Приклад 1

Біржовик купив 5 липневих ф’ючерсних контрактів на золото у березні за ціною $380 за трійську унцію. Його депозит при відкритті по-зиції за 5 контрактами при 5% внеску від вартості контракту становить: 5 контрактів х 100 трійських унцій х $380 х 0,05 == $8 500. При зростанні ціни на $20 за унцію наш покупець отримає прибу-ток у сумі $10 000, що становить 125% від суми депозитного внеску. Це відбувається через додавання суми виграшу до депозитного внеску: $8 500 + 5 х 100 х $20 = $8 500 + $10 000. Дохід біржовика становить відповідно: (10 000 / 8 500) х 100 = 125%. Однак, якби ціни коливалися у зворотному напрямку, його би спіткали такі самі втрати. Тому клієнтам біржі постійно рекомендується використовувати на ф’ючерсному ринку лише той капітал, який вони можуть дозволити собі втратити. Операції на ф’ючерсному ринку — це інвестиції з найвищим порогом ризику, що відшкодовується значними доходами тим, кому пощастило.

Крім депозитів, що вносяться при укладанні контракту, небажані зміни цін повинні компенсуватися щоденними гарантійними внес-ками, що називаються варіаційною маржею (variaton margin). Якщо клієнт відкриває контракт на купівлю товару, а ціна на нього потім спадає, він зобов’язаний заплатити своєму брокерові маржу, щоби відшкодувати втрати. Це саме відбувається з клієнтом – продавцем, коли ціна на товар зростає. Всі розрахунки веде розра-хункова (клірингова) палата, функції якої детальніше розглянемо у наступних розділах.

Замовлення на товар має включати назву товару, строк поставки, попередню ціну, за якою товар можна купити або продати. Тільки-но біржовий маклер (брокер) отримає замовлення, він виконує його, як правило, відритим викриком в операційній залі біржі. Замовлення на купівлю-продаж ф’ючерсних контрактів оформляються як торго-вельні ордери. Вони бувають: ринковими, лімітованими, стоп-ордерами, комбінованими тощо. Типова форма ринкового ордера (тагкеі оггіег) виглядає так (рис. 4.1):

Лімітований наказ-ордер відрізняється від ринкового тим, що у графі “ціна” вказується її значення. Наприклад, купити травневий контракт пшениці за ціною 435.00 центів за бушель.

При отриманні від іншого брокера згоди на пропозицію угода вважається здійсненою. Покупець заповнює форму, відому під назвою торговельної розписки. У ній фіксуються деталі угоди, погоджені під час її укладання. Копія розписки залишається у брокера, інша копія спрямовується у розрахункову (клірингову) палату біржі.

Ф’ючерсний ринок на сучасних біржах Заходу використовується для фіксування ціни, за якою товар буде продано (куплено) в май-бутньому. Здійснюючи купівлю або продаж на ф’ючерсному ринку, ті, що мають справу з фізичним товаром (виробництвом або торгівлею), спочатку повинні впевнитися, що ф’ючерсна ціна їх влаштовує з точки зору отримання доходу від їх бізнесу. Вирішальним фактором при ухваленні такого рішення є власна точка зору про перспективи цінових коливань на конкретному ринку.

Як засіб регулювання ризику ф’ючерсний контракт дає змогу дилерам фізичних товарів відносно точно формувати ціну на товари, які вони планують продавати або купувати в майбутньому. Ці кон-тракти допомагають страхуватися на реальних ринках сировини, цінних паперів та валюти. Ціновий ризик у цьому випадку беруть на себе спекулянти. Хеджери і спекулянти – біржові фахівці, які працюючи з реальними контрактами, швидко і точно акумулюють нову інформацію про наявні та майбутні поставки і потреби, виконують функцію встановлення центральних ринкових цін. При цьому забезпечується єдність думок для тих, хто працює з товарами, що продаються, незалежно від того, приймає останній участь у біржовому ф’ючерсному ринку чи ні.

Клієнт, який вперше користується послугами ф’ючерсного ринку, укладає угоду про відкриття для нього рахунку. Угода з клієнтом про рахунок, на який він вноситиме депозитні та наступні маржеві внески для утримання позиції, включає всю інформацію про клієнта, в першу чергу фінансову. Як правило, вимагаються рекомен-дації банків, які обслуговували рахунки клієнта, відомості про річний дохід, причому вказується розмір чистого капіталу та ризикового, який можна використати для торгівлі. Вказується вид рахунку: спекулятивний або хеджевий, особистий, спільний, трастовий, тощо. З’ясовується одразу, чи відкривалися рахунки в інших брокерських фірмах, чи були спірні рахунки, проблеми пов’язані з веденням рахунків тощо.

На всіх ф’ючерсних біржах світу клієнтові пропонують ознайо-митися з інформацією про ризик, пов’язаний з ф’ючерсними опера-ціями. Згідно з правилами Комісії з ф’ючерсної торгівлі США клі-єнта повідомляють, що ризик втрат при торгівлі ф’ючерсними кон-трактами може бути значним. Йому пропонують об’єктивно оцінити власний фінансовий стан та можливість брати участь у цій торгівлі. Крім того, його повідомляють, що він може втратити не лише почат-ковий депозит, який вклав при відкритті позиції, якщо ринок рухається проти очікуваного напрямку. Для підтримання позиції в такому випадку йому доведеться вкладати додаткові суми, що фактично є чистим програшем. Клієнта попереджують, що бувають такі ситуації, коли важко або неможливо ліквідувати контракт. Біржовий брокер просто не зможе обмежити збитки запланованою сумою (така ситуація можлива за умови різких цінових коливань). У цьому документі підкреслюється, що попередити про всі можливі ризики практично неможливо, а тому клієнт повинен максимально вивчити ринок і постійно стежити за його змінами. На заяві вказується дата, ставиться підпис клієнта.

Наводимо приклад свідоцтва про відкриття хеджевого рахунку (приклад 4.2):

У монографії А.А.Іващенка, який багато років працював консультантом радянських зовнішньоторговельних організацій з питань ф’ючерсної торгівлі на американських товарних біржах, наведено приклади типових контрактів на каву та бавовну, зокрема на каву сорту “арабіка” Нью-Йоркської біржі кави, цукру і какао (CSCE).

У додатку 4.1 подано типовий