Переробні підприємства на суму обороту з реалізації продуктів, виготовлених з м'яса і молока, прийнятого свого часу від сільгоспвиробників, нараховують ПДВ і перераховують цей податок на окремо відкритий для цього рахунок. При цьому відповідно до п. 10 Порядку, затвердженого Постановою KM України № 805, переробні підприємства для обліку ПДВ ведуть окремі субрахунки: 6411 "ПДВ з реалізації молока і молочних продуктів" і 6412 "ПДВ з реалізації м'яса і м'ясопродуктів". У бухгалтерському обліку переробного підприємства ці рахунки кореспондують при нарахуванні ПДВ з рахунком 701. Суми нарахованого таким чином ПДВ можуть зменшуватися за рахунок ПДВ, сплаченого (нарахованого) постачальникам, продукцiя (роботи, послуги) яких пов’язана з виготовленням молочних i м’ясних продуктiв з сировини, прийнятої вiд сiльгоспвиробникiв. Кредитове сальдо рахункiв 6411 i 6412, виведене на кiнець звiтного перiоду (мiсяця, кварталу, року) являє собою розмiр дотацiй сiльськогосподарським товаровиробникам.

Фіксований сільськогосподарський податок. Спрощена система оподаткування передбачає сплату фіксованого сільськогосподарського податку, який введено на території України Законом "Про фіксований сільськогосподарський податок" від 17.12.98 № 320-XIV із змінами та доповненнями [3]. Законом визначено, що фіксований сільськогосподарський податок — це податок, який не змінюється до 1 січня 2004 р. і справляється з одиниці земельної площі.

Сільськогосподарські підприємства різних організаційно-правових форм можуть стати платниками фіксованого сільськогосподарського податку лише за умови, що сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 50 % загальної суми валового доходу підприємства. Якщо валовий дохід сільськогосподарського підприємства у звітному періоді від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продукції переробки становить менше 50 % загального обсягу реалізації, підприємство сплачує податки у наступному звітному періоді на загальних підставах.

Платниками фіксованого сільськогосподарського податку є:

§ сільськогосподарські підприємства різних організаційно-правових форм, передбачених законом України;

§ селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції;

§ власники земельних ділянок і землекористувачі, у тому числі орендарі, які виробляють товарну сільськогосподарську продукцію, крім власників і землекористувачів земельних ділянок, переданих для ведення особистого підсобного господарства, будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного будівництва, а також наданих для городництва, сінокосіння та випасання худоби.

Сплата фіксованого сільськогосподарського податку звільняє сільськогосподарське підприємство від сплати інших податків і зборів:

- податку на прибуток підприємств;

- податку на землю;

- податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

- комунального податку;

- збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;

- збору на будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання автомобільних доріг загального користування України;

- збору за спеціальне використання природних ресурсів (щодо користування водою для потреб сільського господарства);

- збору на обов'язкове соціальне страхування;

- збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;

- плати за придбання торгового патенту на здійснення торговельної діяльності;

- збору до Державного інноваційного фонду.

Законом "Про фіксований сільськогосподарський податок" встановлено, що інші податки та збори (обов'язкові платежі) [3], визначені Законом України "Про систему оподаткування" [1], сплачуються платниками фіксованого сільськогосподарського податку в порядку і розмірах, визначених законодавчими актами України. До таких податків і зборів належать: податок на додану вартість, акцизний збір, прибутковий податок з громадян, мито, державне мито, рентні платежі, податок на промисел, збір за забруднення навколишнього середовища.

Слід зазначити, що Указом Президента України "Про підтримку сільськогосподарських товаровиробників" від 02.12.98 № 1328/98 звільнено від сплати податку на додану вартість з 01.01.99 до 01.01.04 сільськогосподарських товаровиробників щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою [6]. Указом обумовлено, що від сплати податку на додану вартість звільняються лише ті сільськогосподарські товаровиробники, в яких сума, одержана від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний період, становить не менше 50 % загальної суми валового доходу підприємства.

При визначенні валового доходу сільськогосподарського підприємства — платника фіксованого податку слід керуватись Положенням про порядок справляння і обліку фіксованого сільськогосподарського податку, затвердженим постановою KM України від 23.04.99 № 658. Положенням установлено, що валовий дохід платника фіксованого податку визначається як загальна сума доходів від усіх видів його діяльності, отримана (нарахована) за звітний період у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній економічній зоні, так і за її межами.

Статтею 8 Закону встановлено, що об'єктом оподаткування є площа сільськогосподарських угідь, переданих сільськогосподарському товаровиробникові у власність або наданих йому у користування, у тому числі на умовах оренди. Щодо оренди сільськогосподарських угідь, то це питання конкретизовано в п. 9 Положення № 658. Положенням визначено, що у разі, коли платник фіксованого податку здає сільськогосподарські угіддя в оренду, орендовані площі не можуть включатись до розрахунку фіксованого податку орендарями. У разі, коли сільськогосподарські угіддя здаються в оренду неплатником фіксованого сільськогосподарського податку, орендовані площі включаються до розрахунку суми фіксованого сільськогосподарського податку орендарями. В обох випадках орендарем вноситься передбачена договором орендна плата за землю. У разі, коли у звітному періоді відбувається зміна площ сільськогосподарських угідь у зв'язку із набуттям права землевласника або землекористувача, відповідно, землевласник або землекористувач зобов'язаний здійснити уточнення сум податкових платежів на період до закінчення податкового року і протягом місяця надати розрахунки до органів державної податкової служби за місцем розташування земельної ділянки разом з витягом з державного земельного кадастру про