Також податок розуміють як нецільові, безвідплатні, безповоротні, безумовні та обов’язкові платежі, що надходять від юридичних і фізичних осіб до бюджету відповідного рівня на підставі актів Верховної Ради або рад місцевого самоврядування. Це обов’язкові платежі, що стягуються державою з доходів чи майна юридичних або фізичних осіб.

Характеристика змісту податку, його правової природи дуже часто припускає не тільки якусь закінчену й коротку дефініцію, але й з’ясування, дослідження ознак, що виражають зміст даного поняття. Отже, першою ознакою є те, що податок як вид платежу, закріплений актом органу державної влади. Це означає те, що податкове регулювання здійснюється тільки на основі права державного органу влади встановлювати податки і стягувати їх. У ст. 92 Конституції України зазначено, що податки й збори, система оподаткування встановлюються виключно законами України. Податки можуть встановлюватися винятково державою, Верховною Радою України, що її представляє. Це пов’язано з тим, що податок є атрибутом держави.

Обов’язковий характер властивий майже всім платежам податкового характеру і базується на конституційній вимозі. Ця ознака податку виключає законне ухилення від його сплати( за винятком підстав, закріплених у нормативно-правовому акті –пільги тощо). Податок –це обов’язковий внесок, тобто на підставі закону платники податків за певних умов зобов’язані здійснити сплату податків. Обов’язковий характер податку забезпечується діяльністю держави в особі податкових, правоохоронних і судових органів і свідчить про те, що сплата податків носить не добровільний, а примусовий характер.

Наступна ознака, а саме безумовний характер, означає обов’язкову сплату податку, і при потребі припускає застосування мір примусового характеру. Безумовність платежу відрізняється від обов’язковості тим, що умовою може виявитися формування об’єкта оподаткування. Це не

обов’язково означає відсутність об’єкта оподаткування, просто потрібні певні події при яких виникає обов’язок сплати певного платежу. Наприклад мито за певний товар сплачується за умови перетинання митного контролю.

Нецільовий характер податку означає надходження його до фондів, які акумулюються державою й територіальними громадами і використовуються на задоволення публічних потреб. Податкові доходи не призначені для конкретних публічних видатків, тобто надходження окремих податків, прямо не пов’язано зі сплатою того або іншого платежу.

В основу такої ознаки податку, як індивідуальна безоплатність закладено односпрямований рух коштів від платника до держави. При цьому платник не одержує ( на перший погляд ) нічого натомість. Ці кошти надходять у бюджет держави, а потім на задоволення суспільних потреб. Держава, одержуючи до бюджету податки й збори, не бере на себе ніяких зустрічних зобов’язань, але це не означає, що платники податків взагалі не одержують від держави ніяких благ. Держава надає безкоштовну освіту і медичне обслуговування, захист органів правопорядку, різного роду соціальні допомоги.

Наступна ознака –платіж у грошовій формі. Оскільки податок визначений як внесок, то він вноситься у грошовій формі. Тільки сплата податку у грошовій формі розглядається (при дотриманні інших умов – строки тощо) як належне виконання його обов’язку. Але є винятки, коли сплата допускається у не грошовій формі. Це може бути у випадку кризи платежів або ж єдиний фіксований податок на сільськогосподарських товаровиробників.

І остання ознака –податок надходить до бюджету відповідного рівня. Податки розподіляються по бюджетах, фондах відповідно до бюджетної класифікації. Існує два варіанти такого розподілу: податок може закріплюватися за певним бюджетом або просто розподіляється між бюджетами.

Податки виконують ряд функцій, які є визначальними при формуванні податкової системи країни. Функції податків можна розділити на дві групи: основні і додаткові. Першу групу становлять такі функції, як фіскальна, регулююча і контрольна. На основі двох останніх будується податковий механізм, а діючи спільно становлять цільний комплекс.

Першою і найважливішою з основних функцій є фіскальна. Саме вона надає податкам можливості виконувати своє основне призначення –насичення дохідної частини бюджету, доходів держави для задоволення суспільних потреб, створення централізованих фондів держави і органів місцевого самоврядування. Завдяки фіскальній функції держава може досягати балансу між доходами і видатками. З огляду на цю функцію держава повинна отримувати не просто достатньо податків, податкові надходження мають бути постійними і стабільними.

Регулююча функція є не менш важливою, а можна сказати доповнює попередню. Вона гарантує об’єктивні умови для втручання держави в економіку, у процес відтворення. Через неї здійснюється регулювання державою виробництва та споживання, у першу чергу шляхом справляння непрямих податків, що є податками на споживання.

Третя і остання функція –контрольна. Ця функція реалізується в ході оподаткування при регламентації державою фінансово-господарської діяльності підприємств і організацій, одержанні доходів громадянами, використанні ними майна.

Додаткові функції мають відтінок факультативності і не обов’язково присутні у всіх податках, але якщо вони все ж представлені у податку, то тільки деталізують основні цілі, реалізовані через підсистему основних функцій. До факультативних функцій податку відносять: розподільчу, стимулюючу і накопичувальну. Розподільча функція є своєрідним віддзеркаленням фіскальної. Її суть: наповнити скарбницю, щоб потім розподілити отримані кошти. На стадії розподілу ця функція має особливість

тісно переплітатися з регулюючою функцією, або і взагалі може одночасно з нею проявлятися в одній дії. Прикладом можуть бути непрямі податки, які регулюючи споживання, створюють основи для перерозподілу коштів одних платників на користь інших (акцизи на делікатесні види продуктів). Отже, існує вірогідність існування первинного і вторинного розподілу за допомогою податків.

Стимулюючу функцію іноді розглядають як підвид регулюючої. Вона визначає орієнтири для розвитку та розгортання виробничої діяльності. Шляхом запровадження