У разі, коли бюджети узгоджуються знизу вгору, кожний підрозділ самостійно розробляє фінансовий план, виходячи з власних можливостей та потреб, надає перелік необхідних для виконання ресурсів. Такі бюджети подаються підрозділами для перегляду й обговорення на рівні керівництва банку. Остаточний варіант плану визначається в ході обговорення між менеджментом банку та лінійними керівниками підрозділів. Здебільшого такий процес має ітеративний характер, коли плани кілька разів уточнюються, коригуються, узгоджуються. Розробка фінансових планів методом знизу вгору є демократичнішою порівняно з першим варіантом і забезпечує широке залучення фахівців банку до процесу планування кінцевих результатів діяльності. Обов'язковим є перевірка виконання бюджетів у кінці звітного періоду, без якої їх створення втрачає сенс.

Управління кредитним портфелем і портфелем цінних паперів.

Головна мета процесу управління кредитним портфелем банку полягає в забезпеченні максимальної дохідності за певного рівня ризику. Рівень дохідності кредитного портфеля залежить від структури й обсягу портфеля, а також від рівня відсоткових ставок за кредитами. На формування структури кредитного портфеля банку істотно впливає специфіка сектора ринку, який обслуговується цим банком. У структурі кредитного портфеля Райффайзен Банку Аваль переважають споживчі кредити та позики фізичним особам. Обсяг і структура кредитного портфеля банку визначаються такими чинниками: розмір банку (капіталу); правила регулювання банківської діяльності; офіційна кредитна політика банку; досвід і кваліфікація менеджерів; рівень дохідності різних напрямків розміщення коштів.

Величина капіталу банку значною мірою впливає на загальний обсяг залучених та запозичених коштів, а отже, і на розмір кредитних ресурсів. Максимальний розмір окремої позики теж визначається величиною капіталу. Капітал банку використовується при встановленні лімітів та обмежень у процесі регулювання кредитної діяльності банків.

Отже, розмір капіталу банку визначає обсяг та структуру його кредитного портфеля.

Якість кредитного портфеля суттєво впливає на рівень ризиковості та надійності банку, тому саме кредитна діяльність підлягає регулюванню з боку органів нагляду в багатьох країнах. Установлені обмеження та нормативи, а також правила регулювання банківської діяльності відіграють значну роль у процесі формування кредитного портфеля.

Кредитна політика банку визначає пріоритетні напрямки кредитування, а також перелік кредитів, які не повинні входити до кредитного портфеля. Одне з правил кредитного менеджменту полягає в тому, що банк не повинен надавати кредити, які не можуть бути професійно оцінені фахівцями банку. Отже, досвід, кваліфікація та спеціалізація кредитних працівників також впливають на характеристики кредитного портфеля банку.

Формуючи кредитний портфель, менеджмент Банку Аваль керується правилом Ї видавати ті кредити, які приносять максимальні доходи за інших однакових умов. Дохідність кредитної операції визначається рівнем відсоткової ставки за даним кредитом, тривалістю періоду надання кредиту та прийнятою системою нарахування відсоткових платежів.

При інвестуванні банк виступає одночасно і кредитором, і інве-стором коштів у цінні папери. Інвестиційну політику банку визна-чає прагнення персоналу отримати доходи при забезпеченні ліквід-ності банку. У стабільних фінансово-економічних умовах держави доходи банку від роботи з цінними паперами за обсягами займають друге місце після доходів від кредитів. Але менеджерам банку, осо-бливо вищих рангів, необхідно пам'ятати, що для такої діяльності потрібна, крім стабільності, наявність розвинених різних форм влас-ності у сфері виробництва і послуг, досконалість кредитної системи, існування організованого ринку цінних паперів, надійна законодавча база, висока професійна й моральна якість учасників ринку цінних паперів.

Банкірам відомо, що надмірне захоплення вкладанням коштів у довготермінові цінні папери означає або нераціональне використан-ня коштів і відсутність ризику з мінімальним прибутком, або праг-нення максимілізувати прибуток будь-яким шляхом, що, в свою чер-гу, призведе до зростання ризику.

Іншими словами, інвестиційна політика банку повинна спрямо-вуватися на максимальне збалансування задоволення потреб у лік-відних активах та в дохідності інвестицій.

Для забезпечення цього в банку потрібно мати кваліфікованих спеціалістів аналітичного підрозділу, які б постійно прогнозували зміни економічної ситуації і ціни продажу ресурсів. Ціна продажу завжди має бути вищою від ціни покупки. Дохідність інвестицій у цінні папери завжди треба порівнювати з іншими альтернативними видами вкладень, і з врахуванням ступеня ризику визначати оптима-льний варіант вкладень.

Інвестиційні цінні папери за справедливою вартістю з відображенням переоцінки як прибутку або збитку включа-ють:

Таблиця 11 |

2007 р. | 2006 р.

Облігації підприємств | 5 079 | 14214

ОВДП | 193210 | 60018

Інвестиційні цінні папери за справедливою вартістю | 798289 | 74232

Проценті ставки купону та строки погашення цих цінних паперів є такими:

Таблиця12 |

2007 р. | 2006 р.

% | Строк погашення | % | Строк погашення

Облігації підприємств | 13-15 | 2008р. | 15,0 | 2009-2013р.р.

ОВДП | 7-12 | 2007-2010р.р. | 5,9-9,4 | 2007р.

Станом на 31 грудня 2007 р. інвестиційні цінні папери Банку Аваль, наявні для продажу, включають акції підприємств спра-ведливою вартістю 262 тис. дол. США (2006 р.: 262 тис. дол. США) та інвестиції в акції інших підприємств, які не котируються на жодному активному ринку, і справедливу вартість яких неможливо достовірно визначити. Тому ці інвестиції відображені за собівартістю в розмірі 5 470 тис. дол. США (2006 р.: 5 470 тис. дол. США) за вирахуван-ням резерву під зменшення корисності,