Розділ 3. Необхідність змін в оподаткуванні сільськогосподарських товаровиробників

3.1. Мінімізація податків законними способами: за рахунок сільськогосподарських товаровиробників

Закон «Про податок на додану вартість» визначає пільги для сільськогосподарських товаровиробників щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію, виготовлену на давальницьких умовах з власної сільськогосподарської сировини. Пільга ця неабияка. Податок на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва нараховується, але до бюджету не сплачується. Суми цього податку залишаються в розпорядженні підприємства й використовуються для розширення матеріально-технічної бази. Це дає змогу оптимізувати не тільки податки аграрія, але й покупців сільськогосподарської продукції – торговельних та інших підприємств, що не мають таких пільг.

Суть оптимізації податкових платежів у підприємств – покупців сільгосппродукції полягає в тому, що законодавство передбачає оподаткування подій. І якщо перша подія відбулася, в одного платника виникають валові доходи і зобов’язання, а в іншого – валові витрати (якщо продавець має статус платника податку на прибуток на загальних підставах, про що обов’язково зазначається у договорі) та податковий кредит. Першою подією може бути попередня оплата сільськогосподарському товаровиробнику за його продукцію. Цікаво, що у підприємства, що здійснює торговельну діяльність, може бути кілька варіантів зменшення податкового навантаження [17, c. 46].

Відстрочення сплати податків у звітному періоді

Такий крок загалом не викликає жодних підозр з боку «контролерів». Торговельне підприємство укладає угоду й проводить попередню оплату продукції сільгоспвиробника (див. схему 1). Подія відбулася. На відповідну суму отримано податковий кредит. Таку операцію доцільно здійснювати наприкінці звітного періоду. На початку наступного періоду за потреби угоду з деяких причин може бути розірвано, а кошти повернено. В результаті — коригуються податкові зобов’язання з ПДВ. Відстрочення у сплаті податку отримано.

Схема 1. Відстрочення сплати податків у звітному періоді

Відстрочення сплати податків на невизначений період

Умови попередні. Тільки в угоді вказується набагато триваліший термін, тобто це буде майбутній урожай або інша продукція, яку запланував виростити аграрій. У разі, наприклад, неврожаю, до раніше укладеної угоди варто внести зміни, передбачивши дату поставки продукції з врожаю наступного року. Подітися нікуди, кошти повернути неможливо, їх вже давно використано. Отож і змушений покупець відстрочити дату поставки продукції ще на 1 рік. Якщо наступного року ситуація повториться, то термін поставки продукції можна відстрочувати далі. І невідомо, який рік буде врожайним. Головне – вчасно вносити зміни про відстрочення поставки продукції – справжній господар землі заздалегідь може визначити, який буде у нього врожай. Аби не допускати терміну, з якого починатиметься відлік строку позовної давності, зміни до угоди необхідно вносити саме до настання терміну поставки продукції.

Однак тут виникає інше запитання. Кошти тривалий час залишатимуться в користуванні сільськогосподарського підприємства. При цьому суму нарахованого ПДВ аграрій може використати не на будь-які потреби, а тільки на розвиток матеріально-технічної бази. Відтак варто звернутися по допомогу до приватного підприємця – платника єдиного податку. Спрощенці мають право не бути платниками ПДВ, а також продавати матеріали, товари, обладнання, основні засоби, на придбання яких у них може й не бути документів, оскільки витрати в їхній діяльності на базу оподаткування не впливають [22, c. 370]. Не виключено, що вони можуть продавати й те, чого в них насправді немає, - аби покупець сказав, чого він хоче, й заплатив гроші. У такого підприємця й придбає аграрій все необхідне для розвитку матеріально-технічної бази за рахунок нарахованого ПДВ, що не підлягає сплаті до бюджету, а водночас витратить і решту попередньої оплати на купівлю будь-яких матеріальних цінностей чи послуг. Причому – не обов’язково для розвитку матеріально-технічної бази.

Підприємець отримує без будь-якого оподаткування кошти з рахунка в банку, й вони у вигляді готівки можуть знову прямувати до свого власника. Найперспективнішим варіантом повернення коштів могло бути надання безвідсоткової позики підприємству, яке провело попередню оплату, - кошти знову на рахунку. Однак така поворотна фінансова допомога, не повернена на кінець звітного кварталу, збільшить валові доходи підприємства — платника податку на прибуток. Кошти можна внести на рахунок підприємства як внесок до статутного фонду. Проте й такий варіант має вади, позаяк вимагає коригування установчих документів, та й засновники не завжди зацікавлені у збільшенні статутного фонду.

Ідеальне рішення – залучення коштів на умовах доручення чи комісії. Це питання чітко визначено законодавством, і ще жоден податківець не насмілився стверджувати, що кошти, залучені на таких умовах, збільшують валовий дохід чи є об’єктом оподаткування ПДВ (див. схему 2) [22, c. 372]. До речі, механізм оптимізації за цією схемою виглядатиме найпривабливіше, якщо саме з цього етапу й розпочинати кругообіг коштів. У цьому разі за угодою комісії чи доручення не варто залучати кошти підприємця, який їх потім отримає як оплату за реалізовані ним товари чи матеріали. Комітентом може бути будь-яка, зокрема й фізична, особа. За браком коштів для реалізації схеми їх можна й не використовувати, застосувавши готівкові розрахунки в межах 10000 грн на день. Однак суму в розмірі нарахованого ПДВ усе ж таки треба внести на спеціальний рахунок у банку, після чого вона буде використана для розвитку матеріально-технічної бази. Аналогічно, як з угодою на поставку продукції від сільгоспвиробника, угоду доручення чи комісії також необхідно вчасно продовжувати.

Схема 2. Залучення коштів

«Звільнення» від сплати ПДВ

Варіант відстрочення податкових платежів дає реальну можливість тривалий час зменшувати податкові навантаження, не допускаючи прямого порушення податкового законодавства. Однак, як мовиться, все,