мінімальної пенсії за віком. Соціальні пенсії в розмірі 30% мінімальної

пенсії за віком призначаються чоловікам і жінкам, які досягли відповідно 60-

і 55-річного віку, але не мають права на трудову пенсію без поважних

причин. Особи, які досягли пенсійного віку, а також інваліди III групи, які

не мають права на трудову пенсію з поважних причин, мають право на

соціальну пенсію в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.

Соціальні пенсії в розмірі 100% мінімальної пенсії за віком

призначаються інвалідам II групи, дітям-інвалідам у віці до 16 років і

дітям, які не досягли 18-річного віку чи старші за цей вік, якщо вони стали

інвалідами до виповнення їм 18 років, у разі втрати годувальника. В такому

ж розмірі призначається соціальна пенсія одному з батьків, незалежно від

віку, якщо він чи вона зайняті доглядом за дітьми, які не досягли 8-річного

віку, і не працює.

Інвалідам І групи, матерям-героїням, яким присвоєно звання “Мати-

героїня”, соціальні пенсії призначаються в розмірі 200% мінімальної пенсії

за віком. Якщо в матері-героїні, зайнятої доглядом за дітьми, недостатньо

стажу роботи для призначення пенсії за віком у повному розмірі, то

призначається пенсія за неповного стажу роботи. У тих випадках, коли мати-

героїня взагалі не працювала чи не має пенсійного віку, встановленого для

багатодітних матерів (50 років), вона може отримувати соціальну пенсію.

За своєю природою соціальні пенсії займають проміжне місце між

трудовими пенсіями та допомогами. Враховуючи це, вчених та практичних

працівників можна поділити на: прихильників соціальних пенсій та їх

противників. Сьогодні в окремих законопроектах пропонується перевести

соціальні пенсії в систему соціальної допомоги і регулювати в рамках

законодавства про соціальну допомогу.

Крім трудових і соціальних пенсій, чинне законодавство встановлює і

додаткові пенсії (ст.9 Закону “Про пенсійне забезпечення”). В даний час у

межах реформування пенсійного забезпечення передбачається паралельно з

трудовими пенсіями в рамках загальнообов’язкового державного пенсійного

страхування і державного пенсійного забезпечення запровадити на новій

підставі додаткові пенсії в системі недержавного пенсійного страхування

через інститут недержавних пенсійних фондів.

З урахуванням цього додаткова пенсія – це форма соціального захисту

громадян, яка полягає у добровільному чи обов’язковому перерахуванні

обумовлених договором внесків до недержавних пенсійних фондів з наступною

щомісячною виплатою особі поряд з основною окремої пенсії при досягненні

нею відповідного віку.

Основними ознаками таких пенсій є:

виплачуються з недержавних фондів, що формуються в основному самими

фізичними особами за місцем їх роботи чи підприємствами, на яких вони

працюють;

є цивілізованим засобом підтримування звичного рівня життя після залишення

роботи;

порядок збирання коштів, призначення та виплати пенсій регламентується не

тільки законом, а й нормативними актами недержавних фондів та договорами.

Після виникнення права на пенсію особа може-будь коли звернутися за її

призначенням. Пенсія за віком і з інвалідності призначається незалежно від

того, припинено роботу до часу звернення за пенсією чи вона триває. Пенсія

за вислугу років призначається із залишенням роботи, яка дає право на таку

пенсію. Звернення за пенсією, за загальним правилом, викликає

обов’язковість відповідного власника чи уповноваженого ним органу

підготувати необхідні для пенсії документи, розглянути їх і подати для

призначення пенсії чи відмовити в цьому. Звернення знаходить конкретне

вираження в подачі відповідної письмової заяви, де зазначається прізвище,

ім’я, по батькові заявника, його адреса та вид пенсії, яку він просить

призначити. Заява подається працівником або членом сім’ї (в разі втрати

годувальника) власникові підприємства чи уповноваженому ним органу за

місцем останньої роботи. Непрацюючі особи подають заяву про призначення

пенсії безпосередньо в районне або міське управління соціальної допомоги

населення за місцем проживання.

Порядок підготовлення та оформлення документів для призначення пенсії

визначено наказом міністра соціального захисту населення України від 4

березня 1992 року. Він передбачає перелік документів, необхідних для

призначення пенсії. До таких документів належать:

заява про призначення пенсії;

документ, який засвідчує тривалість трудового стажу. Це трудова книжка або

довідка з місця роботи;

довідка про заробіток за період трудової діяльності, з якого нараховується

розмір пенсії;

копії свідоцтв про народження дітей;

свідоцтво органу загсу про смерть годувальника та інші необхідні документи.

Основним документом, який підтверджує наявність трудового стажу і його

тривалість, є трудова книжка. В необхідних випадках стаж роботи може бути

підтверджений іншими документами. Оформлення документів для призначення

пенсії працівникам підприємства, здійснюване власником чи уповноваженим ним

органом, звичайно завершується наданням пенсії чи мотивованим відмовленням.

Районне або міське управління соціального захисту населення, яке прийняло

подання або заяву та документи, складає у двох примірниках розписку. В ній

перелічуються прийняті документи і зазначається дата прийняття подання чи

заяви. Перший примірник розписки видається представникові власника чи

уповноваженому ним органу, а другий зберігається в управлінні соціального

захисту населення разом із поданими документами. Днем звернення за пенсією

вважається день прийняття подання чи заяви з усіма необхідними документами.

Причому день звернення за пенсією визначається не день подачі заяви за

місцем роботи, а день прийняття документів районним або міським управлінням

соціального захисту населення. Точне, встановлення дня звернення за пенсією

важливе, оскільки з цього дня призначається пенсія, якщо особа не має права

на отримання пенсії з більш раннього строку відповідно до ст.83 Закону

України “Про пенсійне забезпечення”. Всі пенсії, передбачені цим Законом, а

також пенсії військовослужбовцям строкової служби, особам, які постраждали

внаслідок Чорнобильської катастрофи, пенсії за вислугу років призначається

районними або міськими управліннями соціального захисту населення.

Документи про призначення пенсій мають розглядати цими органами не пізніше

10 років від дня їх надходження. Повідомлення про відмову в призначенні

пенсії з поясненням причин відмови і порядку оскарження рішень надсилається

власникові підприємства чи заявникові не пізніше 5 днів після винесення

відповідного рішення. Нормативними актами в інтересах громадян передбачено

можливість перерахування призначення пенсії, переведення