годувальника втратила кошти для існування. Право на пенсію на випадок

утрати годувальника мають усі сім’ї, чиї годувальники належали до категорії

осіб, які підлягають державному соціальному страхуванню. У разі випадків

закон пред’являє певні вимоги до тривалості трудової діяльності, навчання,

служби в армії чи в органах внутрішніх справ годувальника. На пенсійне

забезпечення членів сім’ї впливає причина смерті годувальника, а іноді і

час її. До членів сім’ї, які звертаються за пенсією, закон також пред’являє

певні умови, характерні для даного виду пенсії. Наприклад, особа, яка

звернулася за пенсією, повинна входити до складу сім’ї годувальника, бути

непрацездатною та на утриманні.

Пенсії призначаються за втрати годувальника. Під терміном “утрата

годувальника” розуміється смерть, безвісна відсутність чи пропажа

громадянина безвісти, посвідчені в установленому порядку загсом, судом чи

іншими органами.

Заява про реєстрацію смерті повинна бути зроблена протягом 3 діб, але

не пізніше 5 діб від дня настання смерті чи знайдення трупа, або отримання

висновку судово-медичної експертизи чи прокурора. Місцем реєстрації смерті

є останнє місце проживання померлого, а в разі оголошення судом померлим –

місце проживання заявника[25].

Безвісна відсутність—це посвідчений відповідно до закону факт тривалої

відсутності громадянина в місці його проживання. Громадянин може бути

визнаний безвісно відсутнім, якщо протягом одного року в місці його

постійного проживання немає свідчень про те, де він перебуває. Визнання

громадянина безвісна відсутнім проводиться в судовому порядку і регулюється

нормами Цивільно-процесуального кодексу України. Не можуть бути визнані

безвісна відсутніми громадяни, які переховуються від суду чи слідства, якщо

пошук їх триває.

Громадянин може бути в судовому порядку оголошений померлим, якщо в

місці його постійного проживання немає свідчень про місце його перебування

протягом 3-х років, а якщо він пропав безвісті за обставин, які загрожують

смертю чи дають підставу передбачити його загибель від певного нещасного

випадку, – протягом 6 місяців. Військовослужбовець чи інший громадянин,

який пропав безвісті у зв’язку з воєнними діями, може бути в судовому

порядку оголошений померлим не раніше ніж через два роки від дня закінчення

воєнних дій.

Виплата пенсії сім’ї припиняється, якщо громадянин, який вважався

безвісно відсутнім чи оголошений померлим, з’явився чи виявлено його

місцеперебування.

Для призначення пенсії на випадок утрати годувальника важливе значення

має склад членів сім’ї. До членів сім’ї, яким може бути призначена пенсія,

належать діти, в тому числі всиновлені, пасинки й падчерки, брати, сестри,

онуки, подружжя, батьки, усиновлювачі, вітчим, мачуха, дід, баба померлого.

Всі ці члени сім’ї згадуються в Законі України “Про пенсійне забезпечення”

і в нормативних актах, які регулюють пенсійне забезпечення сімей

військовослужбовців і працівників органів внутрішніх справ.

Частіше суб’єктом правовідносин визначається сім’я в цілому, а не

окремі її члени, оскільки розмір пенсії встановлюються з розрахунку на всю

сім’ю, хоча до цього право на пенсію визначається щодо кожного її члена. Це

випливає з положень Закону України “Про пенсійне забезпечення”, у ст.48

якого зазначено: “На всіх членів сім’ї, які мають право на пенсію,

призначається одна загальна пенсія”.

Право на пенсію в дітей виникає у зв’язку зі смертю кожного з батьків.

Якщо дитина народилася після смерті чоловіка, одруженого з матерю

новонародженого, померлий може бути записаний його батьком за умови, що від

дня смерті до дня народження проминуло не більше 10 місяців.

З позбавленням батька чи матері або їх обох батьківських прав діти не

втрачають право на пенсію в разі їхньої смерті. Усиновленим пенсія

призначається на рівні з рідними дітьми, але слід мати на увазі, що вони не

набувають права на отримання пенсії у зв’язку зі смертю своїх батьків.

Однак якщо вони таке право мали до усиновлення, воно зберігається за ними і

після нього. Усиновлений, який отримав пенсію у зв’язку зі смертю батька чи

матері чи який має право на неї, в разі смерті усиновлювача має право

вибрати пенсію на випадок смерті одного з батьків чи усиновлювача.

Пасинок і падчерка, якщо вони не отримували аліментів від батьків,

користуються правом на пенсію в разі смерті вітчима чи мачухи на рівні з

рідними дітьми.

Дітям призначається пенсія незалежно від того, чи були вони на

утриманні померлого. Правовий зміст поняття “непрацездатність” є

специфічним для даного виду пенсії. Він ширший ніж для пенсії з

інвалідності, і водночас не завжди однаковий для різних категорій громадян,

які мають право на пенсію в разі втрати годувальника. Коло непрацездатних

членів сім’ї визначене законодавством. Непрацездатними визначаються члени

сім’ї:

діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18-річного віку і старші цього

віку, якщо вони стали інвалідами до виповнення їм 18 років. Діти

користуються правом на пенсію в разі втрати годувальника до досягнення 18-

річного віку, в разі навчання в навчальних закладах – до їх закінчення, але

не більше, ніж до досягнення 23-річного віку;

батько, мати, дружина чи чоловік, якщо вони є інвалідами чи досягли

пенсійного віку, група інвалідності до уваги не береться;

до непрацездатних членів сім’ї належить один із батьків чи один із

подружжя, якщо він зайнятий доглядом за дітьми, братами, сестрами та

онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не

працюють;

дід і баба – за відсутності осіб, які за законом зобов’язані їх утримувати.

Братам, сестрам і онукам пенсія в разі втрати годувальника

призначається лише тоді, коли в них немає працездатних батьків. Пенсія

призначається як рідним братам і сестрам померлого, так і неповнорідним

братам і сестрам. Звідним братам і сестрам, навіть якщо вони були на

утриманні померлого брата чи сестри, пенсія не призначається.

Батьки мають право на пенсію, якщо вони досягли пенсійного віку або є

інвалідами.