2. Кредитні операції комерційних банків

У ринковій економіці, на відміну від адміністративно-командної, немає жорсткої централізованої регламентації кредитних відносин. Взаємовідносини банку і клієнта будуються на договірній основі: як банк, так і клієнт рівноправні і самостійні у рамках законодавства, діють відповідно до своїх цілей та інтересів, узгоджуючи їх.

При цьому позичальник має можливість обирати собі банк для отримання кредиту на вигідних для нього умовах, одночасно користуватися кредитом у різних банках.

Банк, у свою чергу, також має право обирати собі того клієнта, який має високий ступінь кредитоспроможності.

Порядок надання й оформлення кредиту також децентралізо-ваний і встановлюється комерційними банками самостійно. Але все ж таки існує загальний порядок надання будь-якого кредиту з наве-деної вище класифікації, який визначається Положенням Націо-нального банку України «Про кредитування».

Операцію кредитування можна подати у вигляді схеми основних етапів кредитування :

І етап — оцінка кредитоспроможності клієнта

II етап — укладання кредитного договору та надання кредиту

III етап — поточний контроль за використанням кредиту

IV етап — погашення кредиту

І ЕТАП КРЕДИТУВАННЯ Перший етап найбільш важливий. На цьому етапі клієнт звертається в обраний ним банк із заявкою на отримання кредиту та подає інші необхідні документи, па підставі яких банк вивчає можливість кредитування.

Основним завданням банку на цьому етапі є вивчення й аналіз кредитоспроможності клієнта.

Кредитоспроможність клієнта — це наявність у позичальника передумов для отримання кредиту та спроможність повернути його.

Вивчити або проаналізувати кредитоспроможність клієнта означає:

1) вивчити вплив факторів, які можуть призвести до неповер-нення кредиту;

2) розрахувати та проаналізувати коефіцієнти кредито-спроможності.

Основними факторами, що впливають на кредитоспроможність клієнта, банкіри визначають:

1. дієздатність позичальника;

2. репутація позичальника;

3. здатність отримувати дохід;

4. володіння активами;

5. стан економічної кон'юнктури.

Дієздатність позичальника - це правочинність отримання ним кредиту.

Наприклад, надаючи кредит будь-якій фірмі, банк повинен знати, на яку ціль буде використано цей кредит, чи передбачена така діяльність фірми її статутом.

Репутація позичальника - повинна бути доброю. Це не просто готовність клієнта повернути борги, але і його очевидне бажання виконати свої зобов'язання. Вона передбачає такі риси клієнта, як порядність, чесність.

Репутація визначається па основі оцінки позичальника банків-ськими службовцями (па підставі даних про погашення кредитів у минулому, експертних оцінок і т.п.).

Здатність отримувати дохід - це здатність позичальника заробити кошти, достатні для погашення кредиту.

Для банку дуже важливо, щоб борги погашалися пе за рахунок продажу активів клієнта, не за рахунок нових позик в іншого кредитора, а за рахунок отриманого доходу.

Необхідно мати на увазі, що при розгляді такого важливого фактора, як дохід клієнта, банк цікавитиме не тільки здатність клієнта отримувати дохід, а ще и розмір цього доходу.

Якщо сума кредиту значно перевищує суму доходу клієнта, це може негативно вплинути па прийняття банком рішення про падання кредиту.

Однак не завжди цеп фактор відіграє вирішальну роль.

Володіння активами — означає наявність у позичальника капіталу та забезпечення кредиту.

Капітал, який має фірма (машини, обладнання, товарно-мате-ріальні цінності), може служити забезпеченням кредиту, а значить — гарантією того, що борг буде погашено, якщо навіть доходи позичальника будуть недостатні.

Часто об'єкт кредитування є одночасно і забезпеченням кредиту.

Стан економічної кон'юнктури — це середовище, у рамках якого функціонують певні особи і фірми.

Позичальник може мати гарну репутацію, здатність отримувати дохід і володіти достатніми активами, однак у зв'язку із станом економіки надання кредиту може виявитись недоцільним.

Багато позичальників з успіхом функціонують у часи еконо-мічних підйомів, але в періоди спаду виробництва їх капітали можуть бути розтрачені, дохід — знизитися, а репутація — підірватися. Усе це веде до неплатежів.

Ось чому, надаючи кредит фірмі, банк цікавить її економічна роль і місце в галузі, її залежність від ситуації, що складається на ринку. Для визначення впливу названих вище факторів на кредито-спроможність клієнта банку необхідна інформація про позичальника.

Основними джерелами інформації про клієнта будуть:

* співбесіда з позичальником;

* ведення власної картотеки;

* зовнішні джерела інформації:

* інспекція на місці;

* аналіз фінансових звітів.

Найважливішим джерелом інформації для вивчення кредито-спроможності позичальника, найбільш доступним банку, є фінансовий звіт позичальника.

На підставі цього документа розраховуються й аналізуються оціночні показники роботи клієнта (коефіцієнти кредитоспромож-ності). Визначення цих коефіцієнтів та порівняння їх: з нормативними дає змогу економістам банку зробити висновок щодо рівня його кредитоспроможності.

Для більшої реальності таких оцінок банк повинен формувати власну інформаційно-статистичну базу даних, спостерігати за зміною фінансового стану своїх клієнтів (картотека банку).

Банк може застосовувати і рейтингову оцінку кредитоспромож-ності — тобто за шкалою балів, коли кожному коефіцієнту присво-юється питома вага в балах (залежно від його відхилення від норма-тиву), а потім за сумою набраних балів клієнта відносять до групи з високою, середньою чи низькою кредитоспроможністю. Залежно від групи кредитоспроможності, в якій за рейтингом опинився клієнт, банк ставить більш або менш жорсткі вимоги щодо умов кредитування (за сумою, строком, відсотком за кредит), навіть може відновитись від падання кредиту ненадійному клієнту.

Поряд з оцінкою фінансового стану позичальника банк нама-гається, використовуючи різноманітні зовнішні джерела, взнати про його економічний стан, процеси виробництва, збуту продукції, взаємовідносини з постачальниками та покупцями, відносини між власниками підприємства та найманим персоналом, між керів-никами та підлеглими.

На підставі висновків щодо кредитоспроможності клієнта та ретельного аналізу всіх поданих у банк документів спеціально утворений в банку кредитний комітет вирішує питання про доцільність надання кредиту позичальнику та визначає умови падання кредиту, які остаточно