Резервний фонд бюджету не може перевищувати одного відсотка обсягу видатків загального фонду відповідного бюджету.

Кабінет Міністрів України щомісячно звітує перед Верховною Радою України про витрачання коштів резервного фонду бюджету.

2.3. Видатки місцевих бюджетів

Видатки місцевих бюджетів відображають ті самі соціально-економічні відносини, що й видатки Державного бюджету, але на місцевому рівні й з урахуванням регіональних особливостей.

Видатки місцевих бюджетів базуються на тих самих законодавчих актах, що і доходи місцевих бюджетів. Так, ст.64 Закону Украйни «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачає поділ видатків місцевих бюджетів на дві частини – видатки, пов’язані з виконанням власних повноважень органами місцевого самоврядування, і видатки, пов’язані з виконанням делегованих законом повноважень органів виконавчої влади.

Видатки місцевих бюджетів передбачені ст. 70 Бюджетного ко-дексу. Вони включають бюджетні призначення, установлені рішен-ням про місцевий бюджет, на конкретні цілі, що пов'язані з реалізацією відповідних програм.

Перелік програм залежить від рівня місцевого бюджету. Розглянемо окремі рівні.

Видатки, що здійснюються з бюджети сіл, селищ, міст район-ного підпорядкування ти їж об'єднань та враховуються при визна-ченні обсягу міжбюджетних трансфертів Це видатки на:

- утримання органів місцевого самоврядування;

- освіту (дошкільну освіту, загальну середню освіту (школи, дитячі садки);

- місцеву міліцію.

Видатки, що здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст АРК і міст обласного підпорядкування та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів. Вони охоплюють видатки на:

1) державне управління;

2) освіту:

а) дошкільну освіту (у містах республіканського Автономної Республіки Крим та містах обласного значення);

б) загальну середню освіту: загальноосвітні навчальні заклади, у тому числі: школи-дитячі садки (для міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення), спеціалізовані школи, ліцеї, гімназії, колегіуми, вечірні (змінні) школи;

в) інші державні освітні програми;

г) вищу освіту (вищі навчальні заклади I-IV рівнів акредитації, що перебувають у власності Автономної Республіки Крим, спільній власності територіальних громад, а також вищі навчальні заклади державної та комунальної форм власності) відповідно до програм соціально-економічного розвитку регіонів;

3) охорону здоров'я;

а) первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (лікарні широкого профілю, пологові будинки, станції швидкої та невідкладної медичної допомоги, поліклініки і амбулаторії, загальні стоматологічні поліклініки, дільничні лікарні, медичні амбулаторії, фельдшерсько-акушерські та фельдшерські пункти, в тому числі ті, що знаходяться на території сіл, селищ, міст районного значення відповідного району);

б) програми медико-санітарної освіти (міські та районні центри здоров'я і заходи по санітарній освіті);

4) соціальний захист та соціальне забезпечення:

а) державні програми соціального забезпечення: притулки для неповнолітніх (у разі, якщо не менше 70 відсотків кількості дітей, які перебувають в цих закладах, формується на території відповідного міста чи району), територіальні центри і відділення соціальної допомоги на дому;

б) державні програми соціального захисту: пільги ветеранам війни і праці, допомога сім'ям з дітьми, додаткові виплати населенню на покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг, компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян;

в) державні програми підтримки будівництва (реконструкції) житла для окремих категорій громадян;

г) районні та міські програми і заходи щодо реалізації державної політики стосовно дітей, молоді, жінок, сім'ї;

5) культуру і мистецтво:

а) державні культурно-освітні та театрально-видовищні програми (театри, бібліотеки, музеї, виставки, палаци і будинки культури, школи естетичного виховання дітей);

б) сільські, селищні та міські палаци культури, клуби та бібліотеки;

6) державні програми розвитку фізичної культури і спорту: утримання та навчально-тренувальна робота дитячо-юнацьких спортивних шкіл всіх типів (крім шкіл республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення), заходи з фізичної культури і спорту та фінансова підтримка організацій фізкультурно-спортивної спрямованості і спортивних споруд місцевого значення;

7) місцеву міліцію.

До видатків, що не враховуються при визначенні обсягу міжбю-джетних трансфертів, належать видатки на:

1) місцеву пожежну охорону;

2) позашкільну освіту;

3) програми місцевого значення, які стосуються дітей, молоді, сім'ї ;

4) місцеві програми розвитку житлово-комунального господарства та благоустрою населених пунктів;

5) заходи з організації рятування на водах;

6) обслуговування боргу органів місцевого самоврядування

7) транспорт, дорожнє господарство;

8) інші програми.

Передання видатків на здійснення повноважень передбачено ст. 93 Бюджетного кодексу.

Бюджет розвитку за видатками включає:

* погашення основної суми боргу;

* капітальні вкладення;

* внески органів влади у статутні фонди суб'єктів підприємни-цької діяльності.

Бюджет розвитку місцевих бюджетів є складовою спеціального фонду місцевих бюджетів.

Для не передбачуваних видатків може бути сформований резерв-ний фонд, який не може перевищувати 1 % обсягу видатків загаль-ного фонду відповідного місцевого бюджету. У разі його створення і використання Рада міністрів АРК та виконавчі комітети місцевого самоврядування щомісячно звітують перед відповідними радами про витрачання коштів відповідного бюджету.

Специфічність напрямів видатків залежить від таких чинників:

- рівня місцевого бюджету;

- особливостей інфраструктури;

- фінансових можливостей адміністративно-територіальної одиниці;

- участі адміністративно-територіальної одиниці в загальнодер-жавних, регіональних програмах;

- необхідності вирішення актуальних місцевих проблем;

- інші (природоохоронні, зайнятість населення тощо).

Розділ 3. Сучасний стан та перспективи розвитку бюджетної системи України

Продовження реформування бюджетної системи значно вплинуло на структуру доходної та видаткової частини бюджету, що у свою чергу позначилось на структурі економічного розвитку країни. По-перше, були створені рівні умови господарювання: скорочено перелік податкових пільг (скасовані спеціальні режими оподаткування, передбачені для суб'єктів СЕН, ТПР та деяким галузям економіки) та схем податкової мінімізації з ефектом розширення бази оподаткування (посилився контроль за сплатою податків). По-друге, значно зросла соціальна складова бюджету за рахунок зниження рівня капітальних видатків.

Як доходна, так і видаткова частини зведеного бюджету недовиконані від річного плану на 1.2 відсотка (у 2004 році перевиконання склало 0.2 відсотка) та на 5.2 відсотка (на