Ставки фіксованого сільськогосподарського податку встановлені Законом України з розрахунку на один гектар сільськогосподарських угідь у відсотках до їх грошової оцінки, проведеної за станом на 1 липня 1995 p., відповідно до Методики, затвердженої KM України, в таких розмірах:

§ для ріллі, сіножатей та пасовищ — 0,5 %;

§ для багаторічних насаджень — 0,3 %.

Платники фіксованого сільськогосподарського податку, які здійснюють господарську діяльність у гірських зонах і поліських територіях, сплачують податок з одного гектара сільськогосподарських угідь у відсотках до їх грошової оцінки в таких розмірах:

§ для ріллі, сіножатей та пасовищ — 0,3 %;

§ для багаторічних насаджень — 0,1 %.

Належність сільськогосподарських угідь до гірських зон і поліських територій визначається на підставі Закону України "Про статус гірських населених пунктів України" від 15.02.95 № 56/95 [4] ВР і Постанови KM України "Про визначення поліських територій України" від 25.12.98 № 2068 [7].

Перелік платників фіксованого сільськогосподарського податку, на яких поширюються ставки податку, встановленого для гірських зон і поліських територій, затверджується щороку до 15 січня на пленарних засіданнях обласних рад за поданням районних державних адміністрацій.

Належна до сплати сума фіксованого податку визначається платником податку виходячи зі ставок податку, площі сільськогосподарських угідь та їх грошової оцінки, розрахованої за Методикою грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженою Постановою KM України від 23.05.95 №213.

Розрахунок податку складається за формою, встановленою порядком розрахунку, який затверджено наказом ДПА України від 27.04.99 № 230. Розрахунок податку щороку до 1 лютого подається платником податку до органу податкової служби за місцезнаходженням платника податку. Сплата податку проводиться щомісячно до 20 числа наступного мiсяця. Податок сплачується щомiсяця в розмiрi третини суми податку, визначеної на кожний квартал вiд річної суми податку у таких розмiрах: I квартал — 10 %; II квартал — 10 %; III квартал — 50 %; IV квартал — 30 %.

Платники фiксованого сільськогосподарського податку мають право на вибiр форми сплати податку у грошовiй формi або у виглядi поставок сiльськогосподарської продукції протягом податкового року.

1.2. Відображення оподаткування сільськогосподарських товаровиробників в бухгалтерському обліку

У бухгалтерському облiку пiдприємств, що переробляють м’ясо i молоко, прийнятi вiд сiльгоспвиробникiв, проведення з нарахування i сплати ПДВ (iншими словами: перетворення ПДВ в дотацiї) мають такий вигляд (табл. 1) [16, c.118].

Таблиця 1

У свою чергу, сiльськогосподарськi товаровиробники на пiдставi квитанцiй, виданих переробними пiдприємствами за фактом прийняття вiд них м’яса в живiй вазi i молока, вiдображають у бухгалтерському облiку таким чином (табл. 2).

У разi, якщо сiльськогосподарський товаровиробник само-стiйно, у власних переробних цехах переробляє виготовлене ним м’ясо i молоко, а потiм їх реалiзовує, сума податку на додану вартiсть, нарахована у зв’язку з цiєю реалiзацiєю i належна до сплати в бюджет (як рiзниця мiж кредитовими i дебетовими оборотами відповідного субрахунка ПДВ), повнiстю залишається в розпорядженнi цього виробника i спрямовується на пiдтримку власного виробництва тваринницької продукцiї. Таким самим чином сiльгоспвиробники розпоряджаються i ПДВ, нарахованим у зв’язку з реалiзацiєю молока, худоби, птицi, вовни [18, c. 26].

Таблиця 2

У бухгалтерському облiку сiльгоспвиробника операцiї нарахування i цiльового спрямування ПДВ, що використовується як дотацiї, вiдображаються у такий спосiб (табл. 3) [16, c. 119].

Кредитове сальдо рахунка 48 становить суму нарахованих дотацій, які повинні використовуватися сільгоспвиробником з метою підтримки власного виробництва тваринницької продукції.

Якщо сальдо податкового кредиту перевищує сальдо податкових зобов'язань, такий податковий кредит має бути покритий податковими зобов'язаннями наступного звітного періоду.

Таблиця 3

У разі нецільового використання дотацій (коштів, перерахованих самим сільгоспвиробником на окремий банківський рахунок або отриманих від переробних підприємств) ці кошти в розмірі, встановленому як сума, використана не за цільовим призначенням, підлягають вилученню до бюджету.

Для розрахунку сiльськогосподарською продукцiєю в рахунок фiксованого сiльськогосподарського податку використовуються певнi спiввiдношення однієї тонни пшениці до вартостi однієї тонни відповідної продукції, що встановлюються щороку. Цей розрахунок здійснюється продукцiєю раннiх зернових культур до 15 жовтня, пiзнiх зернових культур — до 1 грудня, продукцiєю тваринництва — щомiсяця. При поставцi продукції в товаро-транспортнiй накладній платника фiксованого податку роблять запис “В рахунок сплати фiксованого сiльськогосподарського податку” (табл. 4) [16, c. 119].

Таблиця 4

Особливістю тут слід відмітити розподілення доходів від реалізації продукції згідно з Методичними рекомендаціями з визначення питомої ваги доходу (виручки) від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальному обсязі валового доходу підприємства, затверджені Міністерством аграрної політики України від 29 грудня 2002 р.

Приведена методика розрахунку має на меті встановити, який відсоток від загальної суми валового доходу підприємства складає дохід, одержаний від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки на власних переробних підприємствах і на давальницьких умовах, незалежно від територіального розміщення переробного підприємства. Якщо після проведення розрахунку сума доходу (виручки) сільськогосподарських підприємств, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 50 % від загальної суми валового доходу підприємства, то такі підприємства, згідно зі ст. 2 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" (320-14), за наявності сільськогосподарських угідь, є платниками фіксованого сільськогосподарського податку [3].

Розділ 2. Стан фінансування та державна підтримака аграрного сектору економіки

2.1. Організація фінансів аграрних формувань

Фінанси – невід'ємна частина ринку і важливий інструмент державної політики. Тому аграрну політику неможливо