Відповідно до цього необхідно розділити зовнішню та внутрішню форми існування податкової системи. Зовнішня форма включає в себе особливості розподілу податків по відповідних бюджетах і надходження їх до централізованих державних фондів. Внутрішня форма податкової системи

охоплює відносини щодо стягнення податків і зборів і фактично виключає видовий список обов’язкових платежів податкового характеру.

Функціонування податкової системи в Україні пов’язане з багатьма проблемами і суперечностями. За своєю природою податкова система є результатом еволюції податкових відносин і детермінується багатьма специфічними факторами. Її існування зумовлене певним етапом, якого досягли суспільні правовідносини у сфері оподаткування. Ця категорія є своєрідною детермінуючою оболонкою, формою для дії податкових механізмів у державі, у якій разом з тим вплив системи на її елементи є взаємопов’язаними.

Окремі елементи утворюють податкову систему лише тоді, коли між ними формуються зв’язки сумісності, взаємоузгодженості, відповідальності. Системоутворюючими чинниками при побудові податкової системи виступають саме принципи оподаткування. Побудова податкової системи відповідно до цих принципів потребує вмілого комбінування податків з різним ступенем еластичності, з різною властивістю щодо можливостей їх перекладання, а також реалізації принципів економічної ефективності та справедливості.

Чинне законодавство не дає точного визначення податкової системи, але ст. 2 Закону України «Про систему оподаткування» система оподаткування являє собою сукупність податків, зборів та обов’язкових платежів до бюджетів та державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку.

М. П. Кучерявенко зазначає, що у широкому змісті під принципами податкової системи розуміється вся їх сукупність, що регулює оподаткування. До них можна віднести такі: відсутність дублювання; стабільність; простота нарахування окремих податків; прийнятний розмір

загального податкового тиску та ін. А в побудові податкової системи України виділяє саме такі принципи як:

1)Принцип рівного податкового тиску. Цей принцип випливає із конституції України, де є сформульованим. Він передбачає загальнообов’язковість сплати податків і рівність всіх платників перед податковим законом. У сфері податкових відносин цей принцип не допускає встановлення додаткових платежів, чи підвищення ставок податків залежно від форми власності, організаційно –правової форми підприємницької діяльності, місцезнаходження платника податків та інших підстав, що носять дискримінаційний характер.

2)Іншим принципом є принцип стабільності. Він передбачає стабільність на двох рівнях. Перший рівень є рівень платника податку, де той звикає,пристосовується до податкових важелів, тобто своїм здібностям і коштам знаходить найбільш вигідне застосування. На рівні податкового органу створюються чіткі механізми обліку, контролю, також розробляються форми документації тощо. Хоча принцип стабільності може існувати тоді коли податок не є незмінним, адже наслідком може стати диспропорція. Тому гнучке поводження податкового механізму і є умовою стабільності податку.

3)Принцип рівності та рівноваги. Він має три складових. Першою є рівність всіх платників податків, що забезпечує їм однакове становище щодо податкового преса. Другою складовою є дія податкових важелів, що підтримує структуру, співвідношення підрозділів у взаємозв’язку, що виключає диспропорції, забезпечує поступальний збалансований розвиток, або іншими словами рівновага у сфері податкових відносин. Третьою і останньою складовою є рівнонапруженість. Це є така собі особливість податків всієї національної податкової системи, Рівнонапружений тиск діє на

всі елементи об’єкта оподаткування. Саме рівно напружений тиск має більші переваги, ніж рівний тиск. Однаковий за напругою тиск робить невигідним переведення окремих елементів однієї із частин вартості(наприклад або доходу) в іншу(матеріальні витрати), тому що це і є одним з каналів ухилення від оподаткування. Рівнонапружений тиск підвищить стимули до зростання виробництва.

4)Ще одним принципом побудови податкової системи є принцип єдиної мети. Він припускає формування бюджетів у розмірах, які забезпечують можливість задоволення основних державних потреб.

5)Принцип раціонального об’єднання прямих і непрямих податків передбачає як поєднання механізмів прямого й непрямого оподаткування(необхідно враховувати, що непрямі податки більш привабливі в плані обчислення, сплати, але це не означає, що оподаткування повинне припускати крен убік обмеження споживання), так і впорядкування співвідношення прямих і непрямих податків. У сфері прямого оподаткування –це об’єднання надходжень від податків на доходи й майно, у сфері непрямого –від податків на внутрішнє й зовнішнє споживання [28;141].

6)Не менш важливим є принцип розподілу податків за рівнем компетенції органів державної влади означає закріплення за конкретними органами повноважень у сфері встановлення, зміни або скасування податків, зборів тощо. У свою чергу Закон України «Про систему оподаткування» містить перелік принципів побудови податкової системи України, тобто основні засади,які закріплюють загальні та спеціальні ознаки податків. До них належать:

стимулювання науково-технічного прогресу, виходу вітчизняного товаровиробника на світовий ринок високотехнологічної продукції;

обов’язковість впровадження таких норм сплати обов’язкових платежів, які визначаються на підставі достовірних даних про об’єкти оподаткування за звітний період і відповідальність платників за порушення податкового законодавства;

економічна обґрунтованість –встановлення податків і зборів (обов’язкових платежів) на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами;

стимулювання підприємницької, виробничої діяльності та інвестиційної активності, введення пільг відносно оподаткування прибутку, який скеровується на розвиток виробництва;

соціальна справедливість –забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення шляхом запровадження економічно обґрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та застосування диференційованого і прогресивного оподаткування громадян, які отримують високі та надвисокі доходи;

рівнозначність і пропорційність, тобто справляння