Накопичувальна функція є таким собі узагальненням всіх попередніх функцій. Найбільш узагальнюючою функцією податків, з якою пов’язане їх виникнення й розвиток, є фіскальна. Але так насправді не є, оскільки вона носить тимчасовий характер, виступає етапно, реалізуючи насичення бюджету на певний період. Отже для податків головне не тільки сформувати бюджет, а й правильно розподілити ці кошти, створити умови для нагромадження як юридичними, так і фізичними особами. Ці умови є для активного нагромадження, яке б виразилося у збільшенні потужностей, розвитку виробництва тощо. Здійснити це можливо за умови диференціації або зниження майнових податків, надання пільг при цільовому використанні коштів. Хоч ця функція і пов’язана із стимулюючою, але одночасно відмінна від неї. Стимулююча функція пов’язана із процесом, діяльністю платників, а накопичувальна визначає мету цієї діяльності, тобто орієнтована на кінцевий результат.

Деякі автори не виділяють додаткових функцій. На їхню думку це лише «роз'яснюючі» функції двох основних –фіскальної і регулюючої.

1.3Правовий механізм податку та його елементи

Податок –це встановлений законом для досягнення загальнодержавних або місцевого значення цілей обов’язків індивідуально безвідплатний грошовий платіж, який вноситься юридичними та фізичними особами до державного чи місцевого бюджету за наявності матеріальних передумов (доходу, прибутку чи майна) у чітко визначені строки та у передбачених законодавством розмірах і не призначений для конкретних витрат.

Правове регулювання обов’язкових податкових платежів визначається як особливостями компетенції органів державної влади й управління щодо їх встановлення, зміни й скасування, так і чітким закріпленням всіх елементів, що характеризують податок як цільний досконалий механізм. До законів, які встановлюють податки і порядок їх справляння, держава висуває особливі вимоги, встановлюючи елементи, які входять до механізму, що застосовується при справлянні податків (а для платників –при їх сплаті). Ці законодавчі акти вирізняються стабільною, традиційною структурою.

Щоб не існувало жодних проблем законодавчого регулювання, складові елементи правового механізму податку або збору закріплені і визначають цільну правову конструкцію податкового платежу. Тобто, законодавчі акти про податки і збори повинні бути сформовані так, щоб платники знали який вид податків їм треба платити, коли і в якому порядку.

Закріплення правової конструкції податку, втілення її у відповідну правову форму пов’язане з дослідженням і певними сутнісними підсумками при характеристиці поняття податкового механізму. В українських податкових законах використовується термін «механізм сплати податків і зборів», але жоден законодавчий акт не дає чіткого визначення цьому терміну. Тому не відомо що ж потрібно розуміти під подібним механізмом. Необхідно виходити з того, що регулювання правового механізму податку

здійснюється шляхом закріплення імперативного набору елементів, що визначають зміст й особливості реалізації податкового обов’язку.

Елементи правового механізму податків поділяються на основні і додаткові. Елементи правового механізму податку необхідно знати для того, щоб визначити розмір і основні критерії податкового обов’язку, а також ті, які деталізують виконання, строки, порядок сплати. Система елементів правового механізму податку являє собою певним способом супідрядну систему. Система елементів правового механізму податку поділяється на: обов’язкові елементи і факультативні. Обов’язкові в свою чергу поділяються на: основні і додаткові. Основні елементи визначають фундаментальні, сутнісні характеристики податку, за допомогою яких формується основне уявлення про зміст податкового механізму. Відсутність хоча б одного з елементів правового механізму податку робить податковий механізм невизначеним. Також важко, а в деяких випадках і неможливо визначити тип платежу. До основних елементів відносять такі:

платник податку –юридична або фізична особа, яка зобов’язана сплачувати податок. Крім обов’язку вносити кошти до бюджету або централізованого цільового фонду, платник зобов’язаний своєчасно подавати фінансовим органам звіти про одержані доходи, про сплату податків;

об’єкт обкладання –це те, що підлягає оподаткуванню;

ставка податку або збору –розмір податку на одиницю обкладання. Вона виражається у відсотках або у твердій сумі. У Законі України «Про систему оподаткування» зазначено, що ставки встановлюються Верховною Радою України і органами місцевого самоврядування і не змінюються протягом року, якщо інше не передбачено законодавством.

Додаткові елементи правового механізму податку деталізують специфіку конкретного платежу, створюють завершену й повну систему

податкового механізму, а також забезпечують логічний і раціональний режим його закріплення. Додаткові елементи не менш важливі, ніж основні, оскільки цільний правовий механізм податку можливий тільки в сукупності обидвох груп елементів. За відсутності будь-якого з додаткових елементів стає неможливо закріпити законодавчо окремий вид податків або зборів. Наприклад якщо у законі визначають певний вид податку, то обов’язково вказують до якого виду бюджету він має надходити (до бюджету чи до цільового фонду). Додаткові елементи правового механізму податку, в залежності від характеру деталізації, виділяють такі, що деталізують основні або пов’язані з ними елементи (предмет, база, одиниця оподаткування –категорії, прямо залежні або опосередковано пов’язані з об’єктом оподаткування). Також додаткові елементи правового механізму податку, що мають самостійне значення (податкові пільги, методи, строки й способи сплати податку; бюджет або фонд, куди надходять податкові платежі). Додатковими елементами правового механізму податку є:

предмет оподаткування;

база оподаткування;

одиниця оподаткування;

джерело сплати податку;

методи сплати податку;

податкові пільги;

строки і способи сплати податку;

особливості податкового режиму та податкової звітності;

вид бюджету або фонду, в які включаються надходження.

У необхідних випадках, коли встановлюється податок, в акті законодавства про податки і збори можуть передбачатися податкові пільги, а також умови, за яких платник податків може їх використовувати. Для цього був сформований певний алгоритм побудови спеціальних законодавчих актів, які регулюють сплату відповідних податків