рівність і недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації при визначенні податкових обов’язків, тобто забезпечення однакового підходу до суб’єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, включаючи нерезидентів) щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів);

рівномірність сплати –встановлення строків сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) виходячи з необхідності забезпечення своєчасного та збалансованого надходження коштів до бюджету для фінансування витрат;

стабільність –забезпечення незмінності податків і зборів (обов’язкових платежів) і їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року;компетенція –введення і скасування податків і зборів (обов’язкових платежів), а також пільг їх платникам здійснюються тільки представницькими органами –Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами;

єдиний підхід –у кожному податковому законі повинні бути всі елементи, щоб він був зрозумілий як органам, що справляють податки, так і платникам податків;

доступність –забезпечення зрозумілості норм податкового законодавства для усіх платників податків і зборів (обов’язкових платежів).

На жаль,більшість принципів, введених Законом України «Про систему оподаткування», поки ще не працює на повну силу.

Податкова система у перехідний період має базуватися на таких принципах:

антициклічність характеру;

цільове призначення податків;

погодження податкових ставок;

рівність і справедливість оподаткування;

відносна стабільність;

однозначність тлумачення;

неприпустимість необґрунтованих пільг;

автоматична індексація податків і зборів;

відповідальність платників податків;

10)системний підхід;

11)кількість податків[34;53].

Податкова система є різновидом відкритої динамічної системи, це сукупність встановлених у країні податків. Її відкритість означає необхідність аналізу, передусім зовнішніх чинників, під впливом яких відбувається її становлення. Вимога системності полягає в тому, що податки мають бути взаємопов’язані, органічно доповнювати один одного, не суперечити системі в цілому та її елементам. Податкова система повинна забезпечити гарантоване і стабільне надходження доходів до бюджету, а також одночасно надавати державі можливість впливу на всі сторони соціально-економічного розвитку суспільства. Тобто, податкова система України має включати досить широке коло податків різної цілеспрямованості.

В Україні існує тенденція до розширення переліку податків і зборів, що входять до її податкової системи. Також є тенденція до поєднання у системі особистих та реальних податків. Крім того, простежується тенденція до диференційованого оподаткування суб’єктів підприємницької діяльності, що працюють без створення юридичної особи, а серед останніх –до диференційованого оподаткування, з одного боку, великих і середніх за розмірами підприємств, а з іншого –суб’єктів малого підприємництва. Наслідком такої диференціації стало поєднання в межах однієї податкової системи двох підсистем оподаткування –звичайної для одного виду платників і спрощеної для іншого[36;177].

1.2 Податок, як правова категорія

Податки виникають разом із державами. Податки пройшли довгий шлях формування, спочатку проявляючись, як епізодичні, випадкові, тимчасові платежі. Їх розвиток визначається широким спектром історичних, економічних, політичних, географічних і національних особливостей. Трансформація податків у стійкі, чітко діючі механізми, адекватно законодавчо врегульовані, неухильно привела до необхідності з’ясування феномена справляння податку, його природи, юридичної підстави стягнення податків і зборів.

Крім властиво податків, яким належить провідна роль у формуванні бюджету, існують й інші види вилучень до бюджетів:ліцензійні й реєстраційні збори, збори з населення. Крім того, підприємства й громадяни роблять обов’язкові відрахування в позабюджетні фонди, платять різні тарифи, здійснюють інші обов’язкові платежі. Різноманіття форм вилучень викликає необхідність визначити, що ж із них є безпосередньо податком, а що неподатковими платежами. Таким чином, всю систему платежів, які входять у податкову систему, можна поділити на податки й платежі податкового характеру. Якщо до першої групи належать саме податки (на прибуток, на землю тощо), то друга група складається зі зборів і відповідних податкових платежів (мито, державне мито і тощо).

Часто практично як синоніми вживаються поняття податку, збору, обов’язкового платежу. Дійсно вони дуже схожі, але це категорії, що перебувають у певному співвідношенні. Податки й збори є видовими категоріями, вони являють собою форми обов’язкових платежів податкового характеру.

Податок являє собою досить складну категорію, що має економічне, і юридичне значення. Досить змістовно вчені аналізують економічну природу

податку. Але І.Є. Криницький підкреслює, що вирішальне значення дефініція податку здобуває саме в праві. В основі цього лежать певні причини. По-перше, точне визначення й закріплення змісту категорії «податок» сприяє чіткому й однаковому застосуванню норм податкового законодавства. По-друге, саме поняття, визначення податку повинне бути однією з відправних точок при підготовці податкових законів. По-третє,чітке визначення податку дозволяє об’єктивно сформувати й закріпити обсяг повноважень податкових органів. По-четверте, без точного визначення категорії «податок» неможлива об’єктивна реалізація як фінансової, так і інших видів відповідальності.

Безпосередньо податки як джерело доходів державного бюджету в їх сучасному розумінні налічують кілька сотень років. Першим поняття «податок» розкрив А. Сміт у праці «Про багатство народів» (1770), в якій податок був визначений як тягар, що накладається державою у формі закону, який передбачає і його розмір, і порядок сплати.

Навряд чи сьогодні можна говорити про сформований єдиний підхід до визначення податку національним законодавством. Податкове законодавство України взагалі не виділяє окремо податок, як категорію і не дає чіткого визначення податку. Ст. 2 Закону України «Про систему оподаткування» зазначає, що «під податком і збором (обов’язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов’язків внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками в порядку і на умовах, що визначаються законами України».

Деякі вчені визначають, що податок –сукупність грошових відносин, які виникають між юридичними і фізичними особами у зв’язку з відчуженням і