- суми амортизаційних відрахувань на повне відновлення основних фондів, яка отримується з довідника "Основні параметри економічного і соціального розвитку регіону на прогнозований рік", розробленого економічними службами державних адміністрацій регіонального (підрозділи Міністерством економіки України) або зі зведеної декларації про прибуток підприємств;

- суми прогнозу акцизного збору;

- суми відрахувань на будівництво і утримання автомобільних шляхів (використовуються прогнозні розрахунки надходження цього збору обласних управлінь дорожнього будівництва);

- суми відрахувань на геологорозвідувальні роботи;

- суми відрахувань до Державного інноваційного фонду.

Величина показнику доданої вартості визначається також як сума:

- плати за спеціальне використання водних ресурсів;

- плати за спеціальне використання лісових ресурсів;

- збору за спеціальне використання надр при видобуванні корисних копалин;

- плати за короткострокові кредити банку;

- збору за забруднення навколишнього середовища;

- платежів за рекламу;

- рентних платежів;

- сум, що виділяються на службові відрядження.

До розрахунку суми податку на додану вартість включається також сума пільг, яку згідно до чинного законодавства отримуватимуть в прогнозному періоді платники податку на додану вартість. Сума пільги обчислюється як сума податку на додану вартість, створена на підприємствах, які її отримують. Інформація щодо обсягів виробництва пільгової продукції отримується безпосередньо на підприємствах виробниках. В разі неможливості отримання сум обсягів реалізації окремих видів товарів (робіт, послуг), на які поширюються пільги Закону України "Про податок на додану вартість", безпосередньо від виробників або установ, що володіють такою інформацією, суму пільг по податку на додану вартість можна отримати зі звіту 1-ПП "Звіт про суми отриманих пільг по оподаткуванню в розрізі окремих видів податків і пільг, щодо кожного виду податку за попередній рік" і скоригувати її на індекс цін прогнозного періоду та індекс прогнозованого росту (падіння) виробництва, сума податку на додану вартість по екс

Податкове планування, його сутність, принципи та методи

Оскільки податок — це примусове вилучення в дохід держави певних коштів, цілком природно, що платник податків, оцінивши усі законні способи, має право вибрати той із них, який дозволить зменшити збитки. Буває, хоча й не часто, що підприємство не користується пільгами, прямо передбаченими податковим законодавством. Інколи пільги або інші послаблення в законодавстві, непомітні з першого погляду. Використати усі легальні можливості зменшення податкового тиску — законно і, що більше, розумно. Часто завдяки грамотному застосуванню норм законодавства сума податків значно зменшується.

Податкове планування — це діяльність з розробки та практичного застосування схем, які дозволяють знизити податковий тиск, це методи і заходи, спрямовані на збільшення коштів, які залишаються в розпорядженні підприємства після сплати належних податків. При цьому податкове планування повинне спиратися не лише на аналіз поточного законодавства, а й на загальну принципову позицію фіскальних органів з питань оподаткування та перспективне законодавство для уникнення в майбутньому додаткових податкових витрат при ухваленні тих чи інших законів.

Податкове планування доцільне завжди: і коли підприємство процвітає, і коли воно балансує на межі рентабельності або, що гірше, на грані банкрутства. За грамотного підходу поліпшення становища не буде пов’язане з податковими порушеннями і їх наслідками. Податкове планування умовно можна розділити на стратегічне та поточне.

Стратегічне податкове планування передбачає вибір місця реєстрації, його територіальне розташування, юрисдикцію, вибір організаційно-правової форми та видів діяльності, визначення часток та складу засновників, формування внутрішньої організаційної структури фірми.

Поточне податкове планування — це вибір облікової політики фірми, форм оплати праці найманих працівників, вибір найоптимальнішої стратегії і тактики під час укладання господарських договорів, планування податкових платежів, безпосереднє застосування схем з оптимізації податкових платежів.

Обґрунтована система податкового планування підприємства здатна достатньою мірою мінімізувати ризики, що виникають у зв'язку з оподаткуванням господарської діяльності. А при прийнятті управлінських рішень податкове планування є обов'язковим інструментом керівництва підприємства. Однак окремі заходи щодо оптимізації оподаткування не стануть повноцінною системою податкового планування підприємства доти, доки вони не будуть здійснюватись у рамках єдиного стратегічного плану розвитку й діяльності підприємства. Без наявності принципових положень, методів і способів розробки (застосування) окремих податково-оптимізаційних заходів і схем податкове планування не може бути реалізоване за призначенням, а виступатиме лише в ролі інструмента мінімізації податкових платежів у короткостроковому періоді – без планування діяльності підприємства й розвитку бізнесу на довгострокову перспективу.

Таким чином, при систематизації податкового планування на перший план має виходити обґрунтовування його принципів і методів, створення методології планування оподаткування підприємства. Податкове планування включає процес податкової оптимізації – заходи, пов’язані з досягненням необхідних пропорцій усіх фінансових аспектів операцій. Податкове планування полягає в розробці і впровадженні різних законних схем зниження податкових відрахувань, за рахунок застосування методів стратегічного планування фінансово-господарської діяльності підприємства. В умовах жорстокої фіскальної політики держави і на тлі економічної кризи податкове планування дозволяє бізнесу вижити. Існує думка, що податкова оптимізація (її часто навіть називають мінімізацією) проводиться лише з метою максимального зниження податкового тягаря, тому розглядається вона лише через призму протистояння платника податків, з одного боку, і фіскальних органів держави – з іншого.

Насправді поняття податкового планування набагато ширше – воно є одним з регуляторів процесу управління, оскільки оптимізація податків не завжди відповідає стратегічним потребам підприємства. Відмова від мінімізації оподаткування в окремих випадках не означає відмову від застосування податкового планування, навпаки, податкове планування служить одним з основних видів загальноекономічного планування і впорядковує господарську діяльність підприємства відповідно до стратегії його розвитку. Термін “податкове планування” викликає в більшості чиновників асоціацію з кримінально караним ухиленням від сплати податків. Але насправді податкове планування є здоровою альтернативою тіньової економіки.

Будь-який