випуск нових позик, визначення умов їх випуску;—

виплату доходу за раніше випущеними позиками;—

погашення позик;—

зміну умов раніше випущених позик.

Контроль за утворенням та погашенням державного внутрішнього боргу України здійснює Рахункова палата України.

3. Державний борг.

Державний борг — це сума заборгованості держави своїм кредиторам.

Сума його складається з усіх випущених і непогашених боргових забов'язань держави (як внутрішніх, так і зовнішніх), включаючи видані гарантії за кредити. Що надаються іноземним позичальникам, місцевим органам влади, державним підприємствам.

Розрізняють поточний і капітальний, внутрішній і зовнішній борг.

Поточний борг — це сума заборгованості, що підлягає по-гашенню в поточному році й належних до сплати в цей період процентів з усіх випущених на даний момент позик.

Капітальний борг— це загальна сума заборгованості й процентів, що мають бути сплачені за позиками.

Внутрішній борг— це заборгованість кредиторам держави в даній країні.

Зовнішній борг — це заборгованість кредиторам за межами даної країни.

Державний внутрішній борг гарантується всім майном, що перебуває у загальнодtржавній власності.

Внутрішній державний борг України складається із заборгованості держави перед юридичними особами, фізичними особами за залишками вкладіі населення, що були централізовані Ощадбанком СРСР, і компенсації за ними, із заборгованості за розміщені державні цінні папери й суми нарахованого доходу за ними, із заборгованості перед банківськими установами, в тому числі й НБУ.

Розміщення боргових забов'язань Уряду України та надання гарантій від його імені проводить за його дорученням Міністерство фінансів України.

Граничні розміри державного внутрішнього і зовнішнього боргу боргу встановлює Верховна Рада України одночасно з затвердженням державного бюджету України на наступний рік.

3.1. Управляння державним боргом.

Функціонування державного кредиту пов'язано з його управлінням.

Під управлінням державним кредитом розуміють сукупність дій, пов'язаних з підготовкою до випуску і розміщення боргових забов'язань держави, регулюванням ринку державних цінних паперів, обслуговуванням і погашенням державного боргу, наданням позик і гарантій.

Управління державним боргом полягає в забезпеченні платоспроможності держави, тобто можливості погашення боргів.

Стосовно поточного боргу необхідно забезпечити реальні джерела його погашення. Для капітального боргу важливо встановити такі строки його погашення, коли будуть наявні відповідні для цього джерела.

В управлінні внутрішнім та зовнішнім боргами існують певні специфічні ознаки. Платоспроможність за внутрішніми позиками забезпечується, як правило, за рахунок внутрішніх джерел. Платоспроможність за зовнішнім боргом залежить перш за все від валютних надходжень.

Можливості у погашенні цього боргу визначаються в сальдо торгового балансу. Його позитивне сальдо характеризує ті ресурси, які забезпечують платоспроможність держави і дають змогу тим самим урегулювати платіжний баланс.

В окремих випадках в результаті зміниситуації в економіці та на фінансовому ринку чи погіршення фінансового стану держави вона не може забезпечити достатню платоспроможність. Тоді держава змушена вносити певні корективи в свою позикову політику. Такі корективи, як правило, небажані, оскільки підривають довіру до держави. Але краще своєчасно внести певні корективи і забезпечити реальну платоспроможність держави, ніж допустити її фінансовий крах.

3.2. Способи корегування кредитної політики.

Існують такі способи корегування позикової політики:

- конверсія;

- консолідація;

- уніфікація;

- обмін за регресивним співвідношенням;

- відстрочка погашення;

- анулювання.

Конверсія державного боргу — це зміна дохідності позик. Вона проводиться внаслідок зміни ситуації на фінансовому ринку (наприклад, рівня облікової ставки центрального банку) чи погіршення фінансового стану держави, коли вона не в змозі виплачувати передбачуваний дохід.

Консолідація — це передача забов'язань за раніше випущеною позикою на нову позику з метою продовження терміну позики. Вона проводиться у формі обміну облігацій попередньої (чи попередніх) позики на нові. В окремих випадках може застосовуватись і скорочення строків позики.

Упіфікація являє собою об'єднання кількох позик в одну. Вона спрощує управління державним боргом. Уніфікація може проводитись як окремо, так і в поєднанні з консолідацією.

Обмін зи регресивним співвідношенням облігацій попередніх позик на нові проводиться з метою скорочення державного боргу. Це вкрай небажаний спосіб, оскільки це не що інше як часткова відмова держави від своїх боргів.

Відстрочка погашення означає перенесення строків виплати за боргованості. При цьому за період перенесення строків погашення боргу виплата доходів не проводиться.

Анулювання боргів означає повну відмову держави від своєї заборгованості. Однак це не може розглядатись як допустимий варіант. Авторитет держави, як і будь-якого боржника, залежить від визнання нею своїх боргів і забезпечення їх повного погашення у встановлені строки.

3.3. Стан боргової залежності України.

Однією з головних характеристик стану боргової залежності країни є співвідношення суми зовнішнього державного боргу до ВВП. Міжнародний банк реконструкції та розвитку критичним рівнем цього показника вважає 80-100%. За даними МВФ у 1995 році сумарний борг щодо ВВП становив: у США - 69%, у Німеччині - 56%, у Франції - 51,9, у Великобританії - 46,6%, у Японії - 87%, у Італії - 126,7%. Боргові забов'язання уряду України у 1997 році становили близько 40% від ВВП.

Зовнішня заборгованість України включає заборгованість країнам СНД, МВФ, ЄБРР, Світовому банку, а також заборгованість по кредитних лініях США, Франції, Німеччини Японії та інших країн.

Україна поки що вважається країною з невеликою заборгованістю, але слід враховувати й те, що ця заборгованість сформувалась протягом невеликого періоду часу. За оцінками світового банку, зовнішня заборгованість України до 2000 року досягне 15 млрд. дол., а за прогнозом Мінфіну України