Зараз у біржовій торгівлі Заходу переважає ф’ючерсна біржа. Біржі реального товару збереглися лише в деяких країнах і мають незначний обіг. Найбільші біржі реального товару розміщені в краї-нах третього світу. Наприклад, в Індії функціонує біржа, яка спеціа-лізується на торгівлі джутом, в Індонезії — каучуком та кавою, в Малайзії – оловом.

У західноєвропейських країнах товарні біржі об’єднують торговців, маклерів, транспортників, переробників, що співпра-цюють у галузі вироблення типових контрактів, збору інформації про ринки сільськогосподарської сировини. Це Брюссельська, Мангеймська, Страсбурзька, Роттердамська, Мюнхенська біржі, операції на яких не виконуються.

Як відзначалося вище, розвиток біржової торгівлі з другої поло-вини ХХ-го століття розширив коло біржових товарів за рахунок впровадження у біржову практику фінансових інструментів як бази для ф’ючерсних контрактів.

Усі характеристики біржового традиційного товару, а саме масовість, подільність, однорідність, фіксація якісних параметрів – повністю відповідають характеристикам цінних паперів та валюти. На вимогу часу Чикаго Борд оф Трейд (СВОТ) запровадила перші ф’ючерсні контракти на заставні сертифікати, казначейські довготри-валі облігації. Чиказька товарна біржа (СМЕ) започаткувала торгівлю валютними ф’ючерсами і невдовзі створила ІММ – Міжнародний валютний ринок, послугами якого користуються різні фінансові ін-ститути з метою управління ціновими та курсовими ризиками.

На зміну орієнтації ф’ючерсних бірж з товарних ф’ючерсів на фінансові вплинула відміна золотовалютного стандарту, збільшення різких коливань фіксованих курсів між доларом США та західно-європейськими валютами, які в свою чергу впливали на форму-вання курсових цін цінних паперів як боргових, а саме облігацій, векселів, депозитних сертифікатів, як корпоративних акцій.

Стан фінансових ринків різко погіршився. Відтепер на ньому вже не було стабільних відсоткових ставок як основи, за допомо-гою якої формувалися всі інші ціни, а встановилися непостійні, рух-ливі відсоткові ставки.

Значний вплив на формування ф’ючерсних ринків різних біржових товарів має монополія виробництва і збуту, система ціноутворення.

Сьогодні у світі налічується майже 200 ф’ючерсних ринків. На біржах США 70% ф’ючерсних контрактів – нові, запроваджені за останні 10-15 років; 60% ф’ючерсного обігу становлять контракти з фінансовими інструментами.

Останніми роками біржовий ринок нафти зазнав істотних змін. Ф'ючерсні контракти стали надзвичайно популярними, причому їх глибина (строк дії контракту) застосовується від одного місяця до кількох років. Сьогодні використовуються здебільшого товарні ф’ючерси з паливно-мастильними матеріалами, металами, менше — з сільськогосподарською сировиною: пшеницею, кавою, цукром тощо.

Ф’ючерсна торгівля дозволяє не лише прискорити реалізацію то-вару, вона прискорює обіг вкладеного капіталу. При цьому розподі-ляються функції між банком та біржею. Банк, як правило, кредитує тільки частину товарної вартості, котру, як він вважає, буде повер-нено незалежно від кон’юнктури.

Ф’ючерсна біржа відшкодовує різницю між відсотком за кредит і ціною реалізації товару. Ф’ючерсна торгівля дозволяє заощадити резервні фонди, що їх підприємець притримує на випадок несприят-ливої кон’юнктури ринку.

Підсумовуючи викладений матеріал можна зауважити, що для ф’ючерсної торгівлі характерними є такі функції:

Ш фіктивний характер угоди (практично відсутній обмін реальним товаром - 1-2%, зобов’язання сторін з ф’ючерсних угод припиня-ються через укладання оберненої угоди з виплатою різниці в цінах);

Ш сувора регламентація кількості, дозволеної до поставки, терміну та місця поставки;

Ш уніфікована якість товару;

Ш зв’язок з ринком реального товару через хеджування;

Ш безособовість угод, замінність контрагентів;

Ш здійснення розрахунків через спеціальну Розрахункову (клірингову) палату, яка є гарантом виконання зобов’язань сторін при купівлі-продажу контрактів.

Операції на ф’ючерсному та опціонному ринках виконуються у спеціальних місцях — “ямах” або “пітах” (pit). Площа “ями” коли-вається від кількох десятків до сотень квадратних метрів. Багато-кутні, як правило, восьмикутні “ями” або “піти” (ринги) мають схо-динки, що спускаються до центру. Продавці та покупці розташо-вуються на різних сходинках “піту” – залежно від місяця поставки за контрактом. Торгівля за кожною ф’ючерсною або опціонною угодою відбувається в певному “піті” у визначений регламентом біржі час.

Зростання обсягів світової торгівлі сировиною та продовольством призвело до збільшення запасів, у тому числі сезонних товарів. Відповідно зростала маса капіталу, на який впливали несприятливі зміни цін. Це збільшувало ризик фінансових втрат власників.

Угоди на строк з реальним товаром не могли забезпечитинідостатньо надійного страхування товарного капіталу від знецінення внаслідок спаду цін, ні більш повного кредитування операцій. Цьо-му заважали обмежені можливості гри на зниження цін, відсутність повної уніфікації вимог до якості та термінів поставки реального товару. Хоч торгівля реальним товаром і виникла з метою змен-шення ризику як для продавця, так і для покупця, однак принципо-вий ризик невиконання зобов’язань контракту завжди є.

Особливо швидко ф’ючерсна торгівля Заходу зростає після дру-гої світової війни. Провідне місце серед біржових товарів з другої половини 80-х років посідають сільськогосподарські товари – 70% усіх ф’ючерсних ринків. На динаміку біржової торгівлі в цілому та окремими товарами зокрема впливає стан ринкової економіки, особливо її валютно-фінансової системи, рівень державного втру-чання, фази циклу, монополізація ринків реального товару, науково-технічний прогрес, стан конкретного ринку, рівень товарності виробництва, тенденції в торгівлі сировиною, міжнародні товарні угоди, вдосконалення техніки біржової торгівлі.

Суттєве зростання обсягів біржової торгівлі призвело до підви-щення значення товарних бірж для ринків сировини та продоволь-ства. Для багатьох товарів ф’ючерсний обіг у декілька разів переви-щує світове виробництво, наприклад, для міді — у 7 разів, какао-бобів — у 10, кукурудзи і цукру — у понад 3 рази, срібла — у 50 тощо. Хоч реальні поставки на цих біржах, як правило, не пере-вищують 5-10% світової торгівлі відповідними