<p> Система оподаткування в Україні являє собою сукупність податків і зборів – платежів до бюджету та внесків до державних цільових фондів. Що справляються у визначеному порядку. Її сьогоднішній стан можна охарактеризувати як створення основ для реформування податкової системи. За короткий час здійснено перехід до системи формування доходів бюджету на податковій основі, реформована сама податкова система. Але оскільки ця система базується на системі доходів до бюджету, заснованих на принципі надмірної централізації, на сучасному етапі гостро встає питання про наповнення нових форм оподаткування ринковим змістом.

<p> Податки є формою фінансових відносин між державою і членами суспільства з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових ресурсів, необхідних для здійснення державою її функцій.

<p> Оптимальна податкова система в Україні має відповідати таким принципам:

<p>- економічній ефективності;

<p>- адміністративній простоті;

<p>- гнучкості;

<p>- політичній відповідальності;

<p>- справедливості.

<p>Податки і збори – це платежі до бюджету і державних цільових фондів. Що здійснюються платниками у порядку і на умовах, визначеними законодавчими актами України.

<p>Державні цільові фонди – це фонди, створені відповідно до законів України. Що формуються за рахунок визначених законів України податків і зборів юридичних осіб, незалежно від форм власності і внесків юридичних осіб.

<p> Платниками податків та зборів є юридичні та фізичні особи, на яких, відповідно до законодавчих актів, покладено обов’язок сплачувати податки і збори. Державні цільові фонди включаються до Державного бюджету України, крім Пенсійного фонду України.

<p> Об’єктами оподаткування є доходи, додана вартість продукції, вартість продукції, у тому числі митна або її натуральні показники. Спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних та фізичних осіб та інші об’єкти, визначені законом України про оподаткування.

<p> Платники податків і зборів зобов’язані:

<p>1) сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законом терміни;

<p>2) вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законом;

<p>3) подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до Закону України декларації. Бухгалтерську звітність та інші документи, відомості, пов’язані з обчисленням та сплатою податків і зборів;

<p>4) допускати посадових осіб державних органів для перевірок, обчислення і сплати податкових платежів і зборів.

<p> Під час перевірки, що проводиться податковими органами, керівники і відповідні посадові особи юридичних осіб та фізичні особи зобов’язані давати пояснення з питань оподаткування у випадках, передбачених законами України, виконувати вимоги державних податкових органів про усунення виявлених порушень законів України про оподаткування, а також підписувати Акти про проведення перевірки.

<p> Припиняється обов’язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів – зі сплатою податку, збору чи його скасуванням.

<p> Заборгованість платників податків та зборів у разі ліквідації юридичної особи сплачується у порядку, встановленому законами України.

<p> Обов’язок фізичної особи по сплаті податків та зборів припиняється при сплаті податків і зборів обов’язкових платежів, а також у разі смерті платника.

<p> Платники податків і зборів мають право:

<p>1) оскаржувати у встановленому порядку рішення державних податкових осіб та дії їхніх посадових осіб;

<p>2) одержувати та ознайомлюватися з актами перевірок, здійсненими державними податковими органами;

<p>3) подавати державним податковим органам документи, що підтверджують право на пільги з оподаткування у порядку, встановленому законами України.[4]

<p> Облік платників податків та зборів здійснюється податковими органами відповідно до законодавства України. Банки та інші фінансово-кредитні установи відкривають рахунки платникам податків і зборів лише за умов пред’явлення ними документів, що підтверджують взяття їх на облік у державному податковому органі і у триденний термін повідомляють про це державний податковий орган.

<p> Сукупність податків і зборів до бюджетів і державних цільових фондів, що стягуються у визначеному законами порядку, становлять систему оподаткування.

<p> Закон України «Про систему оподаткування» №77/97-ВР від 18.02.97 року визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов’язки та відповідальність платників.

<p> В Україні стягуються:

<p>- загальнодержавні податки і збори;

<p>- місцеві податки і збори;

<p> Загальнодержавні податки і збори встановлюються ВРУ і стягуються на всій території України.

<p> Порядок зарахування загальнодержавних податків і зборів до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів і державних цільових фондів визначається відповідно до законів України.[1]

<p> Реформування податкової системи

<p>4.1 Шляхи оптимізації податкової політики

<p> Період 1991-1997років можна охарактеризувати як період пошуку шляхів оптимізації податкової політики державою. Основним його недоліком, з погляду багатьох авторів, є те, що при проведені будь-яких змін жодного разу поки що не були враховані основні принципи оподаткування, сформульовані ще Смітом. Доцільно було б провести теоретичний аналіз відповідності цим принципам української системи оподаткування.

<p>Принцип перший. Усі джерела доходів можна розділяти на основні групи:

<p>- земельна рента;

<p>- прибуток на капітал;

<p>- заробітна плата;

<p>До основних податків, якими в Україні оподатковувались доходи, отримані з названих джерел, відносяться:

<p>- до першої групи – плата за землю;

<p>- до другої групи – податок на прибуток підприємств і оподаткування підприємців-фізичних осіб;

<p>- до третьої групи – податок з доходів громадян.

<p>Крім того, всі три групи доходів як об’єкти споживання оподатковувались непрямими податками.

<p> Законом що діяв в Україні до 01.01.1997 року, плата за землю встановлювалась за одиницю площі залежно від родючості грунту та місця знаходження ділянки. У зв’язку з цим виникає кілька питань.

<p> Про-перше, законом була визначена диференціація ставок плати за землі сільськогосподарського призначення тільки по