<p>Ці принципи є не тільки теоретичними, тобто їх дотримання при формуванні податкової системи та податкової політики є нагальною необхідністю, особливо в сучасних умовах. Необхідність залежності податків від платоспроможності платника – це реалії сьогодення. Надвисокий рівень податків призводить до згортання виробництва, а існування податкових привілеїв для окремих платників – неминуче до вибуху суспільного невдоволення.

<p> Податкова система кожної країни відображає специфічні умови соціально-економічного розвитку країни. Це рівень розвитку економіки і соціально-економічної сфери, її зовнішня і внутрішня політика, географічне положення і кліматичні умови, традиції народу і багато інших чинників. Не може бути держав з тотожними системами оподаткування.[4]

<p> Україна досить довгий шлях введення податків до економіки, що стало джерелом формування бюджету та регулятором підприємницької діяльності. Одним з провідних законів, що регулює податки та податкову систему в Україні є: Закон України «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 року №1251-12, який визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки, збори (обов`язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, права, обов’язки та відповідальність платників.[9]

<p>

<p> 1. Історія формування податкової системи

<p> 1.1 Системи податків Київської Русі

<p> З виникненням держави (VIII – ХII ст) у Київській Русі розпочинає свою історію і податкова система (служба) на українських землях. Середньовічна, феодально-децентралізована податкова система проіснувала на Україні до середини 18століття, а пережитки її – до 19століття.

<p> Найдавнішою системою прямих податків була у Київській Русі данина на утримання княжого двору та дружини. Панування натурального господарства визначало, в основному, натуральний характер податкової системи. Данина сплачувалась зазвичай, продуктами сільського господарства і промислів(хутро, віск, мед, шкіра). Збирали данину безпосередньо виїжджаючи на так зване полюддя, у вигляді різних дарів князю чи представникам його адміністрації, чи «повозом» коли її привозили до Києва.

<p> Саме при зборі данини проявлялися найбільш характерні, негативні риси феодально-децентралізованої системи: неврегульованість розмірів та періоду збору більшості податків, їх величезна кількість і різновидність, випадковість і свавілля поборів, збирання особами, які особисто зацікавлені у максимальному доході. Усе це на практиці доводило до значних зловживань, результатом чого були заворушення і навіть повстання.

<p> Класичним прикладом стали події 945року – повстання у Древлянській землі проти Київського князя Ігоря. Під час полюддя він спробував стягнути данину з деревлян двічі, за що і поплатився головою.

<p> Великим досягненням за часів Київської Русі у впорядкуванні податкової системи стало зведення Ярославом Мудрим загальноприйнятих у ті часи законів у єдину «Руську правду», яка стала правовим кодексом усієї країни.

<p> «Руської правди» немає в окремому збірнику, існує тільки кілька редакцій. Деякі норми звичаєвого права збереглися у «Правді» Ярослава – давній частині короткої редакції «Руської правди», яка складається з 43 артикулів. Можливо вона є переробкою одного зі списків. Окремі норми її використовувались ще у 18-19століттях. Проте соціальне призначення «Правди» Ярослава, складеної після повстання у Новгороді 1015р., завадило включенню до неї більшості норм усного звичаєвого права, що існували на той час. Про них згадується лише в деяких літературних пам`ятках і договорах Русі з Візантією X століття.

<p> «Руська правда» - найважливіша пам`ятка феодального права; її норми закріпляли привілейоване становище феодалів та їх оточення, захищали життя пануючого класу. Підтвердження цьому – статті про відповідальність за вбивство, нанесення образи, про право на спадщину та ін. Окремі частини «Руської правди» виникли в найбільш складні моменти історії Київської Русі, коли у країні загострились класова боротьба, виливаючись у народний рух. Тому за змістом можна простежити, як феодальні відносини визначали характер і форми класової боротьби, а класова боротьба впливала на зміни державного устрою і еволюцію права. «Руська правда2 виникла на місцевому рівні і була результатом розвитку юридичної думки на Київській Русі. Було б помилковим вважати руське право збіркою норм інших держав. У той же час Русь знаходилась в оточенні інших держав і народів, що так чи інакше впливали на неї і на які впливала вона. Є підстави вважати, що норми «Руської правди» відбились на розвитку західних слов`ян. «Руська правда» мала величезний вплив на становлення більш пізніших пам`яток права північно-східних слов`ян, таких, як Псковська судова грамота, Судебник 1497року, Судебник 1550року і навіть окремих статей Соборного уложення 1649року.

<p> «Руська правда» - найвизначніша і найповніша пам`ятка прав періоду Київської Русі, яка дає змогу дослідити державно-правовий лад і прослідкувати розвиток правових відносин того часу.

<p> Складовою частиною її став «Покон вірний», який детально регламентував діяльність податкової системи.

<p> Одиницею оподаткування був «дим», який мав певний розмір землі(у середньому воно дорівнювало одному плугові або 15га), 20-30 «димів складали дворище». В основному це було об`єднання родичів, які спільно відповідали за розклад і збір податків. Сьогодні у кожному селі можна виділити первісні дворища, що носять імена своїх перших засновників. «Дворища» об’єднувались у громади, на чолі яких стояли старости, які обирались на вічі. Близько 1/3 зібраної данини князь брав на особисті потреби, а решта йшла на утримання дружини, органів управління і ведення війни.

<p> Основою грошових надходжень були мита і штрафи. Більшість складали торговельні мита – «вага» і «міра» - за зважування і вимір; «мит» - за провезення товарів через міські застави; «перевіз» - перевезення товарів через річку. «Гостинне» і