ідентифікує) ризики, здійснює оцінку їх величини, моніторинг і контролює свої ризикові позиції, а також враховує взаємозв’язки між різними категоріями ризиків.(Заруцька банк.справа. ст.96)

Основна мета управління фінансовими ризиками – мінімізація пов’язаних з ними фінансових втрат.

Головними завданнями управління ризиками є оптимізація структури капіталу( співвідношення між власними та залученими джерелами формування фінансових ресурсів) та оптимізація портфеля боргових зобов’язань.(Кірєйцев ст..350).

В банківському менеджменті можна впливати на господарські ризики, ризики, пов’язані з платоспроможністю клієнта, а також трансакційні ризики.

Завдання менеджера по ризиках полягає в тому, щоб класифікувати їх, встановити індивідуальне значення для банку. Лише на базі оцінок ризиковості операцій з кожним клієнтом або в окремій сфері діяльності з наступним агрегуванням даних може бути створена ефективна система менеджменту ризиків.

Економіст Заруба вважає, що управління банківськими ризиками повинно задовольняти дві вимоги:

Відповідати загальній ризиковій банківській політиці, орієнтованій на оцінку сукупного ризику;

Сприяти цілям спеціальної ризикової політики, в рамках якої оцінюються політичні, господарські, ринкові ризики та ті ризики, які пов’язані з платоспроможністю клієнта.(Заруба Банк.мен.,ст.102)

В якості інструмента зальної ризикової політики, насамперед, слід назвати перспективні планові баланси, які дають можливість оцінювати майбутні прибутки й збитки на базі минулих результатів, аналізу ринкової, економічної й грошово-кредитної кон’юктури, системного аналізу прогнозування розрахунків. Ступінь досягнення цілей, а також аналіз відхилень фактичних даних від запланованих дозволяє визначити сильні й слабкі сторони в діяльності банку, скоригувати її на майбутнє.

Спираючись на досвід провідних економістів у сфері банківського управління, можна сказати, що кожен банк повинен думати про мінімізацію своїх ризиків. Це потрібно для його виживання і для здорового розвитку банківської системи країни, адже мінімізація ризиків –це боротьба за зниження витрат, тобто, це процес управління ризиками, що містить у собі: передбачення ризиків,визначення їхніх ймовірних розмірів і наслідків, розробку і реалізацію заходів щодо запобігання або мінімізації пов'язаних з ними втрат.

Головні принципи корпоративного управління, визначені Організацією економічного співробітництва і розвитку. (Заруцька Банк. мен. ст.96).

Єдиний підхід до управління та контролю.

Розподіл прав і обов’язків серед різних учасників компанії.

Встановлені та затверджені правила і процедури для прийняття управлінських рішень із корпоративних справ.

Наявність структури, через яку встановлюється мета компанії, засоби досягнення цієї мети та моніторинг результатів її роботи.

Завершальний, найважливіший етап процесу управління ризиками - запобігання (попередження) виникнення ризиків або їхня мінімізація. Відповідні способи разом зі способами відшкодування ризиків складають зміст так званого регулювання ризиків.

Ефективне управління рівнем ризику повинне вирішувати цілий ряд проблем - від відстеження (моніторингу) ризику до його вартісної оцінки. Рівень ризику, зв'язаний з тією або іншою подією, постійно змінюється через динамічний характер зовнішнього оточення банків. Це змушує банк регулярно уточнювати своє місце на ринку, давати оцінку ризику тих або інших подій, переглядати відносини з клієнтами й оцінювати якість власних активів і пасивів, отже, коректувати свою політику в області управління ризиками.

Вимірювання ризиків спирається на дані спеціальних звітів:

Звіти щодо відхилень від планів та бюджету;

Звіти щодо вартості під ризиком, капіталу під ризиком;

Звіти щодо результатів діяльності, моделювання(стрес-тестування).

Моніторинг ризиків це ефективна організація інформаційних систем управління, виконання вимог міжнародних стандартів щодо порядку організації внутрішнього аудиту, організація незалежних перевірок.(Заруцька Банк. мен. ст.96)

Отже, ризик-менеджмент – це система управління ризиками, що передбачає використання методів та інструментів, спрямованих на виявлення, ідентифікацію ризиків, розрахунок імовірності їх настання , їх оцінку, оптимізацію та мінімізацію.

1.3Зарубіжний досвід щодо мінімізації кредитного ризику

При формуванні і вдосконаленні банківської системи України обов"язковою умовою повинно бути використання світового досвіду. Звичайно, банки розвинутих країн працюють в інших економічних умовах, але їх методи роботи можуть бути адаптовані до застосування і в нашій державі.

Кредитування в інших країнах також пов"язане із істотним кредитним ризиком, але він вимірюється дещо в інших масштабах. У світовій практиці майбутнє банку, частка прострочених (понад 90 днів) кредитів якого наближається до 7% від загального обсягу, є досить проблемним. Для надійних банків цей показник становить близько 3%. (41, с.107).

В світовій банківській практиці велика увага приділяється оцінці і мінімізації кредитного ризику на рівні всього кредитного портфеля. Здійснюється оцінка обсягу, структури та якості кредитного портфеля, а вже потім приймаються заходи, які дозволяють оптимізувати його структуру для зменшення ризику.

Дуже поширений є такий спосіб захисту від кредитного ризику як продаж кредитів. Банк, виходячи з проведеної ним оцінки кредитного портфеля, може продати певну частину наданих кредитів іншим інвесторам. За рахунок цієї операції банк має змогу повернути кошти, що були спрямовані у кредитні вкладення (повністю або частково). Ефект від здійснення таких операцій багатобічний. По-перше, за рахунок продажу активів з низькою прибутковістю звільняються ресурси для фінансування більш прибуткових активів; по-друге, продаж активів уповільнює зростання банківських активів, що допомагає керівництву банку досягти кращого балансу між збільшенням банківського капіталу та ризиком, пов"язаним із кредитуванням; по-третє, таким чином зменшуються відповідні статті балансу банку (ті, що характеризують його діяльність не з кращого боку).

Однією із поширених у деяких країнах форм продажу банками своїх кредитних вкладень є так звана сек"юритизація кредитів. При здійсненні сек"юритизації банк пропонує для продажу не самі кредити, а цінні папери (фінансові вимоги), які були випущені під ці кредити. Трансформація позик