Через розподільну функцію державного кредиту забезпечується формування централізованих грошових фондів держави або їх використання на принципах строковості, платності і повернення. Виступаючи позичальником держава забезпечує додаткові кошти для фінансування своїх витрат. В промислово розвинутих країнах державні позики є основним джерелом фінансування бюджетного дефіциту і займають друге місце (після податків) у формуванні доходів бюджету.

Регулююча функція державного кредиту: вступаючи в кредитні відносини держава впливає на стан грошового обігу, рівень процентних ставок на ринку грошей і капіталів, на виробництво і зайнятість.

Держава регулює грошовий обіг, розміщуючи облігації державної позики серед різних груп інвесторів. Мобілізуючи кошти фізичних осіб, держава зменшуєїх платоспромоний попит. Тоді, якщо за рахунок кредиту профінансовані виробничі витрати, наприклад, інвестиції, відбудеться абсолютне скорочення готівкової грошової маси в обігу. У випадку фінансування витрат на виплату заробітної плати, наприклад, вчителям, лікарям, кількість готівкової грошової маси в обігу залишиться незмінною, хоча можлива зміна структури платоспроможного попиту.

Виступаючи на фінансовому ринку в якості позичальника, держава збільшує попит на позичкові ресурси і тим самим сприяє зростанню ціни на кредит. Чим вищий попит на вільні кошти з боку держави, тим вищим буде, при інших рівних умовах, рівень позичкового процента, тим дорожче буде для підприємців банківський кредит. Дорожнеча позичкових коштів змушує бізнесменів скорочувати інвестиції у сферу виробництва , в той же час вона стимулює нагромадження у вигляді придбання державних цінних паперів.

Виступаючи кредитором і гарантом держава може позитивно виливати на виробництво і зайнятість. В промислово розвинутих країнах розповсюджена система підтримки малого бізнесу, експорту продукції або виробництва в окремих районах, де має місце спад, шляхом гарантування державою погашення кредитів, наданих банками у відповідності до державних програм.

Підтримка малого бізнесу передбачає, що держава бере на себе погашення заборгованості банкам по кредитам, наданим малим підприємством у випадку їх банкротства.

У більшості промислово розвинутих країн функціонують державні або напівдержавні страхові компанії, які по низьким ставкам страхують ризик неплатежу експортерам національних товарів. Тим самим заохочується освоєння нових ринків збуту національної продукції.

Велике значення у стимулюванні розвитку виробництва і зайнятості мають кредити, що надаються державою за рахунок бюджетів або позабюджетних фондів. З їх допомогою забезпечується прискорений розвиток відповідних регіонів або необхідних напрямів економіки на тій чи іншій території.

Контрольна функція державного кредиту органічно переплітається з контрольною фукцією фінансів. Однак вона має свої специфічні особливості, породжені особливостями даної категорії:

- тісно пов'язана з дільностю держави і станом централізованого фонду грошових коштів;

- охоплює рух вартості в двосторонньому порядку, оскільки передбачає повернення і відшкодування отриманих коштів;

- здійснюється не тільки фінансовими структурами, але й кредитними установами.

Контроль поширюється як на залучення позикових коштів, так і на їх погашення.

В основному контролюється цільове використання коштів, строки їх повернення і своєчасність сплати відсотків.

2. Внутрішній і зовнішній державний кредит, їх форми.

Внутрішній державний кредит виступає в таких формах:

- державні позики,

- перетворення частини вкладів населення в державні позики,

- запозичення коштів загальнодержавного позикового фонду,

- казначейські позики,

- гарантовані позики.

Державні позики, як форма внутрішнього державного кредиту характеризуються тим, що тимчасово вільні кошти населення, підприємств і організацій залучаються на фінансування суспільних потреб шляхом випуску і реалізації облігацій, казначейських зобов'язань та інших видів державних цінних паперів.

Облігація — найбільш поширений вид цінних паперів. Вона символізує державне боргове зобов'язання і надає право її власнику після закінчення визначеного терміну одержати назад суму боргу і проценти. Продаючи облігацію, держава зобов'язується повернути суму боргу у визначений термін із процентами або виплачувати проценти протягом усього терміну користування позиковими засобами, а після закінчення цього терміну повернути і суму боргу.

Держава встановлює номінальну вартість (номінальну ціну) облігації. Номінальна вартість позначається на облігації і виражає грошову суму, надану власником облігації державі в тимчасове користування. Саме ця сума виплачується власнику облігації в момент погашення і на неї нараховуються проценти. Проте реальна прибутковість облігацій для їхніх власників може бути вище або нижче установленого номінального проценту. Це зумовлено тим, що облігації продаються по курсовій ціні, що відхиляється від номінальної вартості. Відхилення називається курсовою різницею і залежить воно від цілого ряду чинників. До їх числа, зокрема, відносяться величина номінального проценту по облігації, насиченість ринку державними цінними паперами, стан господарчої кон'юктури, міра довіри населення уряду.

Облігації можуть бути знеусобленими (на покриття бюджетного дефіциту) і цільовими (під конкретні проекти).

Казначейські забов'язання (векселі) мають характер боргового забов'язання, спрямованого тільки на покриття бюджетного дефіциту. Виплата доходу здійснюється у формі процентів. Казначейськими забов'язаннями, як правило, оформляються короткострокові позики ( іноді середньострокові - казначейські ноти).

У тісному зв'язку з державними позиками знаходиться друга форма державного кредиту, функціонування якого опосередковується системою ощадних установ за рахунок власних тимчасово вільних коштів, ощадні установи дають кредит державі за рахунок позикових засобів. Наявність посередника між державою і населенням в особі ощадних установ і надання позики останніми державі за рахунок позикових засобів без відома їхнього реального власника (населення) дозволяють виділити ці відносини як особливу форму державного кредиту.

Обертання частини внесків населення в державні позики, що призначені на потреби держави, здійснюється через купівлю особливих цінних паперів (наприклад, казначейських ощадних сертифікатів) або ринкових цінних паперів (облігацій, казначейських зобов'язань), а також оформленням безоблігаційних позик. У нашій країні зараз це досягається шляхом придбання Ощадбанком державних цінних паперів.

Запозичення коштів загальнодержавного позикового фонду як форма державного кредиту характеризується тим, що державні кредитні установи безпосередньо (не обмежуючи ці операції покупкою державних цінних паперів)